Рішення

від 03.07.2013 по справі 910/10407/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10407/13 03.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» простягнення 204 566,04 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Лютенко К.Т. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» (надалі - ТОВ «Технопарк ЛЗТА») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» (надалі - ТОВ «Ю.ДІ.СІ. Холдинг») про стягнення 204 566,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позики №1/23.09-08 від 23.09.2008 р. позивач надав кошти у вигляді безпроцентної поворотної грошової позики, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 193 819,98 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 541,90 грн. та 3% річних у розмірі 8 204,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. розгляд справи відкладено до 26.06.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.06.2013 р. справу №910/10407/13 передано на розгляд судді Босому В.П. у зв'язку із перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2013 р. справу №910/10407/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи відкладено до 03.07.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16619420 від 10.06.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Технопарк ЛЗТА», правонаступником якого є ТОВ «Технопарк ЛЗТА», (позикодавець) та ТОВ «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» (позичальник) було укладено договір позики №1/23.09-08 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1 Договору позикодавець надасть позичальнику безпроцентну грошову позику на поворотній основі в розмірі 300 000,00 грн.

Згідно з п. 2 Договору позичальник зобов'язаний надати грошові кошти в сумі, визначеній п. 1 цього договору, шляхом перерахування їх на поточний банківський рахунок позичальника протягом 2 календарних днів з дати підписання цього договору.

Пунктом 3 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.12.2010 р. до Договору сторонами погоджено, що позичальник зобов'язаний повернути надану позику до 31.12.2011 р.

На виконання умов Договору 23.09.2008 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідач частково повернув суму наданої позивачем позики на загальну суму 106 180,02 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю зобов'язання відповідача по поверненню на користь позивача позики у розмірі 193 819,98 грн. та сплати штрафних санкцій за Договором.

Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи (банківські виписки з рахунку позивача) підтверджується перерахування позивачем та отримання відповідачем 300 000,00 грн. на підставі Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.12.2010 р., відповідач був зобов'язаний повернути позивачу позику до 31.12.2011 р.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково повернув суму наданої позивачем позики на загальну суму 106 180,02 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 193 819,98 грн. на підставі Договору за надану позику.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Технопарк ЛЗТА» про стягнення з ТОВ «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» заборгованості у розмірі 193 819,98 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 541,90 грн., нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2012 р. по 01.07.2012 р., та 3% річних у розмірі 8 204,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2012 р. по 29.05.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк (до 31.12.2011 р.) свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5 Договору передбачено, що в разі несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що не була повернута в строк, протягом всього часу прострочення до повного виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 541,90 грн. та 3% річних у розмірі 8 204,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» на користь ТОВ «Технопарк ЛЗТА» основного боргу у розмірі 193 819,98 грн., пені у розмірі 2 541,90 грн. та 3% річних у розмірі 8 204,16 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» (01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1; ідентифікаційний код 36086936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» (79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72; ідентифікаційний код 32326890) основний борг у розмірі 193 819 (сто дев'яносто три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 98 коп., пеню у розмірі 2 541 (дві тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 8 204 (вісім тисяч двісті чотири) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 4 091 (чотири тисячі дев'яносто одна) грн. 32 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Суддя В.П. Босий