Рішення

від 08.07.2013 по справі 919/551/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року справа № 919/551/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Сімоходської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

(пл. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг"

(вул. П. Корчагіна, буд. 34, м. Севастополь, 99059)

про стягнення 43 083,54 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Дем'яненко В.Ю. - юрисконсульт юридичного сектору, довіреність № ДВ-28 від 27.06.2013;

від відповідача - Леушін С.В. - довіреність № 20130425-04 від 25.04.2013.

Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 43 083,54 грн, з яких 39 773,26 грн - сума основного боргу та 3 310,28 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 04.07.2012 № 1207/236 в частині своєчасної і повної оплати виконаних робіт, прийнятих за актами здачі-приймання робіт від 31.08.2012 № 12-08/31 та від 28.09.2012 № 12-09/30.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у засіданні суду підтримав позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" заборгованості за виконані роботи та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення, проте просив суд надати відстрочку у виконанні судового рішення на шість місяців (а.с. 41).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В:

04.07.2012 між сторонами був укладений договір № 1207/236 (далі - Договір) (а.с. 9-10), за умовами якого Порт (позивач) зобов'язується відповідно до встановлених тарифів здійснювати перевалку вантажу Клієнта (відповідача) на ділянці №2 переробного комплексу Порту (причал №56), а саме: вивантаження з судна та завантаження на автотранспорт морського піску Клієнта в об'ємі не менш ніж 2800 тон у місяць. Порт зобов'язується надати Клієнту складську ділянку для єдиночасового зберігання вантажу, що переробляється, об'ємом до 2800 тон. (п. 1.1.-1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2.3. договору Клієнт приймає на себе зобов'язання здійснювати оплату Порту за послуги по вказаному договору на наступних умовах: 50% суми за виконані роботи по кожній партії вантажу, що поставляється - до подачі вантажу в Порт на підставі виставленого Портом рахунку, залишок - 50% - по факту виконаних робіт протягом 5 банківських днів від дня виставлення Портом рахунку.

У п. 2.2.6. договору вказано, що Клієнт зобов'язується після вивантаження кожної судової партії підписувати акт виконаних робіт протягом 5 робочих днів від дня представлення його Портом.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по вказаному договору, сторона, що порушила умови договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні фактично понесені збитки, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного платежу за кожний день прострочення, або об'єму невиконаних зобов'язань (п. 3.1. договору).

На виконання умов договору, позивачем було виконано вказані роботи та виставлено рахунки на оплату робіт на суму 27 286,50 грн та на суму 12 486,76 грн, сторонами підписано акти здачі-приймання робіт від 31.08.2012 №12-08/31 та від 28.09.2012 №12-09/30 (а.с. 11, 15, 18, 24).

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем умов договору від 04.07.2012 № 1207/236 в частині своєчасної і повної оплати виконаних робіт, прийнятих відповідачем за актами здачі-приймання робіт.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не оплатив виконані позивачем роботи у повному обсязі.

Отже, сума заборгованості відповідача за договором станом на 01.07.2013 становить 39 773,26 грн (27 286,50 + 12 486,76 = 39 773,26).

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за виконані роботи в сумі 39 773,26 грн є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за договором позивач відповідно до пункту 3.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 310,28 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До штрафних санкцій відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку розміру суми пені, у зв'язку з чим здійснений наступний перерахунок суми пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 27286,50 08.09.2012-31.12.2012 115 7,5% 1286,04 27286,50 01.01.2013-08.03.2013 65 7,5% 728,89 12486,76 06.10.2012-31.12.2012 87 7,5% 445,22 12486,76 01.01.2013-06.04.2013 93 7,5% 477,23 Всього: 2 937,38

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що за період з 08.09.2012 по 08.03.2013 - 181 день прострочення; з 06.10.2012 по 06.04.2013 - 182 дні прострочення, проте позивачем заявлено стягнення пені за 180 днів прострочення у кожному із вказаних періодів, отже судом здійснений розрахунок в межах заявлених вимог.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2937,38 грн пені, в частині стягнення пені у розмірі 372,90 грн - суд відмовляє.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 39 773,26 грн основного боргу та 2 937,38 грн - пені, а всього - 42 710,64 грн.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та визнав позовні вимоги. Відповідно до частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 частини першої статті 83, частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 N 2, від 16.01.2013 N 3), відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

У п. 7.2. вказаної Постанови визначено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Також відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із зазначених положень випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, представник відповідача посилається на наявність форс-мажорних обставин, які полягають у незаконних рішеннях органів досудового слідства, якими блоковано роботу підприємства, у зв'язку з чим господарська діяльність не проводилась (а.с. 41, 49).

Однак, суд вважає можливим зазначити, що до форс-мажорних обставин можна віднести такі обставини - надзвичайна і непереборна за наявних умов сила, дія якої може бути викликана: винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, землетрус, пожежа тощо); непередбаченими ситуаціями (страйк, локаут, дія суспільного ворога, революція, повстання, масові заворушення, вибух тощо); умовами, регламентованими відповідними органами влади, а також пов'язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

З огляду на викладене, зазначені відповідачем у клопотанні обставини суд не може розцінювати як форс-мажорні.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012 у справі № 2а-1405/12/2770 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.10.2012, якою визнано протиправним та скасовано рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів Медведєва О.В. від 22.06.2012 № 12/2179 про тимчасову заборону з 22.06.2012 ведення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг".

Слід зазначити також, що ухвалою від 19.06.2013 у справі № 764/5990/13-к Ленінським районним судом міста Севастополя зобов'язано слідчого РЗ СГД СУ УМВС України в місті Севастополі Букреєву В.О. припинити дії по утриманню піску Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг", про що направити повідомлення до Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" та повернути пісок об'ємом 4247 куб.м власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг".

В матеріалах справи містяться виписки за особовими рахунками відповідача станом на 27.06.2013, які свідчать про наявність грошових коштів у розмірі 3234,03 грн в АТ «УкрСиббанк» та 49,89 грн в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 90-91).

08.07.2013 на виконання ухвали суду від 01.07.2013 позивач передав через канцелярію суду письмову думку щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду (а.с. 73). Позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача, вважаючи її необґрунтованою та такою, що суперечить інтересам підприємства.

Таким чином, розглянувши заяву відповідача про надання відстрочення у виконанні судового рішення, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на недоведеність та необґрунтованість обставин, на які посилається відповідач.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" (адреса місцезнаходження: вул. П. Корчагіна, буд. 34, м. Севастополь, 99059, ідентифікаційний код 22301713, р/р 26007030030001 в СФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО 384588, або з інших рахунків) на користь Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (адреса місцезнаходження: пл. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548, р/р 2600501885154 в СФ АТ «Укрексімбанк», МФО 384986, або на інші рахунки) 42 710,64 грн (сорок дві тисячі сімсот десять грн 64 коп.) заборгованості за виконані роботи , у тому числі 39 773,26 грн основного боргу та 2 937,38 грн пені , а також 1 705,61 грн (одна тисяча сімсот п'ять грн 61 коп.) судового збору.

3. В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" на користь Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" пені у розмірі 372,90 грн - у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складене 11.07.2013.

Суддя Д.О. Сімоходська