Рішення

від 21.06.2013 по справі 910/9084/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9084/13 21.06.13

за позовом: Павленко Віри Петрівни, м.Київ, код 1287200881

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ», м.Київ, ЄДРПОУ 21701876

до відповідача 2: Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 37401206

про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту, визнання права власності на частку та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Стемковська О.О. - по дов.

від відповідача 1: Охінченко С.В. - по дов.

від відповідача 2: Дунєва І.Г. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Павленко Віра Петрівна, м.Київ звернулась до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ», м.Київ про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» про виключення Павленко Віри Петрівни зі складу учасників;

- визнання недійсною нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ», в якій відсутні відомості про учасника товариства Павленко Віру Петрівну;

- визнання за Павленко Вірою Петрівною права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ»,

- зобов'язання державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставне виключення її зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ». За твердженням позивача, жодних дій, спрямованих на вихід зі складу учасників вказаного господарського товариства, нею не вчинялося.

Відповідач 1 у відзиві без номеру та дати, що надійшов до суду 04.06.2013р., заперечив проти позовних вимог та пояснив, що позивач добровільно вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» шляхом подання нею відповідної заяви про вихід зі складу засновників (учасників) товариства.

Ухвалою суду від 16.05.2013р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 було залучено Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Відповідач 2 у відзиві вих.№105/01-3600/5 від 05.06.2013р. проти задоволення позову заперечив, виходячи з того, що позивача не було виключено зі складу учасників товариства примусово, навпроти, державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» було проведено на підставі наданого державному реєстратору оригіналу заяви Павленко Віри Петрівни про її добровільний вихід зі складу учасників вказаного товариства.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про господарські товариства» в редакції від 23.12.1997р., яка була чинна на момент створення товариства, господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, які створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів (ч.ч.1, 2 ст.50 Закону України в редакції від 23.12.1997р.).

Згідно з ч.1 ст.3 вказаного Закону України у відповідній редакції засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

За приписами ст.ст.4, 51 зазначеного Закону України відомості про склад засновників та учасників, розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів містяться в установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.1998р. державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації було проведено державну реєстрацію юридичної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ», а також зареєстровано статут вказаного товариства.

Відповідно до статуту відповідача в редакції, яка була зареєстрована 30.06.1998р., одним з учасників товариства є позивач, Павленко Віра Петрівна.

Одночасно, як вказує позивач, при отриманні відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Павленко Вірі Петрівні стало відомо про її виключення зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ». При цьому, за твердженням позивача, нею не вчинялись дії та не заявлялись вимоги про вихід з товариства.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Пунктом «в» ч.1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено право учасника вийти в установленому порядку з товариства.

Згідно з п.28 постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку . Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.1999р. позивачем, Павленко Вірою Петрівною було складено та нотаріально посвідчено заяву про її вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр Київ».

За твердженнями відповідача, які з боку позивача не спростовані, вказану заяву було подано Павленко Вірою Петрівною до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр Київ» 11.11.1999р.

Тобто, враховуючи позицію Пленуму Верховного суду України, яка викладена в п.28 постанови №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», з огляду на передбачене ст.10 Закону України «Про господарські товариства» право учасника вийти в установленому порядку з товариства, господарським судом встановлено, що з моменту подання заяви від 11.11.1999р. про добровільний вихід з товариства позивач, Павленко Віра Петрівна, перестала бути учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр Київ» та, відповідно, втратила корпоративні права по відношенню до вказаної юридичної особи.

За приписами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до п.11 постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Статями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Разом з цим, за висновками суду, позивачем не було доведено, а судом, відповідно, не встановлено факту порушення прав та законних інтересів Павленко Віри Петрівни. Навпроти, з обставин справи вбачається забезпечення відповідачем реалізації корпоративних прав позивача.

Як вказувалось вище, судом було встановлено факт реалізації Павленко Вірою Петрівною її права на добровільний вихід з товариства на підставі власної заяви від 11.11.1999р.

На підставі вказаної заяви 13.02.2013р. державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ».

Відповідно до п.1.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» в новій редакції учасниками товариства є фізичні особи - громадяни України, серед яких позивач, Павленко Віра Петрівна, не значиться.

При цьому, як з'ясовано судом, жодних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» з приводу примусового виключення позивача зі складу учасників товариства не приймалось.

Тобто, обставини, про які йдеться в позовній заяві, матеріалами справи не підтверджуються, зокрема, судом не встановлено існування предмету спору - спірного рішення загальних зборів.

За змістом п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, виходячи з того, що обставини, які визначені в якості підстав позовних вимог, в процесі розгляду справи не знайшли свого підтвердження, з огляду на добровільний вихід позивача з товариства та відсутність рішень загальних зборів про її виключення з товариства, позовні вимоги Павленко Віри Петрівни, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ», м.Київ про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту задоволенню не підлягають.

З приводу позовних вимог про визнання за Павленко Вірою Петрівною права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» господарський суд зазначає наступне.

Як вказувалось судом вище, з моменту подання заяви від 11.11.1999р. про добровільний вихід з товариства Павленко Віра Петрівна перестала бути учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр Київ».

З цього моменту, позивач також втратила право власності на свою частку у статутному капіталі товариства та одночасно отримала право на компенсацію її вартості в порядку ст.54 Закону України «Про господарські товариства».

Наразі, в матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували придбання (після 11.11.1999р.) позивачем частки у статутному капіталі відповідача (договору купівлі-продажу, дарування тощо) і вступу Павленко Віри Петрівни до товариства. Тобто, відсутні докази, які свідчили б про наявність підстав для визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» за позивачем.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт виходу позивача зі складу учасників товариства, позовні вимоги про визнання за Павленко Вірою Петрівною права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» задоволенню не підлягають.

При цьому, оскільки судом не було встановлено факту незаконного виключення позивача зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ», відстуні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Павленко Віри Петрівни, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ», м.Київ, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ» про виключення Павленко Віри Петрівни зі складу учасників; визнання недійсною нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ», в якій відсутні відомості про учасника товариства Павленко Віру Петрівну; визнання за Павленко Вірою Петрівною права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ»; зобов'язання державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ».

У судовому засіданні 21.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.06.2013р.

Суддя М.О. Любченко