Рішення

від 02.07.2013 по справі 924/554/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2013 р.Справа № 924/554/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Торг" м. Хмельницький

про стягнення 20849,86 грн., з яких 13358,90 грн. основний борг, 7490,96 грн. пеня

Представники сторін:

від позивача: Шморгун Р.М. - представник за довіреністю №1 від 20.03.2013р.

від відповідача: не з'явився

(У судовому засіданні 02.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення)

Суть спору:

Позивач - ТОВ "Українська імпортна компанія" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ "Поділля-Торг" 20849,86 грн. заборгованості, з яких 13358,90 грн. основний борг, 7490,96 грн. пеня.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов дистриб'юторського договору №36/05 від 22.05.2013р. щодо оплати за поставлену продукцію в повному обсязі.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано копії дистриб'юторського договору №36/05 від 22.05.2013р., положення про ціни, видаткових накладних №ТОВ-0000888 від 22.05.2012р., №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р., листа №213 від 02.10.2012р., листа-претензії про сплату заборгованості від 05.02.2013р., виписки по банківському рахунку за період з 06.07.2012р. по 13.07.2012р.

Ухвалою суду від 18.04.2013р. порушено провадження у справі №924/554/13, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом повноважних представників сторін. У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання розгляд справи відкладався. Ухвалою суду від 29.05.2013р. розгляд справи продовжено на п'ятнадцять днів.

До судового засідання 01.07.2013р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 13358,90 грн. основного боргу, 7490,96 грн. пені, 1600,00 грн. витрат на правову допомогу та 1720,50 грн. судового збору. При цьому зазначив, що товар з накладною №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. для підписання направлено відповідачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною ТОВ "Нова пошта" Однак, накладна №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. не підписана останнім внаслідок не повернення її товариству з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія".

Господарський суд розглянувши заяву представника позивача, вважає її такою, що узгоджується з приписами ст.22 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та законні інтереси, тому вона судом задовольняється.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, обґрунтовуючи останні доводами викладеними в позовній заяві, та доказами доданими до матеріалів справи. До матеріалів справи останнім додано витяги з ЄДРПОУ.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив. Копія ухвали про порушення провадження у справі направлена відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому відповідно до ст. 64 ГПК України вважається, що адресат належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції") .

Оскільки, неявка належно повідомленого про судове засідання відповідача та відсутність письмового відзиву останнього у справі не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, оцінивши подані позивачем по справі документи, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

Між ТОВ "Українська імпортна компанія" (Продавець) та ТОВ "Поділля-Торг" (Дистриб'ютор) 22.05.2012р. укладено дистриб'юторський договір, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а дистриб'ютор прийняти та оплатити отриманий товар у порядку і на умовах даного договору, рахунків-фактур, додатків і додаткових угод, які є його невід'ємною частиною (п. 3.1 договору) .

Згідно з п. 2.1 договору сторони домовились про наступне: продавець надає дистриб'ютору право дистибуції на території м. Хмельницького та Хмельницької області.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару виконується окремими партіями. Найменування, кількість і асортимент кожної окремої партії товару визначаються на основі письмового замовлення дистриб'ютора. Будь-які ціни до замовлення попередньо узгоджуються сторонами і підписуються дистрибьютором. Замовлення вважається прийнятим до виконання тільки після виставлення рахунку-фактури засобом факсимільного зв'язку продавцем.

Ціна на товар встановлюється продавцем у гривнях з урахуванням ПДВ 20% і визначається в порядку, передбаченому в цьому розділі договору. Поставка товару виконується за дистриб'юторською ціною, встановленою в діючому на момент відвантаження прайс-листі продавця, який є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару дистриб'ютору здійснюється на умовах відтермінування платежу строком на 14 календарних днів від дати поставки. Датою поставки товару постачальником є дата, вказана у видатковій накладній. Домовленість щодо відтермінування по оплаті платежу на 14 календарних днів розповсюджується на всі поставки товару, що відвантажується згідно договору (п.п. 5.1 - 5.3 договору ).

Згідно з п.п. 8.1-8.3 договору за невиконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України. У випадку несвоєчасного розрахунку за отриману продукцію, дистриб'ютор за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню з розрахунку 0,2% від вартості отриманого, але не оплаченого товару за кожний день такого прострочення. Суперечки, щодо цього договору, вирішуються в претензійному порядку Якщо суперечка не вирішена в претензійному порядку, то зацікавлена сторона передає суперечку на розгляд до господарського суду.

Даний договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну чинність, по одному для кожної з сторін. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2012р. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань по розрахунках і не виключає відповідальність, передбачену даним договором (п. 10.3 договору ).

Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Позивач стверджує, що на виконання умов дистриб'юторського договору №36/05 від 22.05.2012р. позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №ТОВ-0000888 від 22.05.2012р. на суму 12276,90 грн. та видатковою накладною №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. на суму 4582,00 грн. При цьому на видатковій накладній №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. на суму 4582,00 грн. відсутній підпис, відбиток печатки та реквізити довіреності, на підставі якої представником відповідача отримано товар.

Відповідачем частково оплачена сума заборгованості в сумі 3500,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку за період з 06.07.2012р. по 13.07.2012р. На думку позивача, залишок несплаченої заборгованості за дистриб'юторським договором №36/05 від 22.05.2012р. станом на дату звернення з позовною заявою становить 13358,90 грн.

Позивачем додано лист №2/3 від 02.10.2012р., у якому ТОВ "Поділля-Торг" повідомив про несплату заборгованості перед ТОВ "Українська імпортна компанія" у зв'язку з затримкою у погашенні дебіторської заборгованості ТОВ "Логістік-ХМ" перед останнім.

05.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містить вимогу про сплату 13358,90 грн. заборгованості, відповіді на яку не отримав.

Докази погашення ТОВ "Поділля-Торг" заборгованості у сумі 13358,90 грн. у матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідачем не здійснено оплату за дистриб'юторським договором №36/05 від 22.05.2012р. в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 20849,86 грн., з яких 13358,90 грн. основна заборгованість та 7490,96 грн. - пеня, нарахована відповідно до п. 8.2 договору.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2013р. між позивачем (Клієнт) та ТОВ Юридична компанія "Центр Правових Ініціатив" було укладено Договір про надання правової допомоги №28/13.

Відповідно до п. 1.2. договору компанія бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги з питань, які стосуються діяльності клієнта, а саме підготовити документи (позовні заяви, клопотання, та інш.) та направити документи до Господарського суду Хмельницької області з приводу не виконання умов дистриб'юторського договору №36/05 від 22.05.2012 року.

Для виконання передбачених договором зобов'язань компанія призначає адвоката Шморгуна Романа Миколайовича, який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2427 від 15.12.2005 р. (п. 3.3.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що за надання компанією правової допомоги за цим договором вартість послуг становить 8% від ціни позову, та складає 1600,00 грн.

На виконання вказаного договору позивачем сплачено 1600,00 грн. на оплату послуг адвоката, що підтверджується платіжним дорученням №153 від 20.03.2013р., а адвокат Шморгун Р.М. звернувся з позовною заявою до господарського суду Хмельницької області за захистом інтересів ТОВ "Українська інвестиційна компанія".

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом враховано, що між сторонами 22.05.2012р. укладено дистриб'юторський договір №36/05.

Правовідносини, які виникли між ТОВ "Українська імпортна компанія" та ТОВ "Поділля-Торг" за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

За своєю правовою природою дистриб'юторський договір містить ознаки договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між ТОВ "Українська імпортна компанія" та ТОВ "Поділля-Торг" дистриб'юторського договору №36/05 від 22.05.2013р. вбачається, що продавець зобов'язується поставити, а дистриб'ютор прийняти та оплатити отриманий товар у порядку і на умовах даного договору, рахунків-фактур, додатків і додаткових угод, які є його невід'ємною частиною

Судом враховується, що ТОВ "Українська імпортна компанія" на виконання умов договору поставлено ТОВ "Поділля-Торг" товар, що підтверджується видатковою накладною №ТОВ-0000888 від 22.05.2012р. на суму 12276,90 грн.

Стосовно видаткової накладної №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. на суму 4582,00 грн. судом приймається до уваги таке:

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, Положенням про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. (далі - Положення), господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За відсутності таких реквізитів документи не можуть бути доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача товарів) фактично відбулась, і відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст.ст. 509, 610 ЦК України та ст.193 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, накладна №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. на суму 4582,00 грн. не відповідає вимогам Положення, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в ній відсутні відомості щодо прізвища, ім'я по-батькові особи, яка передала товар, та посада, прізвище, ім'я по-батькові особи, яка отримала товар, і яка відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не зазначені дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зокрема відсутні відомості будь-які відомості в графі отримав (відсутній підпис, відбиток печатки, реквізити особи отримувача, тощо.)

Оскільки накладна №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. на суму 4582,00 грн. не містить необхідних реквізитів та не є первинним документом, що в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України може бути допустимим доказом того, що відбулась господарська операція з поставки/передачі товарів, суд при вирішенні спору останню не враховує.

Посилання представника позивача на те, що товар з накладною №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. для підписання направлено відповідачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною ТОВ "Нова пошта" та не підписання відповідачем накладної №ТОВ-0000974 від 13.06.2012р. внаслідок не повернення її товариству з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія", судом до уваги не приймаються тому, що згідно копії накладної ТОВ "Нова пошта" відправником товару з накладною відповідачу є ПП Івушкін, який не є стороною спірного договору.

Відповідачем частково оплачена сума заборгованості в сумі 3500,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку за період з 06.07.2012р. по 13.07.2012р. Залишок несплаченої заборгованості за дистриб'юторським договором №36/05 від 22.05.2012р. станом на дату звернення з позовною заявою становить 8776,90 грн.

Відповідачем визнано наявність заборгованості перед позивачем, що підтверджується листом №2/3 від 02.10.2012р., у якому ТОВ "Поділля-Торг" повідомив про несплату заборгованості перед ТОВ "Українська імпортна компанія" у зв'язку з затримкою у погашенні дебіторської заборгованості ТОВ "Логістік-ХМ" перед останнім.

Докази погашення ТОВ "Поділля-Торг" заборгованості у сумі 8776,90 грн. у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором №36/05 від 22.05.2013р. в сумі 13358,90 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 8776,90 грн. а у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення основного боргу належить відмовити.

Окремо судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З урахуванням норм чинного законодавства та п. 8.2 договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за кожен день прострочення у сумі 7490,96 грн. за період з 05.06.2012р. по 20.03.2013р.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що заявлена сума нарахована з порушенням вимог ст. 232 ГК України, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково в розмірі 705,19 грн. за період з 05.06.2012р. по 05.12.2012р. У стягненні 6785,77 грн. пені належить відмовити.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20849,86 грн., з яких 13358,90 грн. основна заборгованість, 7490,96 грн. - пеня підлягають задоволенню частково. У стягненні 4582,00 грн. основного боргу та 6785,77 грн. пені відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

При цьому, судом враховуються позиція визначена в п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Як вбачається із наданих позивачем матеріалів, йому надавались адвокатські послуги, що підтверджується договором про надання юридичних послуг №28/13 від 12.03.13р. укладеним з ТОВ Юридична компанія "Центр правових ініціатив", за умовами якого безпосереднім адвокатом, який надає адвокатські послуги призначено адвоката Шморгуна Р.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2427 від 15.12.2005р.) Оплата адвокатських послуг позивачем підтверджується платіжним дорученням №153 від 20.03.2013р. на суму 1600,00 грн.

При вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Аналогічна позиція викладена у листі Вищого господарського суду від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" ).

Враховуючи складність справи, документи, заборгованість відповідача, предмет позову, об'єм виконуваної адвокатом роботи, суд вважає, що з огляду на задоволення позову частково, з відповідача належить стягнути витрати понесені позивачем пов'язані з отриманням адвокатських послуг пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 727,52 грн.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову обов'язок щодо сплати судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Торг" м. Хмельницький про стягнення 20849,86 грн., з яких 13358,90 грн. основний борг, 7490,96 грн. пеня задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Торг" (м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 33 кв. 37, код 37329497 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" (м. Київ, б-р Верховної Ради, 22, код 35976169 ) 8776,90 грн. (тринадцять тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 90 коп. ) основної заборгованості, 705,19 грн. (сімсот п'ять грн. 19 коп. ) пені, 727,52 грн. (сімсот двадцять сім грн. 52 коп. ) оплати послуг адвоката, 731,97 грн. (сімсот тридцять одна грн. 97 коп. ) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 4582,00 грн. основного боргу та 6785,77 грн. пені відмовити.

Повний текст рішення складено 05.07.2013р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 3 прим. :1 - до справи, 2- позивачу - рекомендованим за заявою м. Київ, б-р Верховної ради, 22; 3 - відповідачу - рекомендованим: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 33, кв. 37.