Постанова

від 04.07.2013 по справі 816/3076/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3076/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Лавдир В.В.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Транс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ Транс" (далі - ТОВ "МВ Транс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07 грудня 2012 року №0001462301/2017, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 915,00 грн. та №0001472301/2018, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 10 778,00 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що господарські операції з приводу придбання ним у ТОВ "РІСТ" запасних частин і механізмів зафіксовані належними первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та податкова звітність. Поставка придбаного товару здійснювалася власним транспортом позивача, а самі запасні частини в подальшому були використані для ремонту транспортних засобів, які позивач використовує у своїй господарській діяльності, що безпосередньо пов'язана з перевезенням вантажів. Фактичною підставою для проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугували висновки перевірки контрагента позивача - ТОВ "РІСТ" в частині неправомірності формування останнім податкового кредиту з ПДВ, тоді як жодним нормативно - правовим актом не передбачена відповідальність господарюючого суб'єкта за порушення законодавства, допущені його контрагентами. Відтак, на думку позивача, в діях ПП "МВ Транс" відсутні порушення норм податкового законодавства, на які вказано в акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що у перевіряємий період платником занижені податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, що сформовані за наслідками взаємовідносин з ТОВ "РІСТ", оскільки ТОВ "МВ Транс" не надані до перевірки документи, що засвідчують транспортування та зберігання придбаного товару. До того ж перевіркою ТОВ "РІСТ" встановлено факт здійснення останнім правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Тому, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно, а позовні вимоги ТОВ "МВ Транс" - необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "МВ Транс" (місцезнаходження: вул.Добровольського, 67, кв. 9, м. Комсомольськ, Полтавська область, ідентифікаційний код 37261193) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 15 березня 2011 року. За даними Відділу статистики у м. Комсомольську до видів діяльності ТОВ "МВ Транс" за КВЕД-2010 відносяться: вантажний автомобільний транспорт; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду вантажних автомобілів; організація будівництва будівель (а.с. 9). У відповідності до свідоцтва №100333253 (а.с.10) підприємство зареєстроване платником ПДВ та перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 16 березня 2011 року (а.с.11).

З 29 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "МВ Транс" по питанню взаємовідносин з ТОВ "РІСТ" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповної відповіді ТОВ "МВ Транс" на запит Кременчуцької ОДПІ №23132/10/22-112 від 15 серпня 2012 року, результати якої оформлено актом від 30 жовтня 2012 року №4499/22-209/37261193 (а.с.69-72).

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.4 ст.138 та п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток підприємства на 9 915,00 грн. та ПДВ на 8 622,00 грн.

На підставі акту перевірки від 30 жовтня 2012 року №4499/22-209/37261193 Кременчуцькою ОДПІ 07 грудня 2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0001462301/2017 (а.с. 14), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 9 915,00 грн. без застосування штрафних санкцій та №0001472301/2018 (а.с. 15), яким ТОВ "МВ Транс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у сумі 10 778,00 грн. (8 622,00 грн. - за основним платежем, 2156,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Полтавській області та Міністерства доходів та зборів України.

За наслідками розгляду скарг, Державною податковою службою у Полтавській області та Міністерством доходів та зборів України винесені рішення (а.с.30-36, 41-46), якими податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погодившись із висновками контролюючого органу, позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення від 07 грудня 2012 року №0001462301/2017, №0001472301/2018 до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать матеріали справи фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки про заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "РІСТ", відносно якого ВПМ Олександрійської ОДПІ листом від 26 березня 2012 року надано висновок щодо наявності ознак фіктивності, відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "РІСТ", та відсутності підприємства за адресою державної реєстрації.

Надаючи оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

Платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету врегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п.198.6).

Розділом ІІІ Податкового кодексу України визначено платників та об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, порядок визначення доходів і витрат та їх склад, податкову базу, ставки податку та порядок його обчислення.

Так, положеннями п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу

У відповідності до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судовим розглядом встановлено, що 01 листопада 2011 року між ТОВ "РІСТ" (постачальник) та ТОВ "МВ Транс" (покупець) укладено договір поставки запасних частин та механізмів №01/11 (а.с.16-17), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставляти у встановлені строки нові та ті, що були у вжитку запасні частини та механізми у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар виплатити за нього певну грошову суму на умовах даного договору (п.1.1).

Предметом поставки являються запасні частини та механізми на транспортні засоби покупця (МАН, Рено Преміум та ін.) імпортного та вітчизняного виготовлення (п.1.2).

Ціна, об'єм, асортимент, строки та умови поставки товару встановлюються в накладних, додатках та доповненнях до даного договору, які являються його невід'ємною частиною (п.1.3).

Поставка товару здійснюється транспортом покупця або постачальника за домовленістю сторін, згідно з попередніми заявками покупця. У випадку поставки товару транспортом постачальника, покупець відшкодовує постачальнику витрати по транспортуванню товару до місця призначення (п.3.1).

Постачальник на підтвердження здійснення відвантаження направляє покупцю поштою комплект наступних документів: рахунок, накладна, податкова накладна (п.3.2).

На підставі вищевказаного договору позивачем були придбані:

- редуктор підйому стріли (податкова накладна №11 від 06 грудня 2011 року (а.с.19) на суму 13 200,00 грн., в тому числі 2 200,00 грн. ПДВ);

- гідроциліндр підйому кузова (податкова накладна №16 від 20 грудня 2011 року (а.с.22) на суму 38 529,00 грн., в тому числі 6 421,50 грн. ПДВ).

На підтвердження факту здійснення зазначеної господарської операції позивач надав видаткові накладні №345 від 06 грудня 2011 року (а.с.18) та №26 від 20 грудня 2011 року (а.с.21).

Оплату за придбаний на підставі договору поставки товар ТОВ "МВ Транс" підтверджує платіжними дорученнями від 20 грудня 2011 року №136, від 29 грудня 2011 року №160 та від 16 січня 2012 року №188 (а.с.24-26).

Доставка запасних частин, придбаних за договором №01/11 від 01 листопада 2011 року, виконується за рахунок покупця, тобто силами ТОВ "МВ Транс".

В якості доказів фактичного перевезення товару власними силами позивач надав подорожні листи вантажного автомобіля (а.с.20, 23), договори найму (оренди) транспортного засобу (а.с.83-86) копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.91), посвідчення водія (а.с.92), що перевозив придбані запасні частини та його посвідчені нотаріально пояснення (а.с.96).

Відсутність товарно-транспортних накладних позивач пояснював умовами договору поставки, зміст якого не містить обов'язку сторін оформлювати поставку товару саме товарно-транспортними накладними, та вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2012 року "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні". Зокрема пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідний наступний перелік документів:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Факт здійснення господарської операції позивач підтверджує наданими первинними документами, порушень щодо оформлення яких актом перевірки не зафіксовано та судом не встановлено.

У зв'язку з цим суд оцінює документи та інші дані, які відображені в податковому обліку з урахуванням специфіки даної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того позивачем надано акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.87-88) та акти списання (а.с.89-90), що підтверджують подальше використання в господарській діяльності ТОВ "МВ Транс" придбаних у ТОВ "РІСТ" запасних частин до автомобільного транспорту.

Відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ "МВ Транс" вих. №20/05 від 20 травня 2013 року товарно-матеріальні цінності, які ТОВ "МВ Транс" придбав у ТОВ "Ріст" по накладній №345 від 06.12.2011 на суму 13 200,00 грн. та по накладній № 26 від 20.12.2011 на суму 38529,00 грн., обліковуються в складі основних засобів на рахунку 10. Згідно з пп. 139.1.5 Податкового кодексу України до складу валових витрат вище зазначені суми не включалися (а.с. 47).

Як пояснив представник позивача, в ході експлуатації орендованих сідлового тягача та напівпричепа самоскида (договори найму (оренди) транспортного засобу від 28 липня 2011 року, а.с. 83-86) була виявлена неналежна робота вантажопідйомних механізмів транспортних засобів, а саме: повний знос гідроциліндра, неналежна робота редуктора підйому стріли, що призводить до практично повного витікання мастила з гідравлічної системи, сторонні шуми та металевий скрип. 06 та 20 грудня 2011 року водієм підприємства ОСОБА_4 разом з директором підприємства за допомогою вантажного сідлового тягача марки МАN 19.414 FLТ, реєстраційний номер ВІ 8590 АІ, були доставлені гідроциліндр підйому кузова та редуктор підйому стріли. Завантаження запасних частин було здійснено автомобільним краном на складі постачальника у м. Кременчук по вул. Ярмаркова, 11, Автобаза №4. Вивантаження запасних частин було здійснено у м. Комсомольськ по вул. Набережна, 55 на складі ТОВ "МВ Транс", який позивач орендує за договором суборенди землі №1 від 25 червня 2012 року (а.с. 48-52). До 30 грудня 2011 року власними силами без залучення спеціалістів відповідного профілю була здійснена заміна придбаних вузлів на транспортних засобах.

Іншим мотивом для висновку про незаконність формування податкового кредиту та валових витрат, Кременчуцькою ОДПІ були взяті висновки перевірки контрагента позивача (ТОВ "РІСТ"), якою встановлено, що за період з грудня 2011 року по січень 2012 року підприємством вчинені правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Перевіркою встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, виробничі потужності, земельні ділянки та транспортні засоби на балансі відсутні (Акт Світловодської ОДПІ Кіровоградської області про проведення перевірки ТОВ "РІСТ" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по декларації з ПДВ за грудень 2011 року - січень 2012 року (а.с. 100-113)).

У зв'язку з цим Світловодською ОДПІ Кіровоградської області зроблено висновок про те, що ТОВ "РІСТ" має ознаки фіктивності, а тому в діях даного підприємства відсутній факт реального здійснення господарської діяльності.

Надаючи оцінку наведеним мотивам, суд звертає увагу на те, що жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи при тому, що реальність господарської операції за участю позивача з ТОВ "РІСТ" повністю підтверджена залученими до матеріалів справи первинними документами.

Тому суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Таким чином, позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Відтак висновки акту перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність формування об'єкту оподаткування, суд не знаходить порушень правил зайняття господарською діяльністю в діях ТОВ "МВ Транс" та приходить до висновку про незаконність винесених Кременчуцькою ОДПІ податкових повідомлень - рішень.

Отже позов підлягає задоволенню.

Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, які згідно з частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі їх неправомірності визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними цих рішень, та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07 грудня 2012 року №0001462301/2017, №0001472301/2018.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Транс" (вул. Добровольського, 67, кв. 9, м. Комсомольськ, Полтавська область, ідентифікаційний код 37261193) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 207 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2013 року.

Суддя Є.Б. Супрун