Рішення

від 04.07.2013 по справі 913/1581/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 липня 2013 року Справа № 913/1581/13

Провадження № 6/913/1581/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміст-Максим", м. Луганськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суходільськ Луганської області

про стягнення 22 000 грн. 19 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Лисенко В.П.

У засіданні брали участь

від позивача - Прохоров Ю.Г., дов. № 1 від 01.08.2012;

від відповідача - не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на поліграфічне виробництво газети № 36 від 16.04.2013 в сумі 22 000 грн. 19 коп., з яких: основна заборгованість - 21 014,00 грн., 60% річних - 772,60 грн., пеня - 213,59 грн.

В судовому засіданні представником позивача подано додаткові докази по справі, а також розрахунок пені на суму 206 грн. 14 коп. та 60% річних на суму 762 грн. 65 коп., які долучено до матеріалів справи.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою - АДРЕСА_1.

При цьому, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Так, вказана відмітка підтверджує належне відправлення копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Враховуючи, що в ухвалі суду від 17.06.2013 явка сторін не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути дану справу за умови присутності лише представника позивача. При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 22 ГПК України участь в судовому засіданні є правом відповідача, який таким правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає що відсутність представника відповідача не є перешкодою для розгляду по суті даної справи, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

16 квітня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 (надалі - Відповідач у справі) та ТОВ «Кераміст-Максим» (надалі - Позивач у справі) було укладено договір на поліграфічне виробництво газети № 36 від 16.04.20013 року (надалі - договір № 36).

Відповідно до умов договору позивач брав на себе зобов'язання на поліграфічне виготовлення газети «Сфера», а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до умов договору позивачем були виконані усі роботи, покладені на позивача, що підтверджується актами прийому виготовленої продукції № 000593 від 16.04.2013 року, .№ 000632 від 23.04.2013 року, № 000672 від 29.04.2013, і кожним номером газети «Сфера», де зазначено типографію, яка виготовляла продукцію, та тираж.

Відповідно п. 2.2 договору № 36 відповідач повинен сплатити вартість виконаних робіт протягом 7 (семи) діб з моменту отримання виготовленої продукції.

Таким чином відповідач повинен був остаточно розрахуватися за надані послуги:

- за актом № 000593 від 16.04.2013 року - 23.04.2013 р. грошові кошти в сумі 6868 грн.

- за актом № 000632 від 23.04.2013 року - 30.04.2013 р. грошові кошти в сумі 6868 грн.

- за актом № 000672 від 29.04.2013 року - 06.05.2013 р. грошові кошти в сумі 6868 грн.

- за актом № 000711 від 07.05.2013 року - 14.05.2013 р. грошові кошти в сумі 6868 грн.

Відповідач оплатив надані послуги частково в розмірі 6 458 грн., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 21 014,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Окрім основного боргу позивачем до стягнення заявлені річні в сумі 772 грн. 60 коп., нараховані відповідно до п. 7.1.1 договору та пеня в сумі 213 грн. 59 коп.

В обґрунтування вимог за позовом позивач посилається на норми ст. ст. 526, 610, 625, 629 ЦК України та інші.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проти позову не заперечив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 16.04.2013 між сторонами у справі було укладено договір № 36 на поліграфічне виконання газети, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити поліграфічне виробництво газети «Сфера». А відповідач зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити на умовах договору.

Відповідно до п. 2 договору оплата здійснюється на умовах відстрочки в 7 календарних днів з дати отримання відповідного тиражу газети.

На виконання умов договору за відповідним замовленням відповідача, позивачем було здійснено виробництво газети «Сфера» та передано надані послуги за актами здачі приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 27 472 грн. 00 коп.

Відповідачем надані послуги оплачені частково в сумі 6 458 грн. 00 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 21 014 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України згаданого кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач - як боржник, який в повному обсязі не виконав зобов'язання з оплати наданих послуг.

Але відповідачем доказів оплати вартості наданих позивачем послуг не надано.

Приймаючи до уваги викладене, а також фактичні обставини справи слід зазначити, що позивачем належним чином були виконані відповідні зобов'язання, які відповідачем в повному обсязі не оплачені.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів оплати заборгованості не надав.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 21 014 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої позивачем за період з 24.04.2011 по 29.05.2013 в сумі 205 грн. 14коп. (з урахуванням розрахунку від 04.07.2013) слід зазначити наступне.

Виходячи з умов договору, відповідач повинен був оплатити надані послуги на умовах відстрочення платежу в 7 календарних днів.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як свідчить розрахунок пені, позивачем пеня нарахована за фактичний час прострочки, що не перевищує встановлені законом строки та відповідно з урахуванням обмежень щодо подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла на час прострочення.

Виходячи з фактичних обставин справи та доводів позивача, вказаних у позовній заяві, та додаткових пояснень, суд вважає, що належним розрахунком пені є розрахунок від 04.07.2013 і позовні вимоги слід задовольнити саме з урахуванням вказаного розрахунком в сумі 205 грн. 14 коп. за період з 24.04.2013 по 29.05.2013.

Щодо стягнення з відповідача 60% річних в сумі 762 грн. 65 коп. за період з 24.04.2013 по 29.05.2013 (згідно розрахунку від 04.07.2013) слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку п. 7.1.1 договору передбачено, що на суму простроченої заборгованості нараховуються проценти в розмірі 60%.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення річних слід задовольнити в сумі 762 грн. 65 коп.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 21 014 грн. 00 коп., пеню в сумі 205 грн. 14 коп., 60% річних в сумі 762 грн. 65 коп., в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кераміст-Максим», м. Луганськ, вул. Шелкового, буд. 35, код 33620208, заборгованість в сумі 21 014 грн. 00 коп., пеню в сумі 205 грн. 14 коп., 60% річних в сумі 762 грн. 65 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 09.07.2013.

Суддя Т.А. Василенко