Рішення

від 03.07.2013 по справі 910/7404/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7404/13 03.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт «Херсон»

про стягнення заборгованості в розмірі 11 007,12 грн. за спожиту активну електричну енергію, 1 266,12 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії, 244,11 грн. за спожиту реактивну електроенергію, 6,77 грн. інфляційних збитків, 207 грн. 69 коп. відсотків річних, 36 грн. 54 коп. пені

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт «Херсон» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 11 007,12 грн. за спожиту активну електричну енергію, 1 266,12 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії, 244,11 грн. за спожиту реактивну електроенергію, 6,77 грн. інфляційних збитків, 207,69 грн. відсотків річних, 36,54 грн. пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7404/13, розгляд справи призначено на 22.05.2013 р.

У судове засідання 22.05.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/7404/13 позивач не виконав.

У судове засідання 22.05.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/7404/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 22.05.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. про порушення провадження по справі № 910/7404/13 розгляд справи було відкладено на 12.06.2013 р.

03.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/7404/13.

12.06.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 12.06.2013 р. приймаючи до уваги те, що суддя Нечай О.В. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/7404/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт «Херсон» про стягнення заборгованості в розмірі 11 007,12 грн. за спожиту активну електричну енергію, 1 266,12 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії, 244,11 грн. за спожиту реактивну електроенергію, 6,77 грн. інфляційних збитків, 207 грн. 69 коп. відсотків річних, 36 грн. 54 коп. пені передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р. справу № 910/7404/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт «Херсон» про стягнення заборгованості в розмірі 11 007,12 грн. за спожиту активну електричну енергію, 1 266,12 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії, 244,11 грн. за спожиту реактивну електроенергію, 6,77 грн. інфляційних збитків, 207 грн. 69 коп. відсотків річних, 36 грн. 54 коп. пені прийнято суддею Гавриловською І.О. до свого провадження, розгляд справи призначено на 03.07.2013 р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 17.06.2013 р. у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/7404/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт «Херсон» про стягнення заборгованості в розмірі 11 007,12 грн. за спожиту активну електричну енергію, 1 266,12 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії, 244,11 грн. за спожиту реактивну електроенергію, 6,77 грн. інфляційних збитків, 207 грн. 69 коп. відсотків річних, 36 грн. 54 коп. пені передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. справу № 910/7404/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт «Херсон» про стягнення заборгованості в розмірі 11 007,12 грн. за спожиту активну електричну енергію, 1 266,12 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії, 244,11 грн. за спожиту реактивну електроенергію, 6,77 грн. інфляційних збитків, 207 грн. 69 коп. відсотків річних, 36 грн. 54 коп. пені прийнято суддею Нечаєм О.В. до свого провадження. Розгляд справи призначено на 03.07.2013 р.

03.07.2013 р. представником позивача була подана заява про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

У судове засідання 03.07.2013 р. представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 03.07.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «ЕК Херсонобленерго» (перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Херсон» (далі - споживач, відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 3895 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 663 (кВа), а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не визначені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергією.

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, а споживач, в свою чергу, відповідно до умов Договору, зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку до Договору «Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та подання їх до електропостачальної організації».

Відповідно до п. 8 Додатку № 2 до Договору «Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та подання їх до електропостачальної організації» розрахунки на оплату перевищення граничної величини споживання електроенергії, пеню, інфляційні нарахування та 3% річних виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за послуги, надані позивачем.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача за спожиту активну електричну енергію в розмірі 11 007,12 коп. та за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 244,11 грн. позивачем надані рахунки, відповідно до яких відповідач мав оплатити фактично спожиту електричну енергію.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910) (далі - Правила) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 1.3. Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Як вбачається з п. 1.8. Правил умови договорів про постачання електричної енергії, про спільне використання технологічних електричних мереж, про технічне забезпечення електропостачання споживача виконуються з дати їх підписання, якщо інші дати не передбачені умовами відповідних договорів.

Згідно з п. 5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору (п. 6.1. Правил).

Відповідно до п. 6.11. Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Судом встановлено, що протягом травня - жовтня 2012 р. відповідач, споживаючи електричну енергію, оплачував її несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості у вищезазначених розмірах.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме Акт прийому-передачі активної електроенергії згідно Договору на постачання електроенергії № 3895 від 01.02.2007 р. № 5а від 21.05.2012 р. на суму 8 030,09 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1 338,35 грн., Акт прийому-передачі реактивної електроенергії згідно Договору на постачання електроенергії № 3895 від 01.02.2007 р. № 5р від 21.05.2012 р. на суму 81,43 грн., в тому числі ПДВ 13,57 грн., Акт прийому-передачі реактивної електроенергії згідно Договору на постачання електроенергії № 3895 від 01.02.2007 р. № 6р від 26.06.2012 р. на суму 91,63 грн. у т.ч. ПДВ 15,27 грн., Акт прийому-передачі активної електроенергії згідно Договору на постачання електроенергії № 3895 від 01.02.2007 р. № 6а від 20.06.2012 р. на суму 8 336,26 грн., в т.ч. ПДВ 1 389,38 грн., Акт прийому-передачі активної електроенергії згідно Договору на постачання електроенергії № 3895 від 01.02.2007 р. № 7а від 20.07.2012 р. на суму 4 637,3, у т.ч. ПДВ 772,88 грн., Акт прийому-передачі реактивної електроенергії згідно Договору на постачання електроенергії № 3895 від 01.02.2007 р. № 7р від 20.07.2012 р. на суму 114,59 грн., в тому числі ПДВ 19,1 грн., та рахунки, які відповідно до умов чинного законодавства та Договору є належним та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача перед позивачем за фактично спожиту електричну енергію.

Позивачем також надано суду розрахунок заборгованості відповідача.

Відповідачем не було надано суду контррозрахунок заборгованості або інші належні та допустимі докази, в розумінні статей 33, 34 ГПК України, для спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за фактично спожиту електроенергію.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за фактично спожиту активну електричну енергію в розмірі 11 007,12 грн. та реактивну електричну енергію в розмірі 244,11 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач зазначає у своїй позовній заяві, що крім порушення строків оплати за спожиту електроенергію, в червні 2012 р. відповідач також допустив перевищення договірних обсягів споживання електроенергії.

Відповідно до п. 6.14. Правил перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Як вбачається з п. п. 6.15. - 6.16. Правил перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності. Обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору, яким були визначені обсяги постачання електричної енергії.

Листом № 24 від 10.05.2012 р. відповідач звернувся до позивача з проханням про зменшення лімітів споживання електроенергії, внаслідок чого ліміт споживання електроенергії на червень 2012 року для відповідача був встановлений на рівні 6000 кВт/год.

З Акту прийому-передачі активної електроенергії згідно Договору № 6а від 20.06.2012р. вбачається, що в червні 2012 р. відповідачем було спожито 7 338 кВт/год., що на 1338 кВт/год. більше обсягу, погодженого для даного періоду.

Відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на спростування вищезазначеної позиції позивача.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів за понаддоговірне споживання електричної енергії в розмірі 1 266,68 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 36,54 грн., 3% річних в розмірі 207,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6,77 грн.

Відповідно до п. 6 Додатку № 2 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розрахований розмір пені.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 36,54 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховані вищезазначені показники.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 207,69 грн. та 6,77 грн. відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 11 007,12 грн., заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії в розмірі 1 266,68 грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 244,11 грн., інфляційних втрат в розмірі 6,77 грн., 3 % річних в розмірі 207,69 грн., а також пені в розмірі 36,54 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт «Херсон» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, будинок 54, офіс 4; ідентифікаційний код: 34074384) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Пестеля, будинок 5; ідентифікаційний код: 05396638) заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 11 007 (одинадцять тисяч сім) грн. 12 коп., заборгованість за понаддоговірне споживання електричної енергії в розмірі 1 266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 68 коп., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 11 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 (шість) грн. 77 коп., 3 % річних в розмірі 207 (двісті сім) грн. 69 коп., пеню в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Суддя О.В. Нечай