Постанова

від 12.06.2013 по справі 801/4781/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 р. 15:48 Справа №801/4781/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джоб"

до Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішенння

за участю представників:

позивача - Кириченко О.Ю. паспорт НОМЕР_1, довіреність № б/н від 31.10.12;

відповідача - Мустафаєва Є.Т. посвідчення №46, довіреність № 06-08/08 від 13.03.13;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоб»(далі - позивач, ТОВ «Джоб») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення вимог ч.6 ст. 27 , ч.ч.2,7 ст. 22 Закону України «Про рекламу» - 4250,00 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що воно прийнято з порушенням законодавства про рекламу.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.05.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, та пояснив, що в його діях не було порушення законодавства про рекламу, оскільки на своїх рекламних носіях він не відображав рекламу алкогольної продукції, а лише товарний знак «PRIME означає кращий» якій належить його спонсорові - ТОВ «Декарт СК», що не може бути розцінено як рекламу. Крім того, позивач зазначив, що відповідач неправомірно застосував до нього санкції за ненадання інформації про вартість реклами та неможливість встановити вартість реклами, оскільки на вимогу відповідача вказана інформація була надана.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає, що він діяв правомірно відповідно до вимог Закону України «Про рекламу», просив в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та свідка, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Джоб» є юридичною особою, ідентифікаційний код 32450510 (а.с.7).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ № 554552 до основних видів діяльності за КВЕД віднесено:

- Діяльність з забезпечення фізичного комфорту, діяльність фітнес-центрів , діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, діяльність інших засобів тимчасового розміщення, функціонування спортивних споруд, надання послуг перукарнями та салонами краси.

Як вбачається з матеріалів справи посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим, підчас здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу, за адресою: м. Ялта , Набережна ім. В.І. Леніна було зафіксовано розміщення рекламного носія (сіті-лайт) з інформацією про ресторан «Фабрикант», направленої на формування та/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару, зі змістом «Фабрикантъ ресторан-пивоварня Ялти Приморский парк +380654235532 www.ppark.ru партнер заведения «PRIME означає кращий» що є порушенням ч.ч. 2,7 ст. 22 Закону України «Про рекламу», оскільки в зазначеній рекламі відсутній текст попереджувального напису про шкоду алкоголю при надмірному споживанні розміром не менше 15% від загальної площі реклами.

Листом від 22.01.13р. за вих. №02-03/140 та повторно від 04.03.2013 за вих № 02-03/512 на адресу позивача відповідачем було надіслано вимогу про надання документально підтвердженої інформації про вартість розповсюдженої реклами та інших документів(а.с. 57-59).

22.01.2013 відповідачем було складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 140(а.с.50).

22.02.2013 було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.49).

19.03.2013 на засіданні по справі за порушення законодавства про рекламу (Протокол № 11) (а.с.48) було прийнято рішення про накладення штрафу в розмірі 4250,00 грн. за неможливість встановити вартість розповсюджуваної реклами (150 н.м.д.г. *17=2550,00 грн.) та за ненадання інформації про вартість розповсюджуваної реклами (100 н.м.д.г. - 1700,00 грн.), про що винесено Рішення №117, яке отримано позивачем 22.03.2013(а.с.46).

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (зі змінами та доповненнями)визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно ст. 1 Закону реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Статтею 7 Закону встановлено, що основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції, містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Під зовнішньою рекламою відповідно до ст. 1 Закону розуміється реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Відповідно до ст. 16 Закону зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;

у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Відповідно до матеріалів справи спірний об'єкт реклами є зовнішньою рекламою.

Згідно ст. 22 Закону (ч.2) реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється, в тому числі засобами зовнішньої реклами.

Згідно ч. 7 ст. 22 Закону реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Куріння може викликати захворювання на рак", "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження - білим.

Текст попередження в рекламі в друкованих засобах масової інформації має розміщуватися горизонтально, внизу рекламного зображення.

Доводи позивача зводяться до того, що відповідач невірно визначив сіті -лайт позивача як рекламу алкогольних виробів, оскільки вказана на ньому інформація стосується тільки знака на товари, та не може бути рекламою так як внесена на підставі договору про спонсорство з ТОВ «Декарт СК», про що було повідомлено відповідача 15.03.2013 за вих. № 15(а.с.66).

Судом встановлено, що «PRIME означає кращий» є торгівельною маркою, власником якого є відповідно до свідоцтва від 10.09.2009 № 111717 (а.с.74-75) ТОВ «Лікеро-горилчаний завод «Прайм», ОСОБА_3 та ТОВ «Олімп-Констант».

Суд зазначає, що відповідно до наданого свідоцтва вказаний торгова марка зареєстровано для алкогольних напоїв, тому на його рекламу поширюються обмеження, встановлені ст.22 Закону України «Про рекламу».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Декарт СК» укладено договір від 01.09.2012 №02/09/2012-ППС , відповідно до якого з метою популяризації торгової марки «PRIME» вказана торгова марка є спонсором діяльності закладу позивача, а позивач зобов'язується надавати послуги з популяризації вказаної торгової марки, за що отримує винагороду(а.с.69).

На думку суду укладення вказаного договору не відповідає поняттю «спонсорство», оскільки відповідно до ст. 1 Закону спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг;

Стаття 5 Закону визначає порядок регулювання діяльності спонсорів.

У теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів.

У телепередачах забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру, яка подається у вигляді дикторського тексту та/або звукового супроводу, про спонсора - виробника алкогольних напоїв, його ім'я (найменування) та/або знак для товарів і послуг, що належить спонсору.

Не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи розповсюджують товари, реклама яких заборонена законом.

Не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи розповсюджують товари, виробництво та/або обіг яких заборонено законом.

Програма, передача, підготовлена за підтримки спонсора, повинна бути означена за допомогою титрів чи дикторського тексту на початку та/або наприкінці програми, передачі.

Спонсор не має права впливати на зміст та час виходу в ефір програми, передачі або зміст матеріалів друкованого видання, які він спонсорує.

Спонсорство програм і передач новин забороняється.

Таким чином, на думку суду спонсорувати можливо лише теле-, радіопередачі публікації в засобах масової інформації, або різноманітні заходи, які мають визначений характер, а не всю господарську діяльність фізичної чи юридичної особи.

В наданому позивачем договорі не визначено, як саме заходи спонсорує ТОВ «Декарт СК».

Більш того, відповідно до додатку до договору (а.с.73) позивач зобов'язаний розміщати не торгову маку, а логотип ТМ «Prime», на рекламних носіях.

Крім того, на рекламних носіях позивача зазначено не про спонсора, а про «партнера» «PRIME означає кращий», що на думку суду суперечить поняттю «спонсорства».

Отже, суд вважає, що відповідач, визначивши інформацію , внесену до рекламного носія позивача, як рекламу алкогольної продукції, діяв відповідно до Закону України «Про рекламу».

Щодо розміру штрафних санкцій, які застосував відповідач, судом встановлено наступне.

Вказані санкції застосовано відповідно до ч.ч.6,7 ст. 27 Закону, відповідно до яких за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлено договір оренди від 01.03.2013 № 29 (а.с.67) рекламних площ, укладений між ТОВ «Центрінвест» та позивачем.

Приймання рекламної площі в оренду підтверджується також актом приймання-передачи.

Проте, вказаний договір не передбачає витрат на виготовлення безпосередньо самої реклами (тексту, оформлення, тощо). Суд вважає, неналежним доказом того, що позивач надав вартість реклами відповідачу, попередню калькуляцію вартості зображень на сіті-лайті та довідку про відсутність додаткових угод (а.с.44-45), у зв'язку з тим, що вказані документи, відповідачу на його вимогу не надавались.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений Постановою КМУ від 26.05.04р. №693, регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Пунктом 9 Порядку встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до п. 12 Порядку справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Згідно з п. 16 Порядку справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

З п. 17 Порядку вбачається, що провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем дотриманий порядок застосування штрафних санкцій, з наданих позивачем документів на адресу відповідача не можливо встановити вартість розповсюджуваної реклами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 4250,00 грн.

За таких підстав, суд повністю відмовляє у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 12.06.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 17.06.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.