Постанова

від 26.06.2013 по справі 815/3770/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3770/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Сапожнікової Н.М. (за довіреністю);

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Старс Тревел» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Старс Тревел» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 8186,37 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 53,01 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Позивач вважає, що ТОВ «Старс Тревел» порушило зазначену норму закону, а саме у 2012 році на підприємстві повинен був працювати 1 інвалід, проте цього робочого місця для працевлаштування інваліда створено не було. Тобто, відповідно до чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів, норматив робочих місць протягом 2012 року на ТОВ «Старс Тревел» не виконано, і відповідно за це порушення підприємство повинно сплатити 8186,37 грн. адміністративно-господарських санкцій. Разом з цим, позивач зазначає, що згідно ч.2 ст.20 вказаного Закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». На день подання позову, як вказує позивач, підприємство самостійно адміністративно - господарську санкцію не відрахувало, і відповідно розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 53,01 грн. Посилаючись на те, що підприємством не виконано норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме, ст.ст.19,20, позивач просить суд стягнути вказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, з урахуванням наданих доказів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника відповідача Цитович В.Е. від 20.06.2013 року про отримання повістки про виклик у судове засідання. Разом з цим, 21.06.2013 року до суду від вказаного представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, оскільки жодного документального підтвердження обставин, на які посилався представник відповідача як на підставу відкладення розгляду справи, надано до суду не було, судом вказане клопотання представника відповідача визнано необґрунтованим, та з урахуванням положень ст. 128 КАС України, суд розглядав справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач відповідно до Положення про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи - Фонду соціального захисту інвалідів. Одним із покладених на відділення Фонду завдань є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно приписів ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі - Закон № 875-ХІІ, Закон), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Старс Тревел» (ідентифікаційний код № 38018957) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради (а.с.20-21).

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що 28.02.2013 року до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою № 10-ПІ від 25.02.2013 року (а.с.8).

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Тобто, відповідною нормою для підприємств, установ, організацій, зокрема, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

У поданому до позивача звіті за формою 10-ПІ за 2012 рік, відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа; середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 16373 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка самостійно визначена підприємством становить 8186,37 грн.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у 2012 році не надавав до державної служби зайнятості звітів за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" щодо потреби у працівниках і наявності вакансії, на яких може використовуватись праця інвалідів, що підтверджується листом Одеського міського центру зайнятості від 25.04.2013 року № 1643/19/02, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.30).

Таким чином судом встановлено, що ТОВ «Старс Тревел» у 2012 році належним чином не інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні відповідачу центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Як вбачається з додатку до звіту за формою 10-ПІ за 2012 рік «Список працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2012 році» (а.с.10), на підприємстві відповідача один інвалід 3-ї групи ОСОБА_3 відпрацював агентом з доставки замовлених квитків протягом 2012 року 3 місяці. В свою чергу, як вже зазначено судом, підприємством у звіті за формою 10-ПІ за 2012 рік, зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа (код рядка « 02»).

Згідно п.3.1 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 N 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384, у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722.

Відповідно до п.п.3.2.5 п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Пунктом 3.4. Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Отже, як вбачається з викладеного, з урахуванням наведених положень законодавства, позивачем зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність дорівнює 0 осіб (3 місяці:12 місяців = 0,25 = 0 осіб), а не як зазначено відповідачем у звіті - 1 особа.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів, норматив робочих місць протягом 2012 року на ТОВ «Старс Тревел» не виконано.

У частині 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, нарахованих відповідачу за 2012 рік, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 1 особу, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними - 1, середньорічна заробітна плата складає 180100 грн., а тому, сума адміністративно-господарських санкцій за недотримання відповідачем у 2012 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дорівнює 8186,37 грн. (а.с.11).

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, як вже встановлено судом відповідач самостійно обчислив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у наданому до позивача звіті, яка також становить 8186,37 грн.

Відповідно до ч.2 статті 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається з позовної заяви, у зв'язку з несплатою відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій у строк до 16.05.2013 року, останньому була нарахована пеня у розмірі 53 грн. 01 коп.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Разом з цим, аналіз вищевказаних положень статей 18,19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок по-перше: виділити та створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, по-друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Оскільки судом встановлено, та в матеріалах справи відсутні відомості про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тобто відповідачем у 2012 році не було вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та не повідомлено відповідно до законодавства органи працевлаштування про створення відповідних робочих місць, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування, суд приходить до висновку, що у 2012 році відповідачем не було вжито заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості, передбаченій ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та у зв'язку з цим відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 28 травня 2013 року (справа №21-386а12), в якій зазначається, що: «…Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції щодо обґрунтованості позову відділення Фонду про стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки при подачі звіту форми № 3-ПН Товариство не повідомляло службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви Товариства про перегляд судового рішення слід відмовити..» та постанову Верховного Суду України від 29 травня 2012 року (справа № 21-452а11), в якій зазначається, що: «…Натомість у справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що Товариство неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним...».

Таким чином вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В свою чергу відповідачем до суду не було надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ТОВ «Старс Тревел» не виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації та дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, і відповідно не вжило необхідних заходів для недопущення вказаного правопорушення та своєчасно не сплатило суму адміністративно-господарських санкцій, суд вважає, що позовні є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами чинного законодавства, у зв'язку із чим позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70, 71, 72, 79, 86, 94, 128,158-163,167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Старс Тревел» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Старс Тревел» (код ЄДРПОУ 38018957) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО - 828011, код ЄДРПОУ 37607526, р/р 31214230700008) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 8186 грн. 37 коп. (вісім тисяч сто вісімдесят шість гривень 37 копійок) та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 53 грн. 01 коп. (п'ятдесят три гривні 01 копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 26 червня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

21 червня 2013 року

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Старс Тревел» (код ЄДРПОУ 38018957) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО - 828011, код ЄДРПОУ 37607526, р/р 31214230700008) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 8186 грн. 37 коп. (вісім тисяч сто вісімдесят шість гривень 37 копійок) та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 53 грн. 01 коп. (п'ятдесят три гривні 01 копійка).

26 червня 2013 року.

.