Рішення

від 01.07.2013 по справі 910/6268/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6268/13 01.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС СІ ЕЙЧ Інтегрейтед логістікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест"

про стягнення 21 870,71 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники сторін:

від позивача: Савельєв О.Ю. - пред. за дов.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕС СІ ЕЙЧ Інтергрейтед логістікс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" про повернення 21 683,00 грн., сплачених за Договором про організацію перевезень вантажів у власних вагонах №19/01-0006 від 19.01.12р. та стягнення з відповідача 144,35 грн. - інфляційних втрат та 43,36 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов Договору про організацію перевезень вантажів у власних вагонах №19/01-0006 від 19.01.12р. (далі - Договір), укладеного між позивачем і відповідачем, останній, у встановлений договором строк, роботу не виконав, на вимогу позивача повернути кошти, сплачені в якості попередньої оплати за договором, відповіді не надав. Зазначаючи про закінчення строку дії Договору та ненадання відповідачем обумовлених Договором послуг позивач вказує, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу проценти за користування отриманими грошовими коштами, що передбачено ст. 536 та ч.2 ст. 1214 ЦК України, у зв'язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нараховує 3 % річних в сумі 320,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 65,04 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.13р. порушено провадження у справі №910/6268/13 та призначено розгляд справи на 22.04.13р.

У судове засідання 22.04.13р. представник позивача не з'явився, через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника позивача та неможливістю надання документів, які витребовувалися ухвалою суду від 04.04.13р. про порушення провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилися про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.13р. відкладено розгляд справи №9106268/13 на 27.05.13р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. справу передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. у відрядженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.13р. справу №910/6268/13 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 01.07.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013р. справу передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.13р. суддею Капцовою Т.П. прийнято справу №910/6268/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 01.07.13 р.

У судове засідання 01.07.13р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

У судовому засіданні розглянуто подане представником позивача клопотання про уточнення позовних вимог від 01.07.13р., відповідно до якого позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 21683,00 грн. - суми основного боргу, 320,79 грн. - 3 % річних та 65,04 грн. - суми інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, клопотання представника позивача від 01.07.13р прийнято Господарським судом міста Києва.

Представник відповідача у судове засідання 01.07.13р. не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 30.04.13 та 04.06.13 було отримано, відповідно, ухвалу суду про порушення провадження по справі від 04.04.13р. та ухвалу суду від 27.05.13р., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 04.04.13р. року та ухвали суду від 22.04.13р, від 27.05.13р. та від 10.06.13р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

01.07.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 01.07.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір про організацію перевезень вантажів у власних вагонах №19/01-0006 від 19.01.2012р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, відповідач (виконавець) зобов'язався за плату і за рахунок позивача (замовника) виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у власних вантажних вагонах (Згідно з Цивільним та Господарським кодексом України) по території України, країнам СНД та Балтії.

Згідно з п.3.1. Договору, загальна вартість послуг складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до пункту 3.4.1 цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата послуг відповідно до Договору здійснюється сторонами у національній валюті України, на умовах 100 % попередньої оплати місячної Заявки (плану перевезень) замовника.

Згідно з п.10.1. Договору, договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.12 року, а в частині надання вагонів для перевезення вантажів та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору на підставі виставленого відповідачем рахунку фактури №СФ-812 від 17.07.2012р. було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 21 683,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №674 від 17.07.2012р.

28.08.12р. позивач звернувся до відповідача з претензією №7 від 28.08.2012 року, якою вимагав повернути перераховані позивачем грошові кошти в розмірі 21 683,00 грн., у зв'язку з ненаданням відповідачем послуг за Договором. Вказана претензія була отримана відповідачем 18.09.12р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідачем грошові кошти не повернуто.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Судом встановлено, що на підставі укладеного сторонами Договору про організацію перевезень вантажів у власних вагонах №19/01-0006 від 19.01.2012р., відповідач взяв на себе зобов'язання виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити надані відповідачем послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Пунктом 10.1. Договору сторони встановили, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.12 року, а в частині надання вагонів для перевезення вантажів та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.

Відповідно до п.10.2. Договору, даний договір може бути пролонгований на один рік шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди.

В матеріалах справи не міститься доказів того, що за згодою сторін Договір було продовжено. Таким чином, станом на час звернення позивача до Господарського суду м.Києва з позовом дія Договору припинена, а відтак, з огляду на норми ст. 631 ЦК України, час протягом якого сторони могли здійснити свої права та обов'язки сплив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів на суму перерахованої позивачем передоплати.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на те, що станом на день розгляду справи судом Договір про організацію перевезень вантажів у власних вагонах №19/01-0006 від 19.01.2012р., який був підставою набуття майна -грошових коштів, є припиненим, і відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання за Договором, то правова підстава набуття коштів відповідачем відпала.

Таким чином, в силу норм ст.1212 ЦК України, грошові кошти отримані відповідачем за Договором підлягають поверненню позивачу, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 21683,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, посилаючись на ст.536 та ч.2ст.1214 ЦК України позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, та просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних в розмірі 320, 79 грн. та 65,04 грн. - інфляційних втрат, нарахованих відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Проте, такі вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог позивача у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, набутих ним на підставі, яка згодом відпала, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст..536 цього кодексу).

Відповідно до ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Адже, статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Стаття 1214 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою по відношенню до загальних положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які визначені ст.625 Цивільного кодексу України, а тому нарахування інфляційних втрат та процентів за цією нормою безпідставне.

Зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставного отримання коштів.

Таким чином, на безпідставно отримані грошові кошти не можуть нараховуватись 3% річних та інфляційні втрати, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат нарахованих, відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 65,04 грн. задоволенню не підлягає.

При цьому, правовим наслідком повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей є нарахування процентів за користування ними на підставі ст.536 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому ст.1048 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №5011-70/10168 , Постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2011 у справі №22/230, Постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2012 у справі №24/17-2775-2011 тощо.

Як вбачається з ч.1 ст.1048 ЦК України, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом здійснено розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період, заявлений позивачем, а саме з 01.01.13р. по 01.07.13р. з суми 21683,00 грн. виходячи з облікової ставки Національного банку України. За перерахунком суду розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 804,35 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір процентів становить 804,35 грн., а позивачем заявлено до стягнення 320,79 грн. процентів, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме в розмірі 320,79 грн.

Таким чином, доведеними є позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 21683,00 грн. та 320,79 грн. - процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" (04050, м.Київ, вул.Мельникова, буд.12, код ЄДРПОУ 37027557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС СІ ЕЙЧ Інтегрейтед логістікс" (65014, м.Одеса, вул.Базарна, буд.2, кв.6, код ЄДРПОУ 36436416) 21683 (двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн. 00 коп. - суми боргу, 320 (триста двадцять) грн. 79 коп. - суми процентів та 1715 (одну тисячу сімсот п'ятнадцять) грн. 43 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.07.13 р.

Суддя Капцова Т.П.