Рішення

від 19.06.2013 по справі 607/6031/13-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Справа №607/6031/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О.М.,

при секретарі с/з Жара М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного закладу «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці» про стягнення належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача Державного закладу «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці» про стягнення належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. Посилаючись на те, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2012 року №176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України» прийнято рішення ліквідувати Державний заклад «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці». На даний час працює ліквідаційна комісія, Державний заклад «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці» в стадії припинення, але не виключено з Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій України. Наказом №188-К від 29 грудня 2012 року позивача звільнено з посади молодшої медичної сестри в зв'язку з ліквідацією установи на підставі пункту першого статті 40 Кодексу законів про працю України. Пунктом 2 наказу «Про звільнення №188-К від 29 грудня 2012 року» бухгалтерію зобов'язано провести остаточний розрахунок і виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 16 днів та вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України. В порушення вимог закону позивачу в день звільнення виплачено лише заробітну плату за грудень 2012 року, а компенсацію за невикористану відпустку 729 грн.70 коп. та вихідну допомогу в розмірі 1669 грн. 13 коп. не виплачено до цього часу. Середній заробіток позивача з 30 грудня 2012року до 31 березня 2013 року становить 5115 грн. 07 коп., а тому позивач просить суд стягнути з Державного закладу «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на львівській залізниці» на її користь 729 грн.70 коп. компенсації за невикористану відпустку, 1669 грн. 13 коп. вихідної допомоги, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2012 року до 31 березня 2013 року 5115 грн. 07 коп.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити, стягнути з Державного закладу «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на львівській залізниці» на її користь 729 грн.70 коп. компенсації за невикористану відпустку, 1669 грн. 13 коп. вихідної допомоги, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2012 року до 31 березня 2013 року 5115 грн. 07 коп.

Представника відповідача у судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомляв та не подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і не з'явився у судове засідання без поважних причин, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Зі згоди позивача, який не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Наказом №188-К від 29 грудня 2012 року позивача ОСОБА_2 звільнено з посади молодшої медичної сестри в зв'язку з ліквідацією установи на підставі пункту першого статті 40 Кодексу законів про працю України.

Як встановлено пунктом 2 наказу «Про звільнення №188-К від 29 грудня 2012 року», бухгалтерію зобов'язано провести остаточний розрахунок і виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 16 днів та вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю (КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, в порушення зазначених вимог позивачу в день звільнення виплачено лише заробітну плату за грудень 2012 року, а компенсацію за невикористану відпустку 729 грн.70 коп. та вихідну допомогу в розмірі 1669 грн. 13 коп. не виплачено до цього часу.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата працівнику повинна виплачуватися регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, що передбачено ст.24 Закону України "Про оплату праці" та ст.115 КЗпП України.

За правилом ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В судовому засіданні встановлено, що середньомісячний заробіток позивача становить 1669 грн. 13 коп.

В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у пропущенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 р. №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2012 року по 31 березня 2013 складає 5115 грн. 07 коп., компенсація за невикористану відпустку терміном 16 календарних днів становить 729 грн. 70 коп., вихідна допомога складає 1669 грн. 13 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку виплати заробітної плати та вважає, що позов підлягає до задоволення в межах заявлених позивачем вимог в розмірі 15 414 грн., а також підлягають стягненню судові витрати, зокрема судовий збір, які підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Державного закладу «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці» про стягнення належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, - задовольнити.

Стягнути з Державного закладу «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці», в користь ОСОБА_2, кошти в розмірі 7 513,90 грн. (сім тисяч п'ятсот тринадцять гривень 90 копійок).

Стягнути з Державного закладу «Тернопільська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Львівській залізниці» в користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяО. М. Вийванко