Ухвала

від 25.06.2013 по справі 05/87/15-59а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року Справа № 7977/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» на постанову Господарського суду Волинської області від 09 лютого 2011 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області звернулось до суду з позовом до ТзОВ «Ківерцівський механічний завод», яким з врахуванням зменшення розміру позовних вимог просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 36863,13 грн.

Постановою Господарського суду Волинської області від 09 лютого 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що згідно з ч. 5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату пенсій відповідно до п. п. «б»-«з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону в розмірі 100% по пенсіях призначених з 1996 року. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.04.2005 року до 31.12.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 становить 36863,13 грн., що стверджується матеріалами пенсійних справ, а саме протоколами, поданнями про призначення пенсій, довідками про виплачені пенсії, розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за вказаний період, відомостями про виплату пенсій. Заперечення відповідача суд не взяв до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову визнати нечинною та закрити провадження у справі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» було правонаступником Ківерцівського механічного заводу, в тому числі і в частині зобов'язань останнього щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам заводу, на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу від 27.03.2007 року № 370, укладеного відповідачем з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області. Однак постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року, яка набрала законної сили, даний договір було розірвано. Отже, з дня розірвання зазначеного договору ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» втратило зобов'язальне право щодо правонаступництва прав і обов'язків Ківерцівського механічного заводу, в тому числі і в частині виплати пільгових пенсій колишнім працівникам заводу, які набули права на пенсію в 2002-2007 роках. Також апелянт посилається на ст. 653 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється. Крім того, в статуті ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» не передбачено його правонаступництва щодо прав та обов'язків Ківерцівського механічного заводу.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці за списком 1 та 2 виробництв та професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення товариствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. пп. «б»-«з» цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 року порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.

Згідно з нормами Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. пп. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, затверджено «Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», розроблену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування товариствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Зазначеною Інструкцією, зокрема, встановлено обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та порядок відшкодування.

Пунктом 6.4 цієї Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються товариствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.8 Інструкції товариства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Частина друга вказаного пункту Інструкції передбачає, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інші), органи Пенсійного фонду повідомляють про це товариства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, обов'язок страхувальника відшкодувати витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникає лише після отримання ним від органів Пенсійного фонду розрахунків цих витрат, в яких визначено суми відшкодування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області у встановленому законодавством порядку та у визначені строки направляло ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам Ківерцівського механічного заводу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з 01.04.2005 року до 31.12.2007 року, а факт їх отримання відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем доказами, які досліджені судом, а саме розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, карткою особового рахунку відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» після розірвання в судовому порядку договору оренди цілісного майнового комплексу від 27.03.2007 року № 370, укладеного відповідачем з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області, не являється правонаступником прав і обов'язків Ківерцівського механічного заводу, зокрема, в частині відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам заводу, які набули права на пенсію в 2002-2007 роках, оскільки такі доводи спростовуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг від 06.04.2011 року), в якому зазначено, що правонаступником Ківерцівського механічного заводу є ТзОВ «Ківерцівський механічний завод», ідентифікаційний код 33980592.

А відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, цивільно-правовий договір (договір оренди нерухомого майна), відповідно до законодавства не є правовою підставою для встановлення факту правонаступництва однієї юридичної особи щодо прав та обов'язків іншої, оскільки такі питання регулюються нормами спеціального законодавства з питань створення та діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Посилання апелянта на положення ст. 653 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється, колегія суддів не бере до уваги, оскільки даною нормою передбачено припинення зобов'язань сторін договору одна перед одною, в даному випадку ТзОВ «Ківерцівський механічний завод» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, однак розірвання договору не звільняє його сторін від виконання своїх передбачених законодавством зобов'язань перед третіми особами, зокрема, перед державою.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Волинської області від 09 лютого 2011 року у справі № 05/87/15-59А за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод» про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький