Постанова

від 03.07.2013 по справі 911/658/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. Справа№ 911/658/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

при секретарі: Волуйко Т.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Лук'яненко Я.В., довіреність б/н від 01.01.2013;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 (підписано 23.04.2013)

у справі №911/658/13-г (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан"

про стягнення 39826,79грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан" (далі - відповідач) про стягнення 39826,79грн. за договором № 21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, з яких: 33735,86грн. - основного боргу, 2261,37грн. - пені, 2167,77грн. - інфляційні втрати та 1661,79грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2013 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» на користь Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 33735,86грн.- основного боргу, 1893,90грн. - інфляційні втрати, 1458,25грн. - 3 % річних та 1602,19грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллан" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 у справі №911/658/13-Г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 відповідно до п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду справи №911/658/13-г сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллан» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду у даній справі залишити без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці було доручено здійснити розгляд справи №911/658/13-г колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А., та Чорної Л.В.

В судове засідання 12.06.2013 з'явився представник позивача, представники відповідача не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи було відкладено на 03.07.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійди письмові пояснення у справі, у яких останній заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці було доручено здійснити розгляд даної справи колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А., та ТищенкоО.В.

В судове засідання 03.07.2013 з'явився представник відповідача.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не забезпечив явку в судове засідання свого представника.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.12.2006 сторонами укладено договір №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією, за умовами якого позивач надає послуги по управлінню, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду, а відповідач - власник нежитлового приміщення за адресою: м.Вишневе, вул.Балукова,1, загальною площею 531,1кв.м., зобов'язаний оплачувати витрати, пов'язані з наданням цих послуг.

Відповідно до п.2.1 договору позивач зобов'язався: проводити поточний ремонт внутрішньо будинкових мереж та їх обслуговування; утримувати в належному стані прибиральний майданчик біля будинку, де знаходиться нежитлове приміщення; усувати наслідки аварії, які виникли на трубопроводах опалення, ГВП, ХВП та каналізаційних мереж.

Згідно з п.2.2 договору відповідач зобов'язався: своєчасно та в повному розмірі вносити плату за експлуатаційні витрати; утримувати своє нежитлове приміщення у відповідності з діючими санітарними та пожежними нормами; заміна системи опалення, електро-водозабезпечення проводиться з обов'язковою письмовою згодою з позивачем; у випадку порушення відповідачем зазначених обов'язків, що може призвести до спричинення шкоди (виникнення вологості, грибок стін, пожежі від замкнення електропроводки та інше), відповідач своїми силами та засобами усуває наслідки; проводить необхідний поточний та капітальний ремонт свого приміщення, забезпечує доступ до стоянків та магістральних трубопроводів, які знаходяться в цьому приміщенні.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач має право контролювати направлення використання нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач має право проводити реконструкцію нежитлового приміщення за письмовою згодою з позивачем, проводити будь-яке відчуження нежитлового приміщення після повного розрахунку з позивачем.

Згідно з п. 4.1 договору витрати позивача на утримання будинку та прибудинкової території визначені згідно калькуляції. На момент укладання договору витрати за 1 м.кв. складають - 1,29грн. без ПДВ, ПДВ - 0,26грн., разом з ПДВ - 1,55грн. Загальна сума в місяць - 822,14грн. з ПДВ.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що при збільшенні чи зменшенні фактичних затрат виконавець письмово доводить до відома споживача нові величини тарифів. Незгода зі зміною вартості послуг по договору не являється підставою відмови від оплати.

Відповідно до п.4.3 договору нарахована сума перераховується на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10-го числа кожного місяця слідуючого за розрахунковим, згідно акту наданих послуг.

Згідно з п.6.1 договору розірвання договору може мати місце за згодою сторін.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що цей договір діє з 01 грудня 2006 року до 01 листопада 2007 року.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення, або зміну договору на протязі місяця до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же самих підставах, що були передбачені договором.

Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 31/11 від 23.04.2008 затверджено нові тарифи на експлуатаційні витрати по обслуговуванню нежитлового фонду для СПД - 2,33грн. за 1кв.м.

Листом №377 від 30.04.2008 позивач повідомив відповідача про зміну витрат управління на утримання будинку та прибудинкової території.

Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №35/39 від 21.04.2011 затверджено нові тарифи на вивезення негабаритних побутових відходів для населення, ціну на повне технічне обслуговування ліфтів, скориговані тарифи на експлуатаційні витрати на обслуговування нежитлових приміщень для госпрозрахункових підприємств - 2,66грн. за 1кв.м.

Листом №417/21 від 10.05.2011 позивач повідомив відповідача про зміну тарифів по обслуговуванню нежитлових приміщень з 01.05.2011 - 2,66 грн. з ПДВ. за 1кв.м.

Рішеннями виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №20/1 та №20/2 від 07.03.2012 затверджено нові тарифи на послуги з утримання нежитлових приміщень будинків і споруд та прибудинкової території для кожної категорії багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться на обслуговуванні КП "УМГ", та нові тарифи на вивезення твердих побутових відходів для І, ІІ, ІІІ категорії споживачів та негабаритних відходів для І категорії споживачів.

У зв'язку з прийняттям вищезазначених рішень №20/1 та №20/2 від 07.03.2012, позивачем 26.04.2012 було направлено відповідачу проект нового договору №21 від 30.03.2012 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів (супровідний лист №298 від 26.04.2012), що був отриманий відповідачем 27.04.2012 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення), проте за твердженням позивача, цей проект договору був підписаний відповідачем лише 01.10.2012.

Позивачем, на виконання умов договору №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, були надані відповідачу послуги в період з вересня 2009 року по вересень 2012 року (включно) на загальну суму 49083,14 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками та актами виконаних робіт (наданих послуг).

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за вищезазначені надані послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 33735,86грн., що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наявного у матеріалах справи статуту Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області вбачається, що основним завданням підприємства є утримання та обслуговування житлового фонду, переданого Вишневою міською радою, виконання робіт, пов'язаних з утриманням та експлуатацією, а також з ремонтом та реконструкцією житлових і нежитлових будівель та споруд, доріг, тротуарів, скверів та бульварів, зелених насаджень тощо, надання комунальних послуг мешканцям міста Вишневе, а також жителям прилеглих населених пунктів на договірних засадах. Підприємство у своїй діяльності керується, зокрема, Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Зі змісту ст. 1 вказаного вище закону вбачається, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що договір №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 втратив свою чинність з 01.08.2010 у зв'язку із направленням відповідачем позивачу листа від 09.12.2009 про припинення дії зазначеного договору у відповідності до п. 6.3 договору. Крім того, відповідач зазначає, що 09.11.2010 на адресу позивача було направлено лист №224 від 08.11.2010, у якому повторно повідомлялося про припинення договору №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, проте зазначений лист було повернуто відповідачу поштовою службою у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було 10.12.2009 вручено позивачу повідомлення від 09.12.2009 про припинення договору №21/3 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 із наступним змістом: " 26 жовтня 2009 року на судовому засіданні в господарському суді Київської області у справі №21/242-09 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан" подано зустрічний позов до Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради з вимогами про визнання недійсним договору № 21/3 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, підписаного між ТОВ "Аллан" та Комунальним підприємством "Управління міським господарством", та повернення сторонами отриманого за цим договором. Копію зустрічного позову 26 жовтня 2009 року отримав у судовому засіданні представник КП "Управління міським господарством" Гижко-Лазутіна Т.В. Цим повідомленням підтверджуємо викладене у зустрічному позові заперечення щодо законності договору та припинення договору з 26 жовтня 2009 року. Питання недійсності договору №21/3 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 вирішується в судовому порядку. У зв'язку з наведеним, просимо не направляти на адресу ТОВ "Аллан" рахунки-фактури на оплату неіснуючих послуг по договору №21/3 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006".

В подальшому, 09.11.2010 відповідачем було направлено на адресу позивача лист №224 від 08.11.2010, у якому відповідач, відповідно до пункту IV договору, повідомляв позивача про припинення дії та розірвання договору №21/3 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006.

Судовою колегією встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2009 у справі №21/242-09 за первісним позовом Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан" про стягнення 11127,60грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан" до Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання договору недійсним та стягнення 45262,36грн. первісний позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 11127,60грн. заборгованості за договором №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 за період з грудня 2008 року по серпень 2009 року (включно); у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 та стягнення 45262,36грн. збитків відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2010 у справі №21/242-09.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із правових наслідків порушення зобов'язання визначено припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Отже, з перебігом часу законодавство пов'язує настання певних юридичних наслідків, набуття або припинення певних прав та обов'язків, що спрямовано на встановлення своєчасності та стабільності у правовідносинах.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення, або зміну договору на протязі місяця до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же самих підставах, що були передбачені договором.

Таким чином, при відсутності заяв однієї із сторін про припинення, або зміну договору на протязі місяця до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на 11 місяців, тобто до 01.10.2008, до 01.09.2009, до 01.08.2010, до 01.07.2011 і т.д.

Проаналізувавши зміст повідомлення від 09.12.2009 про припинення договору №21/3 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 вбачається, що воно не містить посилання на п. 6.3 договору, пов'язане із зустрічним позовом, що був заявлений відповідачем у справі №21/242-09 та містить посилання на дату припинення договору з 26 жовтня 2009 року, тобто дату, яка є раніше ніж датується саме повідомлення. Крім того, згідно з даним повідомленням відповідач повідомляв про припинення договору №21/3, а не договору №21.

Лист №224 від 08.11.2010, у якому відповідач, відповідно до пункту IV договору, повідомляв позивача про припинення дії та розірвання договору №21/3 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, що був направлений відповідачем 09.11.2010 та не отриманий позивачем, також не може бути належним доказом припинення дії зазначеного договору, оскільки відповідно до п. 6.1 договору розірвання договору може мати місце лише за згодою сторін, а припинення дії договору - лише у разі дотримання вимог зазначених у п.6.3 договору.

Таким чином, при зверненні до позивача із заявою про припинення дії договору, відповідач повинен був дотримуватись встановленого договором порядку щодо припинення договору та повідомити про таке припинення на протязі місяця до закінчення строку його дії, проте, відповідачем такий порядок дотриманий не був, а отже договір був продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Крім того, на підтвердження продовження дії договору, з матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжував сплачувати кошти за надані послуги на підставі договору №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, що підтверджується актами наданих послуг №21 від 28.01.2011 та № 21 від 29.04.2011 та банківськими виписками.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, судова колегія приходить до висновку, що повідомлення від 09.12.2009 та лист №224 від 08.11.2010, надані відповідачем, не можуть бути прийняті як належний та допустимий доказ припинення дії договору №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, оскільки відповідачем не дотриманий визначений договором порядок припинення дії договору за ініціативою однієї із сторін, матеріали справи підтверджують продовження дії та виконання сторонами договору №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, законодавством встановлено обов'язок споживача на отримання житлово-комунальних послуг виключно на договірних засадах, а одностороння відмова від договору можлива лише у разі встановлення такого права договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов договору №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006, були наданні відповідачу послуги за період з вересня 2009 року по вересень 2012 року (включно) на загальну суму 49083,14грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками та актами виконаних робіт (наданих послуг).

Разом з тим, як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Київської області від 07.12.2009 у справі №21/242-09 стягнуто з відповідача на користь позивача 11127,60грн. заборгованості за договором №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 за період з грудня 2008 року по серпень 2009 року (включно), 111,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (що разом становить - 11474,88 грн.).

17.02.2011 сторонами було укладено угоду про реструктуризацію боргу, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо сплати існуючої у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 11474,88 грн. згідно певного графіку.

Згідно наявних у матеріалах справи виписок по рахунку, вбачається, що відповідачем за заявлений позивачем період до стягнення всього було сплачено 26474,88грн., з яких: 11474,88грн. з призначенням платежу "згідно угоди про реструктуризацію боргу від 17.02.2011" та 15000,00грн. з призначенням платежу "згідно рахунку №21 від 28.01 2011 та рахунку №21 від 29.04.2011".

Кошти у розмірі 11474,88 грн. були сплачені відповідачем на погашення заборгованості, що була стягнута рішенням Господарського суду Київської області від 07.12.2009 у справі №21/242-09 та на суму якої сторонами було укладено угоду про реструктуризацію боргу, а кошти у розмірі 15000,00грн. є частковою сплатою відповідачем за наданні позивачем послуги за договором №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 за період з вересня 2009 року по вересень 2012 року (включно).

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 33735,86грн. основного боргу за договором №21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 за період з вересня 2009 року по вересень 2012 року (включно) є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, яка за розрахунком позивача складає - 2261,37 грн. за період з 01.04.2012 по 30.09.2012.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, беручи до уваги, що договором № 21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язання як пеня, тобто між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2261,37грн. є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період 01.09.2009 по 30.09.2012 складають 2167,77 грн., 3 % річних з простроченої суми за період з 01.09.2009 по 30.09.2012 складають - 1661,79 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору нарахована сума перераховується на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10-го числа кожного місяця слідуючого за розрахунковим, згідно акту наданих послуг.

З огляду на вищезазначений пункт договору, право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за порушення відповідачем строків сплати за наданні послуги, наприклад, за вересень 2009 року виникає з 11.10.2009. Отже, враховуючи заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних та часткову сплату відповідачем заборгованості, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1893,90грн. та відповідно 1458,25грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 21 про спільне користування будинком та прибудинковою територією від 01.12.2006 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 37088,01грн., з яких: 33735,86грн. - основного боргу, 1893,90грн. - інфляційні втрати та 1458,25грн. - 3% річних.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що відповідачем не надано належних доказів на заперечення позовних вимог та на підтвердження апеляційної скарги, тому не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області у даній справі, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан" на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 у справі №911/658/13-Г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 у справі №911/658/13-Г залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/658/13-Г повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Гончаров С.А.

Тищенко О.В.