Рішення

від 04.07.2013 по справі 910/10698/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10698/13 04.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Житлово-будівельного кооперативу "Супутник"

про стягнення 54 832,20 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гогітідзе В.Ф.

від відповідача: Сукач Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Супутник" (далі-відповідач) про стягнення 50 981,84 грн. - боргу за спожиту теплову енергію, 71,87 грн. - інфляційних збитків, 612,73 грн. - 3% річних, 3 165,76 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №430079 від 02.07.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

20.06.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що оскільки оплата здійснюється як післяплата, то за травень буде сплачено мешканцями ЖБК лише в червні 2013 р., відповідно заборгованість буде становити 43 910,78 грн.

У судовому засіданні 20.06.2013 р. судом оголошувалася перерва до 04.07.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 37 065,54 грн. - боргу, 71,87 грн. - інфляційних збитків, 612,73 грн. - 3% річних, 3 165,76 грн. - пені.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.07.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Супутник" було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробити, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу ЖБК «Супутник» теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р. у кількості 637,274 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0,304 Гкал/год на потреби опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 1.2. договору відповідач зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Згідно п. 6.1. договору розрахунки з відповідачем за теплову енергію проводиться згідно з тарифами, по групам споживачів, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації для енергопостачальних організацій за кожну відпущену Гігакалорію.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які відповідач отримує від позивача, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 6.5. договору відповідач щомісячно з 07 по 14 число отримує в позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію.

Відповідно до п. 6.6. договору відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами відповідача.

Згідно п. 9.2. договору в разі несплати відповідачем за прийняту теплову енергію у встановлені строки позивач нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.07.2012 р. по 01.05.2013 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 120 540,54 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію розраховувався частково у сумі 83 475,00 грн., при цьому, з них 13 916,30 грн. було сплачено після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим у відповідача станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 37 065,54 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 71,87 грн. інфляційних збитків, 612,73 грн. 3% річних, 3 165,76 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.07.2012 р. по 01.05.2013 р. за договором теплової енергії на загальну суму 120 540,54 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 83 475,00 грн., в результаті чого заборгував перед позивачем 37 065,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що умовами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 р. встановлено обов'язок відповідача самостійно сплачувати за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами відповідача, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту в період з 01.07.2012 р. по 01.05.2013 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.07.2012 р. по 01.05.2013 р. у розмірі 37 065,54 та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню сумою 3 165,76 грн., за період з 01.08.2012 р. по 31.05.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок проведений з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання за період більше 6 місяців, при цьому, оскільки розмір заборгованості відповідача щомісячно змінювався, здійснити точний розрахунок суд не вбачає можливим.

Тому судом проведено власний розрахунок пені, виходячи з кінцевої суми заборгованості у розмірі 37 065,54 грн. з моменту виникнення прострочення з урахуванням облікової ставки Національного банку України, за період з 01.08.2012 р. по 01.02.2013 р., який становить 2 810,30 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 71,87 грн. - інфляційних збитків, 612,73 грн. - 3% річних за період з 01.08.2012 р. по 01.05.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 р. за період з 01.08.2012 р. по 01.05.2013 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 71,87 грн. - інфляційних збитків, 612,73 грн. - 3% річних

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Супутник" (02160, м. Київ, Харківське шосе, буд. 4/1, код ЄДРПОУ 22870084), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, оф. 20, код ЄДРПОУ 37739041) 37 065 (тридцять сім тисяч шістдесят п'ять) грн. 54 коп. - боргу, 71 (сімдесят одна) грн. 87 коп. - інфляційних збитків, 612 (шістсот дванадцять) грн. 73 коп. - 3% річних, 2 810 (дві тисячі вісімсот десять) грн. 30 коп. - пені та 1 705 (одну тисячу сімсот п'ять) грн. 55 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.07.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.