Постанова

від 29.04.2013 по справі 872/4887/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "29" квітня 2013 р.        справа № 2а/0470/10821/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Коршуна А.О.                     суддів:                     Суховарова А.В.  Чередниченко В.Є. за участю секретаря судового засідання:          Чепурко А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі №2а/0470/10821/12 за  позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» до: про:Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000652301 від 04.05.2012р. ВСТАНОВИВ:            10.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (далі – ТОВ «Продсервіс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі – ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська )  про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000652301 від 04.05.2012р./ а.с. 3-14 том 1/.           Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі  №2а/0470/10821/12 та справу було призначено до судового розгляду /а.с. 1 том 1/. Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем у справі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання достовірності декларування показників по декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за липень 2011р., за результатами якої податковим органом було складено акт №934/226/25536693 від 13.04.2012р.,  у якому за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,228ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, по правочинах, здійснених з ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Імпульс плюс 2010», що призвело до заниження податку на додану вартість в липні 2011р.  на загальну суму 122102,1 грн., та за результатами перевірки, на підставі акту перевірки №934/226/25536693 від 13.04.2012р., відповідачем 04.05.2012р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652301, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість у загальному розмірі 152627,63 грн., у тому числі – основний платіж (збільшення) - 122102,1 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 30525,53 грн., позивач вважає дії відповідача щодо встановлення правопорушень у правовідносинах позивача з ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Імпульс плюс 2010» протиправними,  висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення необґрунтованими з огляду на те, що контрагенти позивача– ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Імпульс плюс 2010», на момент укладення договорів з позивачем та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань були зареєстровані як юридична особа та платники податку на додану вартість, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, тому позивач вважає, що прийняте відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № №0000652301 від 04.05.2012р.. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі №2а/0470/10821/12 в задоволенні адміністративного позову відмовлено (суддя Озерянська С.І. ) / а.с. 226-227  том 1 /. Позивач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 2-6 том 2/, у якій  посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 22.10.2012р.  та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимоги у повному обсязі. Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 22.10.2012р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі обставини справи, надано оцінку усім доказам, які були надані суду сторонами у справі, та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 22.10.2012р. у даній справі залишити без змін. Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з  наступних підстав. ТОВ «Продсервіс», ідентифікаційний код 25536693, зареєстровано як юридична особа 26.06.1998р.  виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, та позивач у справі, як платник податків, перебуває на податковому обліку у відповідача. Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 13.04.2012р.  по 13.04.2012р.  було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Продсервіс» з  питання достовірності декларування показників по декларації з ПДВ за липень 2011р., за результатами якої було складено акт №934/226/25536693  від 13.04.2012р. ( далі – акт перевірки) / а.с. 16-23 том 1/. Як вбачається з наданої суду ксерокопії  акту перевірки / а.с. 16-23 том 1/ за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які  не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним,  по правочинах укладених з ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» та ТОВ «Імпульс плюс 2010»,  що призвело до заниження податку на додану вартість в липні 2011р. на суму 122102,1 грн.. У подальшому за результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки №934/226/25536693  від 13.04.2012р. відповідачем у справі 04.05.2012р.  було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652301, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість у загальному розмірі 152627,63 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) – 122102,1 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 30525,53 грн. /а.с. 15 том 1/. Як вбачається з акту перевірки / а.с. 16-23 том 1/ висновки  про заниження позивачем суми податку на додану вартість за липень 2011р. у сумі 122102,1 грн.  податковим органом зроблено на підставі того, що позивачем включено суми ПДВ з товарів (робіт, послуг) отриманих від його контрагентів  ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд»  (постачальник) та ТОВ «Імпульс плюс 2010» (виконавець робіт) з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. по господарським операціям за якими не підтверджується поставка придбаної позивачем продукції та надання послуг, що на думку податкового органу свідчить відсутність об'єктів оподаткування по операціям з цими контрагентами  та про те, що договори (правочини), які були укладені між позивачем та його контрагентами  ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд»  (постачальник) та ТОВ «Імпульс плюс 2010» у липні 2011р. не були спрямовані на настання реальних наслідків, є безтоварними, та їх було укладено з метою заниження податкових зобов'язань, що свідчить про те, що ці правочини є нікчемними. Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у справі було укладено з ТОВ «ВКФ «Плутон-Сервіс» договори поставки №010711 від 01.07.2011р. / а.с. 39-40 том 1/, №50701 від 05.07.2011р. / а.с. 45-47,54-57 том 1/, при цьому сторонами за цими договорами свої зобов'язання виконані у повному обсязі, що підтверджується належними первинними документами, які були надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки та суду під час розгляду справи / а.с. 41-44,48-53,57-61 том 2/. Крім цього під час розгляду справи апеляційним судом також було встановлено, що між позивачем у справі та ТОВ «Імпульс Плюс 2010» було укладено договори на виконання робіт (обсяг, вартість та строки виконання яких визначені умовами договорів)- №020711 від 02.07.2011р. / а.с. 62 том 1/, №040711 від 04.07.2011р. / а.с. 68 том 1/, при цьому сторонами за цими договорами свої зобов'язання виконані у повному обсязі, що підтверджується належними первинними документами, які були надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки та суду під час розгляду справи / а.с. 64-67,69-87 том 2/. З матеріалів справи вбачається, що контрагенти  позивача за вищенаведеними угодами - контрагентів  ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд»  (постачальник) та ТОВ «Імпульс плюс 2010» (виконавець робіт) , під час укладення  договорів з позивачем у даній справі та здійснення господарських операцій з позивачем протягом перевіряємого періоду  були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані як платники ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки та під час розгляду даної справи судом було надано усі первинні документи за цими правочинами, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань та про використання отриманого позивачем товару (робіт та послуг) від його контрагентів у власній  господарській діяльності, а саме подальшу реалізацію отриманих від контрагентів  ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд»  (постачальник) та ТОВ «Імпульс плюс 2010» (виконавець робіт) товарів  іншим суб'єктам господарювання   / а.с. 132-134,135-137, 98-131 том 1/. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом (відповідачем у справі) під час проведення перевірки не було встановлено факту використання придбаних позивачем товарів (робіт та послуг) у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, та під час розгляду даної справи судом відповідачем у справі також не було надано суду належних письмових доказів цих обставин, як і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених   первинних документів (податкових накладних)  за цими господарськими операціями або  доказів на підтвердження відсутності дійсної поставки товарів (робіт та послуг) позивачу від його контрагентів. Щодо доводів податкового органу під час проведення перевірки та під час розгляду даної справи про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які були складені під час перевезення придбаного ним контрагентів товару протягом перевіряємого періоду, то колегія суддів вважає, що відсутність таких накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Приймаючи до уваги положення  ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що  одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу  державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях. Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язуть недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної  або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України,  відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд»  (постачальник) та ТОВ «Імпульс плюс 2010» (виконавець робіт), як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне  зазначити, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем   акті перевірки,  відносяться виключно до компетенції судових органів. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях,  при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуги)  продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов'язку  саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуги) , який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)  у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги). З огляду на  вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який  ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманого від його контрагентів ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд»  (постачальник) та ТОВ «Імпульс плюс 2010» (виконавець робіт), та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності відповідного періоду, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товару, який позивачем було отримано від його контрагентів  ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд»  (постачальник) та ТОВ «Імпульс плюс 2010» (виконавець робіт), що свідчить про те, що висновки податкового органу про  заниження позивачем у липні 2011р. податку на додану вартість на  суму 122102,1 грн. є безпідставними, а прийняте податковим органом 04.05.2012р.  податкове повідомлення-рішення №0000652301, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість у загальному розмірі 152627,63 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) – 122102,1 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 30525,53 грн, є необгрунтованими. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, а тому необхідно апеляційну скаргу позивача задовольнити, постанову суду першої інстанції від 22.10.2012р. у даній справі скасувати. Вирішуючи по суті заявлені позивачем у справі позовні вимоги, колегія суддів враховуючи вищенаведені обставини, які були встановлені під час розгляду даної адміністративної справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи, та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини,  вважає, що заявлені позивачем у справі позовні вимоги підлягають задоволенню і необхідно визнати нечинним та скасувати  податкове повідомлення-рішення відповідача №0000652301 від 04.05.2012р. про збільшення   ТОВ «Продсервіс» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 152627,63 грн., у тому числі – основний платіж 122102,1 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 30525,53 грн.. На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 196,198,202,205,207 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» - задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі №2а/0470/10821/12 – скасувати. Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкове повідомлення рішення №0000652301 від 04.05.2012р. про збільшення   Товариству з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 152627,63 грн., у тому числі – основний платіж 122102,1 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 30525,53 грн.. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови  в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.           Повний текст виготовлено – 12.06.2013р. Головуючий:                                                            А.О. Коршун           Суддя:                                                            А.В. Суховаров           Суддя:                                                            В.Є. Чередниченко