Рішення

від 02.07.2013 по справі 915/778/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 915/778/13

за позовом: Приватного підприємства "Генір-Буд" / 54000, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1-і/

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "МСУ № 139" /54050, м. Миколаїв, вул. Ольшанців, 74-А/

про стягнення 13884,04 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Герман О.С. (довіреність від 22.05.13р.)

від відповідача: Алексахін О.І. (довіреність від 20.01.13р.)

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 3900,00 грн. основного боргу, 5984,04 грн. збитків та 4000,00 грн. неустойки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати та повернення майна за договором оренди майна від 24.01.13р. № 24/01.

Відповідач позов позивача не визнав, мотивуючи наступним. Договір від 24.01.13р. № 24/01 є неукладеним, а акт прийому-передачі від 25.01.13р. є за своєю правовою природою договором про наміри та також є неукладеним. Відповідач користувався будівельними лісами без укладення договору та без оформлення акту прийому-передачі з 04.03.13р. по 03.04.13р. за плату 3000,00 грн., яку повністю сплатив позивачу. 03.04.13р. відповідач повернув позивачу всі будівельні ліси, які фактично отримав.

Ухвалою суду від 25.04.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 23.05.13р. об 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 23.05.13р. судом оголошувалась перерва до 03.06.13р. о 17 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 03.06.13р. розгляд справи був відкладений на 20.06.13р. об 11 год. 30 хв. у зв'язку з неподанням відповідачем усіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 20.06.13р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 02.07.2013р. о 10 год. 20 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неподанням відповідачем витребуваних судом доказів.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2013р. між сторонами був укладений договір оренди майна № 24/01 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у строкове оплатне користування, для виконання будівельних робіт, будівельні ліса (далі - майно) у кількості 100 кв. м. , згідно з актом прийому - передачі, на строк 30 календарних днів від дати акту прийому - передачі.

Згідно з п.п. 2.3., 2.4. договору при розірванні або закінченні строку договору відповідач повинен повернути позивачу майно у тому ж стані, в якому він його отримав з урахуванням нормального зносу. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору орендна плата складає 1,00 грн. з ПДВ в один календарний день за 1 кв. м. Відповідач здійснює передплату у розмірі 100% від суми договору у момент підписання. Кінцевий розрахунок за оренду майна здійснюється згідно з виставленим рахунком та при підписанні акту прийому - передачі.

Згідно з п. 5.2. договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу майно після закінчення строку, у відповідності з п. 1.1. договору, але не пізніше наступного дня після підписання акта прийому - передачі.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.3. договору договір діє з моменту підписання до закінчення строку, вказаного у п. 1.1. договору. Договір може бути продовжений на будь - який строк при підписанні додаткової угоди та оплати в розмірі 100% від строку користування.

Згідно з п. 7.5. договору до даного договору додається акт прийому - передачі орендованого майна.

На підставі виставленого рахунку від 24.01.13р. № СФ-0000002 відповідач, на виконання умов договору, сплатив позивачу плату за оренду майна протягом 30 календарних днів в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.01.13р. № 903.

На виконання умов договору, 25.01.13р. позивач передав відповідачу в оренду майно, яке є предметом договору, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі орендованого майна від 25.01.13р. та поясненнями позивача.

Згідно з вказаним актом до складу переданого в оренду майна, в. т.ч., входить 8 рам асиметричних, R200, R4, 2m, COMABI.

Таким чином, оплачений відповідачем строк оренди майна за договором складає з 25.01.13р. по 23.02.13р. (включно).

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.ст. 763, 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутністю заперечень позивача, відповідач орендував майно за договором більше строку, вказаного у п. 1.1. цього договору, а саме до 02.04.13р. (включно).

03.04.13р. відповідач повернув позивачу частину орендованого за договором майна: неповернутими залишились 4 рами асиметричні, R200, R4, 2m, COMABI. Дана обставина підтверджується актом прийому - передачі від 03.04.13р., підписаним позивачем, та поясненнями позивача.

Відповідач, який згідно з умовами договору мав повернути позивачу орендоване майно за актом прийому - передачі, не подав суду відповідного акту, а також жодного іншого належного та допустимого доказу повернення орендованого майна позивачу. При цьому, на підтвердження повернення позивачу інших складових частин орендованого майна відповідач посилався на акт прийому - передачі, наданий суду позивачем.

11.04.13р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.04.13р. № 20/04-13, в якій вимагав провести оплату фактичного часу оренди майна та повернути предмет оренди в повному обсязі або оплатити вартість нестачі в сумі 2241,12 грн.

Відповідач заявлені позивачем у претензії вимоги не задовольнив, відповіді не надав, на підтвердження іншого суду не подано жодного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вартість оренди майна за договором за період з 24.02.13р. по 02.04.13р. відповідач позивачу не сплатив, що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 3900,00 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню, оскільки у вказаному періоді 38 днів, а отже вартість несплаченої суми орендної плати за вказаний період становить 3800,00 грн., яка і підлягає стягненню судом за даним позовом позивача.

04.04.13р. між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Даховим Є.В. був укладений договір оренди майна № 40, за яким ФОП Дахов Є.В. передав позивачу в оренду строком на 31 календарний день будівельні ліси в кількості 50 кв. м. Орендна плата за цим договором складає 1,50 грн. без ПДВ за 1 кв. м у один календарний день. Загальна сума договору складає 2325,00 грн. без ПДВ (п. 1.1., 3.1. даного договору).

Отримання позивачем в оренду 50 кв. м. будівельних лісів за вказаним договором та сплата вартості оренди в сумі 2325,00 грн. підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна від 04.04.13р. та квитанцією до прибуткового касового ордера від 04.04.13р. № 9.

17.04.13р. між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Коровій Д.Л. був укладений договір поставки № 4, за яким позивач придбав у ФОП Коровія Д.Л. 4 рами асиметричні R200, R4, 2м, СОМАВІ, загальною вартістю 3659,04 грн.

Факт придбання позивачем зазначених 4 рам, аналогічних неповернутим відповідачем для використання 50 кв. м. будівельних лісів, підтверджується видатковою накладною від 22.04.13р. № 9 та квитанцією до прибуткового касового ордера від 17.04.13р. № 11.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд вважає, що позивач не довів суду правомірності та підставності покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків за оренду 50 кв. м. будівельних лісів за договором від 04.04.13р. № 40, оскільки:

- позивачем не подано суду доказів необхідності понесення позивачем 04.04.13р. витрат на оренду 50 кв. м. будівельних лісів, зумовлених здійсненням господарської діяльності та відсутності для цього у позивача необхідної кількості будівельних лісів;

- позивачем не доведено неможливості узяття останнім в оренду окремо 4 рам асиметричних, R200, R4, 2m, COMABI ;

- позивачем не доведено розмір збитків, оскільки вже 22.04.13р. позивач придбав у ФОП Коровія Д.Л. 4 рами асиметричні R200, R4, 2м, СОМАВІ, а заявлений до стягнення з відповідача розмір збитків складається з орендної плати за договором від 04.04.13р. № 40 на строк 31 календарний день, тобто до 04.05.13р. (включно).

За цих обставин, господарський суд вважає, що в позові позивачу в частині стягнення з відповідача 2325,00 грн. збитків у вигляді витрат на оренду майна належить відмовити.

Щодо збитків в сумі 3659,04 грн., понесених позивачем на придбання 4 рам асиметричних R200, R4, 2м, СОМАВІ, то господарський суд вважає, що позивачем доведений склад цивільного правопорушення в діях відповідача, а тому витрати позивача на придбання неповернутих відповідачем до цього часу за договором вказаних 4 рам підлягають відшкодуванню останнім в повному розмірі, а отже позов позивача в цій частині належить задовольнити.

Згідно з ст.ст. 179, 183 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з ст.ст. 187, 188 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Господарський суд вважає, що будівельні ліси є неподільною складною річчю, оскільки не можуть бути використані за відсутності будь-яких з їх основних елементів. Асиметричні рами є складовими будівельних лісів, що підтверджується інструкцією по збиранню та експлуатації (а.с. 50-53). На підтвердження іншого відповідачем не подано суду жодного доказу.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З поданого позивачем розрахунку суми неустойки вбачається, що він нарахував до стягнення з відповідача неустойку в сумі 4000,00 грн. за період з 04.04.13р. по 23.04.13р., розраховану наступним чином: 1 грн. х 100 кв. м. х 20 днів х 2.

Господарським судом встановлено, що відповідач до цього часу не повернув позивачу 4 рами асиметричні R200, R4, 2м, СОМАВІ, які є складовими неподільними частинами 50 кв. м. будівельних лісів.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача вказаної неустойки підлягає частковому задоволенню, оскільки належний до стягнення з відповідача розмір неустойки за вказаний період складає 2000,00 грн., розрахованої наступним чином: 1 грн. х 50 кв. м. х 20 днів х 2.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти задоволення позову позивача, оскільки вони не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не грунтуються на чинному законодавстві України.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

10.04.13р. позивач уклав з адвокатом Козловим В.О. договір про надання правової допомоги № 14/04-13, за яким останній зобов'язався надати правову допомогу щодо вирішення в судовому порядку спору між позивачем та відповідачем, який є предметом розгляду у даній справі. На виконання умов даного договору позивач сплатив адвокату вартість отриманих послуг з правової допомоги в сумі 2000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 11.04.13р. № 8.

За цих підстав, на відповідача підлягають покладенню 1172,16 грн. судового збору та 1362,58 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МСУ № 139" (54050, м. Миколаїв, вул. Ольшанців, 74-А, код 05477497) на користь Приватного підприємства "Генір-Буд" (54000, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1-і, код 31192732) 3800 (три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 3659 (три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 04 коп. збитків, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. неустойки, 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 58 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1172 (одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 16 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 08.07.2013р.

Суддя Д.О.Бездоля