Рішення

від 26.06.2013 по справі 910/7024/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7024/13 26.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»

до Дочірнього підприємства «Управління матеріально-технічного забезпечення» Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп»

про звернення стягнення на заставне майно у розмірі 138564211,53 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Онищук Д.В. (дов. №309 від 21.03.2013)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Управління матеріально-технічного забезпечення" Публічного акціонерного товариства "Трест "Південзахідтрансбуд" про звернення стягнення на заставне майно у розмірі 138564211,53 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач реалізує своє право передбачене умовами Договору застави цінних паперів № 05-360/ЗЦП-12 від 19.11.2012, укладеного між позивачем та відповідачем, набуте внаслідок порушення боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» умов Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 щодо повернення суми кредиту у строк та сплаті відсотків за користування кредитом, відповідно до,.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп», порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 16.05.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 16.05.2013 справу № 910/7024/13 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою суду від 16.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду.

У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу № 910/7024/13 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 06.06.2013 року.

16.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог.

До судового засідання 06.06.2013 відповідач та третя особа не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями з відміткою про вручення поштових відправлень (а. с. 92, 93, 94, 95).

Під час засідання судом прийнято заяву позивача про зміну позову та роз'яснено, що подальший розгляд справи здійснюється з у межах вимог, викладених у даній заяві, розгляд справи відкладений на 26.06.2013, про що винесено відповідну ухвалу.

У судове засідання 26.06.2013 відповідач та третя особа не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача під час судового засідання надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позові та заяві про зміну позову, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, надав додаткові докази на підтвердження викладених обставин.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

19.11.2012 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (Банк) та Товариством з обмежною відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» (Позичальник) укладено Договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 (а. с. 10-11).

За умовами вказаного Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію, у сумі 125000000,00 грн. терміном користування з 19 листопада 2012 по 05 листопада 2015 включно. Кредитні кошти надаються згідно письмових заявок з метою поповнення обігових коштів, за користування якими встановлюється плата у розмірі 28% річних (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору).

Пунктами 4.1 Договору визначено, що Позичальник здійснює повернення кредитних коштів на відкритий позичковий рахунок № 2063630119017 (980) в АТ «Банк «Таврика», МФО 300788. Позичальник має право повертати кредит частинами в межах строку користування кредитом або в кінці строку, зазначеного в п. 1.1. Договору.

За умовами п. 4.3. нараховані проценти за користування кредитом Позичальник щомісячно сплачує на рахунок № 2068130119017 (980) в АТ «Банк «Таврика», МФО 300788 до передостаннього робочого дня (включно) місяця, наступного за розрахунковим, та в останній день повернення кредиту.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» виконав свої зобов'язання за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою про рух коштів на особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» (а. с. 16-19).

Відповідно до п. 2.2.4. Договору Банк має право стягнути достроково з Позичальника фактичну суму заборгованості за кредитом , що залишилась та процентами, які підлягали сплаті за цим Договором, при порушенні Позичальником будь-яких умов цього Договору та/або умов Договору застави Заставодавцем або при порушенні судом справи про банкрутство Позичальника (заставодавців, поручителів, гарантів). При цьому строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за цим Договором підлягає сплаті на десятий календарний день від дати прострочення Позичальником будь-якої частини грошового зобов'язання за цим Договором.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Груп» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» (Позичальник) за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (Заставодержатель) укладено Договір застави цінних паперів № 05-360/ЗЦП-12 від 19.11.2012 із Дочірнім підприємством «Управління матеріально-технічного забезпечення» Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» (Заставодавець).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору, застава за Договором забезпечує вимоги Заставодержателя за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012, за умовами якого ТОВ «НВП «Аккорд-Груп» зобов'язаний Заставодержателю по 05.11.2015 включно у порядку , строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 125000000,00 грн., сплатити проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Заставою за цим Договором також забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо відшкодування:

- штрафних санкцій, передбачених цим Договором;

- витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет застави, визначений у п. 1.2. Договору.

Предметом застави, відповідно до п. 1. 2. Договору, є пакет простих іменних акцій ПАТ «КЗ «Будмаш» (ідентифікаційний номер 05765109) у кількості 11735043 шт. загальною номінальною вартістю 117350,43 грн.

Зі змісту Договору застави від 19.11.2012 вбачається, що сторони дійшли згоди щодо визначення загальної заставної вартості предмету застави у розмірі 32388718,68 грн. ( п. 1.2. Договору застави).

Пунктом 2.2. Договору застави цінних паперів визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Заставодавцем/Позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору, Заставодержатель має право звернути стягнення та задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета застави в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, необхідні витрати на утримання Предмета застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, а також компенсувати всі інші витрати, із вартості Предмета застави в порядку, встановленим чинним законодавством. Право Заставодержателя на звернення стягнення на Предмет застави також виникає у разі порушення Заставодавцем будь-яких умов цього Договору.

Спосіб звернення стягнення на Предмет застави Заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначеному чинним законодавством України та цим Договором (п. 2.3. Договору застави цінних паперів).

Відповідно до умов Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 19.11.2012, Банк направив Позичальнику Претензію про необхідність погашення заборгованості (а. с. 27-30).

Разом з тим, 28.02.2013 Банк направив відповідачу претензію №23/947 про необхідність погашення кредитної заборгованості (а. с. 21-24). 11.03.2013 на адресу відповідача Банком направлена вимога № 23/1120, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Отже, на день звернення позивача із позовом до суду, загальна сума заборгованості відповідача складає 138564211,53 грн., з яких 125000000,00 грн. заборгованість по кредиту, 13378200,47 грн. - заборгованість по процентам та пеня, розрахована у відповідності до п. 6.2. Договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії, у розмірі 186011,06 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами нормами статті 572 ЦК України.

Предметом застави можуть бути цінні папери, про що зазначено у ст. 4 ЗУ "Про заставу" та ст. 576 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Груп» внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-011-12-КЛ/02 утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобовязання за Кредитним договором не є припиненим. Факт наявності суми заборгоаності під час розгляду справи відповідачем та третьою особою не спростований.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.. 19 ЗУ "Про заставу").

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗУ "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, слід виходити з того, що ПАТ «Банк «Таврика», у зв'язку з порушенням умов Договору основного зобов'язання, має право вимагати від ДП «Управління матеріально-технічного забезпечення » ПАТ «Південзахідтрансбуд» сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

У той же час, слід враховувати, що право звернути стягнення на предмет застави виникло у позивача безпосередньо на підставі Договору застави цінних паперів від 19.11.2012, вказане право має альтернативну природу, оскільки договором передбачена можливість звернення стягнення на предмет застави у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Частиною 6 статті 20 ЗУ "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. На підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Так, інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Із Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що прості іменні акцій ПАТ «КЗ «Будмаш» (ідентифікаційний номер 05765109) у кількості 11735043 шт. загальною номінальною вартістю 117350,43 грн., як об'єкт обтяження, заборонено відчужувати на підставі Договору застави цінних паперів №05-360/ЗПЦ-12. Інших видів обтяження на зазначене рухоме майно у реєстрі не значиться.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається способ реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону. Таким способом може бути передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувала в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Ринкова вартість предмету застави на момент укладання Договору застави цінних паперів склала - 32388718,68 грн. та є такою, що погоджена сторонами договору.

Однак, положеннями Закону України «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення.

Так, у матеріалах справи міститься Звіт про незалежну оцінку вартості однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Будмаш», за висновком якої ринкова вартість однієї простої іменної акції становить 0,01 грн. Суд вважає вказаний експертний висновок, який був рецензований у порядку, визначеному законом, в якості належного та допустимого доказу у справі та застосовує його для встановлення ціни предмету застави.

З огляду на вищевикладене, здійснивши математичний розрахунок, судом встановлено, що загальна вартість передмета застави складає 117350,43 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Банк "Таврика" про звернення стягнення на заставлене майно підлягають задоволенню за ціною 117350,43 грн., тобто за ціною встановленою у експертному висновку.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 31.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Судом вище встановлено, що загальна вартість предмета застави складає 117350,43 грн.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача у дохід Державного бюджету України у розмірі 2347,01 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 32, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до Дочірнього підприємства «Управління матеріально-технічного забезпечення» Публічного акціонерного товариства «Трест «Південтрансбуд» про звернення стягнення на заставлене майно з Договором застави цінних паперів № 05-360/ЗЦП-12 від 19.11.2012 у розмірі 138564211,53 грн. - задовольнити повністю.

У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» (04070, місто Київ, вулиця Вишгородська, 16; ідентифікаційний код 38262287) за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012, яка складається з заборгованості по кредиту 125000000 (сто двадцять п'ять мільйонів) гривень 00 копійок ; заборгованість по процентам 13378200 (тринадцять мільйонів триста сімдесят вісім тисяч двісті) гривень 47 копійок ; пені по простроченим процентам 186011 (сто вісімдесят шість тисяч одинадцять) гривень 06 копійок звернути стягнення на предмет застави за Договором застави цінних паперів № 05-360/ЗПЦ-12 від 19.11.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 92-94; ідентифікаційний код 19454139) та Дочірнім підприємством «Управління матеріально-технічного забезпечення» Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» (03022, місто Київ, вулиця Зрошувальна, 15; ідентифікаційний код 01391304), а саме акції іменні прості ПАТ «КЗ «Будмаш» (код ЄДРПОУ 05765109) UA4000078240 (міжнародний ідентифікаційний код ISIN) вартістю одніє штуки - 0,01 грн. у кількості 11735043 (одинадцять мільйонів сімсот тридцять п'ять сорок три) штуки загальною вартістю 117350 (сто сімнадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 43 копійки шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 92-94; ідентифікаційний код 19454139).

Визнати право власності на акції іменні прості ПАТ «КЗ «Будмаш» (код ЄДРПОУ 05765109) UA4000078240 (міжнародний ідентифікаційний код ISIN) вартістю одніє штуки - 0,01 грн. у кількості 11735043 (одинадцять мільйонів сімсот тридцять п'ять сорок три) штуки загальною вартістю 117350 (сто сімнадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 43 копійки за Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 92-94; ідентифікаційний код 19454139).

Стягнути з Дочірнього підприємства «Управління матеріально-технічного забезпечення» Публічного акціонерного товариства «Трест «Південтрансбуд» (03022, місто Київ, вулиця Зрошувальна, 15; ідентифікаційний код 01391304) у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2347 (дві тисячі триста сорок сім) гривень 01 копійку.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26.06.2013 року.

Повний текст рішення складено - 02.07.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова