Рішення

від 05.07.2013 по справі 910/10395/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10395/13 05.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕФРЕШ» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ФУД-КОРТ» Простягнення 2 441,52 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Білик Д.А. - дов. № б/н від 01.06.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕФРЕШ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД-КОРТ» про стягнення 2 441,52 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2013 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 05.07.2013 року не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.07.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕФРЕШ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД-КОРТ» (покупець) був укладений договір поставки № 1151-П, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався продати, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами п. 1.2 договору сторони погодили, що під товаром по даному договору сторони розуміють продукцію у відповідності до специфікацій продавця (додаток № 1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором. Ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

В пункті 2.1. договору поставки № 1151-П від 12.09.2012 року сторони погодили, що вартість, найменування та кількість партії товару, вказується в накладних.

Відповідно до п. 2.3 договору, оплата за товар здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати поставки товару, яка вказується у видатковій накладній.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 1151-П від 12.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕФРЕШ» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФУД-КОРТ» товар на суму 2 047,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1-4434 від 11.10.2012 р., копія якої містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 047,00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 047,00 грн. основного боргу, 152,69 грн. пені та 241,83 грн. 22 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 2.3 договору, оплата за товар здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати поставки товару, яка вказується у видатковій накладній.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар на суму 2 047,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1-4434 від 11.10.2012 р., копія якої містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 047,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2 047,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 152,59 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 договору поставки № 1151-П від 12.09.2012 року встановлено, що за порушення строків оплати покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі підводної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 151,85 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефреш» просить суд також стягнути з відповідача 241,83 грн. двадцять два відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1 договору поставки № 1151-П від 12.09.2012 року встановлено, що за порушення строків оплати покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця 22 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 22 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 22 % підлягають задоволенню частково у розмірі 223,32 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД-КОРТ» (місцезнаходження : 01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Хрещатик, будинок 7, код ЄДРПОУ 38204089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕФРЕШ» (місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, 21, код ЄДРПОУ 34537933) 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн. 00 коп. основного боргу, 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 85 коп. пені, 223 (двісті двадцять три) грн. 32 коп. двадцять два відсотки річних та 1 706 (одну тисячу сімсот шість) грн. 86 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.07.2013 р.

Суддя Спичак О.М.