Рішення

від 05.07.2013 по справі 905/3677/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.2013р. Справа № 905/3677/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ», м.Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ», смт.Салькове, Кіровоградська область

товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 85000,00 грн.,

за зустрічною позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» до товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ», товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» про встановлення факту нікчемності та визнання недійсним договору №30/12 від 30 грудня 2010 року та визнання недійсним договору поруки б/н від 01 березня 2011 року,

за участю представників:

від первісного позивача: Алексєєвої І.О., за довір. від 24.04.2013р.,

від первісного відповідача1: не з'явився,

від первісного відповідача2: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ», товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» про стягнення заборгованості в розмірі 85000,00 грн.

Правовою підставою стягнення представник первісного позивача під час розгляду справи вважає норми статей 15, 16, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог первісний позивач посилається на невиконання первісним відповідачем1 договору від 30 грудня 2010 року № 30/12. Зазначив, що відповідно до договору поставки відповідачу був поставлений товар вартістю 45443607,60 грн. Факт отримання первісним відповідачем1 товару підтверджується видатковою накладною. Додатковою угодою сторони дійшли згоди щодо умов розстрочення платежу, відповідно до якої первісний відповідач1 зобов'язався до 01 березня 2013 року розрахуватися за товар в сумі 85000,00 грн. первісний відповідач1 отримав товар, але свої договірні зобов'язання не виконав, чим порушив умови договору. Окрім цього, виконання первісним відповідачем1 перед первісним позивачем зобов'язань за вищевказаним договором забезпечене договором поруки від 01 березня 2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС».

На підставі вищевикладеного, просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості в розмірі 85000,00 грн.

21 червня 2013 року до суду надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» до товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ», товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» про встановлення факту нікчемності та визнання недійсним договору №30/12 від 30 грудня 2010 року та визнання недійсним договору поруки б/н від 01 березня 2011 року.

В обгрунтування зустрічної позовної заяви первісний відповідач2 зазначив, що договір поруки від 01 березня 2011 року є недійсним і таким, що не підлягає виконанню, внаслідок наявності ознак нікчемності основного договору відповідно до статей 215, 228 Цивільного кодексу України. Зазначив, що первісний позивач не є виробником труби квадратної, поставленої за договором №30/12 від 30 грудня 2010 року та відсутні докази фактичної передачі товару за договором. Вважає, що внаслідок нікчемності основного договору №30/12 від 30 грудня 2010 року договір поруки від 01 березня 2011 року є недійсним і таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 25 червня 2013 року прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом в межах справи № 905/3677/13.

Представник первісного позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові та у відзиві на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем за зустрічною позовною заявою не доведено будь-яке порушення щодо об'єктів права комунальної, державної або приватної власності укладанням оспорюваного договору відповідно до приписів статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначив, що за оспорюваним договором відбулась поставка товару первісному відповідачу1. Факт отримання товару підтверджується видатковою та податковою накладною, довіреністю від покупця. Отже, договір №30/12 від 30 грудня 2010 року виконано повністю з боку первісного позивача. Сторони мали намір набути для себе відповідні правові наслідки за договором. Просив задовольнити первісні позовні вимоги, в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

Представник первісного відповідача1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. 14 червня 2013 року через канцелярію суду надав відзив на первісну позовну заяву, в якому підтверджує факт отримання товару та існування заборгованості перед первісним позивачем в сумі 85000,00 грн., яка виникла 02 березня 2013 року, згідно умов додаткової угоди про розстрочення умов платежу від 01 березня 2011 року. Окрім цього, зазначену суму заборгованості підтверджено актом звіряння розрахунків станом на 31 березня 2013 року. Проте зазначив, що на цей час не має можливості оплатити заборгованість, тому просив відмовити у задоволенні первісної позовної заяви.

Також, 04 липня 2013 року представником первісного відповідача1 через канцелярію суду наданий відзив на зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС», в якому зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність обставин, які б свідчили про порушення сторонами договору №30/12 від 30 грудня 2010 року вимог статті 228 Цивільного кодексу України, тому вищевказаний договір не підлягає визнанню недійсним. Просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог та розглянути справу за відсутністю представника.

Представник первісного відповідача2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Заперечень на первісні позовні вимоги та заяв про розгляд справи за його відсутністю не надійшло.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не надходило, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника первісного позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

30 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» (Покупець) укладений договір № 30/12 (надалі по тексту-договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити товар відповідно до Специфікацій до договору, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець - прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, кількість та якість товару, умови поставки, ціну та загальну вартість договору, платежі, відповідальність сторін та строк дії договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору кількість товару визначається Специфікаціями до договору. Якість товару повинно відповідати ГОСТам та/або технічним умовам, стандартам та іншим, діючим в Україні, нормативним документам, які встановлюють вимоги до даного виду товару.

Відповідно до пункту 3.3 договору строки поставки можуть визначатися відповідними Специфікаціями до чинного договору.

Згідно із пунктом 3.4 договору за результатами передачі товару сторони складають відповідний акт прийому-передачі (накладну).

У наявній в матеріалах справи Специфікації до договору міститься інформація про найменування, кількість, ціну, загальну вартість, умови оплати та поставки, строк поставки товару (а.с.29).

Відповідно до Специфікації №1 від 30 грудня 2010 року, сторони дійшли згоди щодо поставки наступного товару: труба квадратна 180*180 ГОСТ 8639-78 (L=6.0m) у кількості 5827,00 т на загальну суму 45443607,60 грн.; умови оплати - 60 днів з моменту поставки; строки поставки - грудень 2010 року.

Вищезазначена Специфікація підписана сторонами та скріплена печатками підприємств без зауважень.

Згідно із пунктом 4.1 договору загальна сума договору визначається виходячи з кількості товару, який підлягає поставці та вказаного в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору первісним позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною МИРН-№0000579 від 30 грудня 2010 року на суму 45443607,60 грн. (а.с.30).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, накладна є первинним обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання первісним відповідачем1 товару підтверджується підписом особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: Малиновського О.Б., який діяв на підставі довіреності №1 від 30 грудня 2010 року (а.с.102).

Форма довіреності відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що строки оплати можуть встановлюватися відповідними Специфікаціями до чинного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 березня 2011 року сторони уклали додаткову угоду про розстрочення платежу до договору, відповідно до якої, первісний відповідач1 зобов'язався до 01 березня 2013 року частково здійснити розрахунок за товар в сумі 85000,00 грн. (а.с.32-33).

Вищевказана додаткова угода підписана та скріплена печатками підприємств без зауважень.

Первісний відповідач1 отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

01 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ» (надалі-Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» (надалі - Поручитель) укладений договір поруки (надалі - договір поруки), в порядку та на умовах визначених цим договором, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» своїх зобов'язань, що випливають із основного договору та додаткових угод до нього (пункт 1.1 договору поруки).

Згідно із пунктом 1.2 договору поруки під основним договором в цьому договорі сторони розуміють договір №30/12 від 30 грудня 2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ», зі всіма додатковими угодами до нього (зокрема додатковою угодою про розстрочення платежу від 01 березня 2011 року).

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов'язань Боржником за основним договором у повному обсязі.

У разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань за основним договором Кредитор звертається до Поручителя з письмовою вимогою (пункт 4.1 договору поруки).

01 квітня 2012 року первісним позивачем складена вимога №1/04-2013 про сплату заборгованості в розмірі 85000,00 грн. у зв'язку з невиконанням первісним відповідачем1 (Боржником) зобов'язань за договором №30/12 від 30 грудня 2010 року. Факт отримання вимоги підтверджується підписом директора товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» (а.с.35).

Згідно із пунктом 4.2 договору поруки Поручитель протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора зобов'язаний: 4.2.1 виконати зобов'язання Боржника за основним договором згідно з вимогою; 4.2.2 направити Кредитору мотивовану відмову у разі невиконання зобов'язання Боржника.

Відповідно до пункту 2.2 договору поруки цей договір діє до припинення поруки на підставах, визначених статтею 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ» звернувся з вимогою до поручителя - товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» в строки, передбачені вищевказаною статтею.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Що стосується зустрічних позовних вимог про встановлення факту нікчемності та визнання недійсним договору №30/12 від 30 грудня 2010 року та визнання недійсним договору поруки б/н від 01 березня 2011 року необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписом п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За таких обставин, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України первісним відповідачем 1 не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення, ані наявність дефектів суб'єктного складу.

Одночасно, посилаючись на недійсність договору первісний відповідач 2 вказує на вчинення цього договору без мети реального настання правових наслідків.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За висновками суду, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Для визнання зобов'язання вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

За висновками суду, в матеріалах справи не вбачається належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи договір сторони діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства.

Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що сторони в межах взятих на себе зобов'язань виконували умови договору.

За таких обставин та враховуючи наведені нормативні приписи, укладений між первісним позивачем та первісним відповідачем 1 договір відповідає вимогам чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні, внаслідок чого зустрічний позов в цій частині також підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу України недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність підстав для визнання недійсним договору поставки, відсутні підстави й для визнання недійсним договору поруки, у зв'язку з чим зустрічний позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів первісного позивача не містять, первісним відповідачем1 таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що первісний відповідач1 свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з первісного відповідача1 та первісного відповідача2 на користь позивача солідарно.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ», товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» про стягнення заборгованості в розмірі 85000,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» (26332, Кіровоградська область, смт. Салькове, вул. Павлова, 1, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 32954158) та товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» (83052, м.Донецьк, пр. Ілліча, 66, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 32862282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ» (83049, м. Донецьк, вул. Воїнська, 16, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 33200818) суму заборгованості в розмірі 850000 (вісімсот п'ятдесят тисяч) грн., 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» (26332, Кіровоградська область, смт. Салькове, вул. Павлова, 1, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 32954158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ» (83049, м. Донецьк, вул. Воїнська, 16, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 33200818) витрати по сплаті судового збору в розмірі 860 (вісімсот шістдесят) грн., 25 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» (83052, м.Донецьк, пр. Ілліча, 66, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 32862282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ» (83049, м. Донецьк, вул. Воїнська, 16, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній, код ЄДРПОУ 33200818) витрати по сплаті судового збору в розмірі 860 (вісімсот шістдесят) грн., 25 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-АЛЬЯНС» до товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНВЕСТ», товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАРНОКІТ» про встановлення факту нікчемності та визнання недійсним договору №30/12 від 30 грудня 2010 року та визнання недійсним договору поруки б/н від 01 березня 2011 року відмовити повністю.

У судовому засіданні 05 липня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява