Рішення

від 03.07.2013 по справі 904/4616/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.13р. Справа № 904/4616/13 За позовом: Приватної фірми "Стимул-В", м. Запоріжжя

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

Про: стягнення 35 244,68 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

Від позивача : Голубчиков Р.В., довіреність від 01.08.2012 року, представник

Від відповідача: Кот М.І., довіреність №30/639 від 18.06.2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Приватна фірма "Стимул-В" звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким з просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 34 548,97 грн., пеню у розмірі 496,94 грн. та 198,77 грн. - 3% річних; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки №51 від 01.02.2013 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити. У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач разом з товар мав передати у тому числі і рахунок- фактуру, який є підставою для проведення оплати, однак такий рахунок відповідачеві передано не було. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування пені, оскільки пеня є договірною санкцією, а умови договору поставки №51 від 01.02.2013 року не передбачають нарахування та сплату пені за прострочення оплати. Також відповідач не погоджується із періодом нарахування прострочки та вважає, що перебіг можливої прострочки має починатись з 27.03.2013 року по 03.06.2013 року і становить 69 днів.

В судовому засіданні 03.07.2013 року призначеному на 12 год. 30 хв. оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв.

У судовому засіданні 03.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2013 року між Приватною фірмою "Стимул-В" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) було укладеного договір поставки №51, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві товар у відповідності до Специфікацій (Додатків) до цього договору, а Покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних Специфікаціях на поставку товару. Ціна і загальна вартість кожної партії товару встановлюється у національній валюті України гривні і не підлягає зміні протягом дії договору (п.п.2.1, 2.2 договору).

Згідно з п.2.6 договору порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору. Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.7 договору).

Постачальник здійснює поставку товару Покупцеві на умовах та у спосіб, зазначених в Специфікації до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТП ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року (п.3.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору приймання-передача товару за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на товар, а за якістю та комплектністю згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність товару.

01.02.2013 року сторонами погоджено та підписано Специфікацію №1 до договору поставки №51 від 01.02.2013 року, пунктом 1 якої передбачено зобов'язання Постачальника поставити товар за цінами і на умовах визначеними у Специфікації протягом 15 календарних діб з моменту підписання договору.

Відповідач звернувся до позивача з листом, згідно якого просив відвантажити товар 04.02.2013 року та гарантував оплату протягом 35 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі (а.с.22).

На виконання умов договору позивач поставив Публічному акціонерному товариству "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" товар на загальну суму 34 548,97 грн. за видатковою накладною №СТ-0000495 від 04.02.2013 року. Також в підтвердження поставки товару сторонами підписано Акт прийому-передачі товару від 04.02.2013 року.

Даний товар отриманий представником відповідача за довіреністю №78 від 01.02.2013 року.

Згідно з п.4 Специфікації №1 до договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 35 банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі, який підписується на території Замовника, а також передачі права власності на товар Покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно ст. 187, 201 Податкового кодексу.

Позивач зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" своєчасно не здійснило розрахунки за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). З огляду на положення п.2.2 договору, строк оплати поставленого товару за накладною №1810/1 від 18.10.2011 року є таким, що настав.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 34 548,97 грн. (вартість поставленого за видатковою накладною №СТ-0000495 від 04.02.2013р. товару).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 34 548,97 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Заперечення відповідача щодо того, що строк оплати товару не настав, оскільки позивачем не передано разом з товаром рахунку-фактури, який саме і є підставою для оплати товару, є необґрунтованими з наступних підстав.

Як зазначено вище, пунктом 2.6 договору передбачено, що порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору, а згідно з п.4 Специфікації №1 до договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 35 банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі , який підписується на території Замовника, а також передачі права власності на товар Покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно ст. 187, 201 Податкового кодексу.

04.02.2013 року сторонами підписано Акт прийому-передачі товару (а.с.19). Названий Акт зі сторони відповідача підписаний без заперечень, тобто на момент передачі товару та підписання цього Акту у нього не виникало питання щодо комплектності поставки даного товару та товаросупровідних документів. Крім того, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар.

Відповідач у період з часу отримання товару не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від товару через відсутність будь-яких документів, що його стосуються, водночас і не вимагав від позивача надання цих документів.

Крім того, ненадання рахунків-фактур, інших документів не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.

Наведені Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на позов доводи не спростовують встановлений господарським судом факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, та не звільняють відповідача від виконання зобов'язання за договором.

До того ж, відповідачу надано видаткову накладну, у якій чітко зазначений вид товару, вартість одиниці товару та загальна вартість поставленого товару.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 34 548,97 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 25.03.2013 року по 03.06.2013 року у розмірі 198,77 грн.

У зв'язку з тим, що позивачем при нарахуванні 3% річних було допущено помилку, пов'язано із початком виникнення прострочки, а саме 35 банківських днів починаючи з дня поставки - 04.02.2013 року закінчуються 26.03.2013 року, у зв'язку з чим прострочка оплати товару виникла з 27.03.2013 року. Тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню за період з 27.03.2013 року по 03.06.2013 року у розмірі 195,94 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 496,94 грн.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін , але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, пеня, як різновид неустойки є договірною санкцією, що тягне за собою обов'язкове застереження про її нарахування у договорі. У той же час, сторонами у договорі поставки №51 від 01.02.2013 року не передбачено, як окремого виду відповідальності Покупця за несвоєчасну оплату товару нарахування та сплати пені. Згідно позовної заяви позивач при нарахування пені посилається на п.6.16 договору, відповідно до якого відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань, яка не встановлена цим договором, регламентується чинним законодавством України. Тобто, даний пункт договору містить загальні положення відповідальності сторін, в той час як пеня є безпосередньо договірною санкцією.

На підставі викладеного, вимога про стягнення пені у розмірі 496,94 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 34 744,91 грн. (34 548,97 грн. - основний борг + 195,94 грн. - 3% річних).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам - у розмірі 1 696,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 62, ідентифікаційний код 00190911) на користь Приватної фірми "Стимул-В" (місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 5-а, офіс-9; поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, ідентифікаційний код 22123648) заборгованість у розмірі 34 548,97 грн., 3% річних у розмірі 195,94 грн. та судовий збір у розмірі 1 696,10 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 08.07.2013 року.

Суддя О.М. Крижний