Рішення

від 13.06.2013 по справі 910/8270/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8270/13 13.06.13

За позовом публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»

до підприємства Укоопспілки «Готель «Кооператор»

про стягнення 1 200,00 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Швидкий О.О. (за довіреністю)

від відповідача Тертичко А.О. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (далі - ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до підприємства Укоопспілки «Готель «Кооператор» (далі - відповідач) про стягнення 1 200,00 грн. як суми переплати, що виникла з договірних відносин між позивачем та відповідачем під час виконання договору про надання послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем в лютому та березні 2008 року виникли договірні відносини щодо надання готельних послуг. Розрахунки позивачем здійснювались авансовими платежами за рахунками, що надавав відповідач на загальну суму 60 800,00 грн. Однак вартість фактично отриманих послуг становить 59 600,00 грн. Таким чином, утворилася переплата в розмірі 1 200,00 грн. У зв'язку з тим, що відповідач відмовився повернути суму переплати, позивач звернувся по суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/8270/13 та призначено її до розгляду на 28.05.2013 р.

21.05.2013 р. через канцелярію Господарського суду м. Києва представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній не погоджується з вимогами позивача та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки факти, зазначені позивачем, не відповідають дійсності.

Відповідач зазначає, що загальна сума проплат зі сторони позивача за лютий-березень 2008 року становить 60 800,00 грн., але послуг в цей період відповідачем було надано на суму 57 760,00 грн. Різниця на суму 3 040,00 грн. виникла внаслідок не заїзду одного зі співробітників позивача. Оскільки акти здачі-приймання робіт за лютий-березень 2008 року на суму 57 760,00 грн. були складені 29.02.2008 р. та 29.03.2008 р., то з 29.03.2008 р. розпочався перебіг строку позовної давності. Заборгованість відповідача на суму 3 040,00 грн. була підтверджена актом звірки взаєморозрахунків від 31.03.2008 р. Після цього відповідачем була надані послуги позивачу на суму 1 840,00 грн. Предметом спору, як зазначає відповідач, є залишок заборгованості в сумі 1 200,00 грн. з загальної суми 3 040,00 грн.

Відповідач вважає, що акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2010 р. не може бути доказом переривання строку позовної давності, оскільки підтверджує лише залишок заборгованості відповідача, а також не свідчить про готовність боржника оплатити визнаний ним борг. Крім того, відповідач вказує на сплив строків позовної давності щодо спірних вимог.

У судовому засіданні 28.05.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення по суті спору, а також надав додаткові документи та заперечення на відзив № 21/370 від 27.05.2013 р., відповідно до якого останній з обґрунтуванням відповідача не погодився та зазначив, що строк позовної давності не було пропущено, оскільки моментом виникнення суми боргу, що є предметом позову (1 200,00 грн.) є 13.10.2009 р., а саме коли було надано послугу позивачу з проживання його працівників на суму 1 840,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 13.10.2009 р., тому залишок боргу розміром 1 200,00 грн. утворився саме в цей день. Позивач також не визнає твердження відповідача щодо того, що акт звірки взаєморозрахунків не є документом, яким сторона визнає свій борг і не перериває перебігу строку позовної давності. Представник відповідача надав документи, які були залучені до матеріалів справи, заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору. В судовому засіданні була оголошена перерва до 13.06.2013 р.

У судовому засіданні 13.06.2013 р. представником позивача надано пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримано в повному обсязі, представником відповідача надано пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У лютому та березні 2008 року за надання готельних послуг позивачем було здійснено оплату відповідачу авансовими платежами за рахунками, що надавав відповідач: рахунок № 39 від 08.02.2008 р. на суму 6 080,00 грн., рахунок № 64 від 06.03.2008 р. на суму 18 240,00 грн., рахунок № 67 від 11.03.2008 р. на суму 36 480,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума проведених оплат становить 60 800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2068 від 19.02.2008 р. на суму 6 080,00 грн. з призначенням платежу «за проживання відповідно до рахунку № 39 від 08.02.2008 р.», № 3042 від 13.03.2008 р. на суму 18 240 грн. з призначенням платежу «за проживання відповідно до договору № 109/02/16/10, рахунку № 64 від 06.03.2008 р.», № 3120 від 14.03.2008 р. на суму 36 480 грн. з призначенням платежу «за проживання співробітників відповідно до рахунку № 67 від 11.03.2008 р.».

У свою чергу відповідачем надано позивачу послуг на загальну суму 59 600,00 грн., що підтверджено актами здачі-приймання робіт від 29.02.2008 р. на суму 6 080,00 грн., від 29.03.2008 р. на суму 51 680,00 грн., від 13.10.2009 р. на суму 1 840,00 грн.

Отже, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на суму 1 200,00 грн. (різниця між сумою сплачених позивачем коштів та вартістю наданих відповідачем послуг).

Також 31.12.2010 р. між відповідачем та позивачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків. Відповідно до вказаного акту сальдо на 01.01.2011 р. складає 1 200,00 грн. на користь позивача.

Таким чином, факт визнання відповідачем заборгованості підтверджено актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками даних господарюючих суб'єктів.

Отже, судом встановлено, що відповідач утримує кошти в розмірі 1 200,00 грн. без правових підстав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними вище нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

Оскільки відповідач повністю не виконав взятих на себе зобов'язання, враховуючи підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 31.12.2010 р., де зафіксовано заборгованість відповідача в розмірі 1 200,00 грн., вимоги позивача підлягають задоволенню.

Стосовно строку позовної давності, про сплив якого заявляє відповідач, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).

Відповідно до норм ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Так, постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, віднесено до дій, що свідчать про визнання боргу.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності щодо вимог до відповідача про стягнення 1 200,00 грн.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства Укоопспілки «Готель «Кооператор» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 53/80, код 01787924) на користь публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 б, код 00131713) 1 200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп. боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 10.07.2013 р.

Суддя О. Г. Удалова