Рішення

від 02.07.2013 по справі 910/8010/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8010/13 02.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Далековод Україна інжиніринг проектування будівництво»

до Приватного підприємств «Управляюча компанія «Метрополія»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Дарда І.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Афонічева В.А. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 02 липня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

23 квітня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Далековод Україна інжиніринг проектування будівництво» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 17.04.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємств «Управляюча компанія «Метрополія» (відповідач) заборгованості за договором на виконання проектних робіт № 12/СУ-01 від 14 грудня 2010 року в сумі 38 809,00 грн. з них основного боргу - 35 850,00 грн., пені - 655,20 грн., 3% річних - 658,23 грн. та відсотків за неправомірне користування грошовими коштами - 1 645,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на виконання проектних робіт № 12/СУ-01 від 14 грудня 2010 року, зокрема, не сплатив в повному обсязі грошових коштів за надані йому позивачем, як Виконавцем, проектні роботи, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за відповідним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому, за викладених у відзиві підстав, проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та відсотків. Окрім того, 02.07.2013р. через канцелярію до суду відповідач подав клопотання № 03/01-286 від 02.07.2013р. «Про розстрочку боргу» в якому просить суд борг у розмірі 35 850,00 грн. розстрочити строком на чотири місяці з погашенням боргу за графіком: липень 2013 року - 10 000,00 грн., серпень 2013 року - 10 000,00 грн., вересень 2013 року - 10 000,00 грн. та жовтень 2013 року - 5 850,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 21.05.2013р. справу № 910/8010/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далековод Україна інжиніринг проектування будівництво» до Приватного підприємств «Управляюча компанія «Метрополія» про стягнення грошових коштів передано для розгляду судді Морозову С.М., у зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.05.2013р. справу № 910/8010/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далековод Україна інжиніринг проектування будівництво» до Приватного підприємств «Управляюча компанія «Метрополія» про стягнення грошових коштів прийнято до провадження судді Морозова С.М., розгляд справи призначено на 02.07.2013р. на 15:00.

Розпорядженням від 02.07.2013р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/8010/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далековод Україна інжиніринг проектування будівництво» до Приватного підприємств «Управляюча компанія «Метрополія» про стягнення грошових коштів для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року справа № 910/8010/13 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 02.07.2013р. на 15:00.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2010 року між позивачем (надалі - Агент або Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Довіритель або Замовник) (разом - сторони) було укладено договір на виконання проектних робіт № 12/СУ-01 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується виконати робочий проект (РП) в частині системи автоматики та зв'язку по титулу «Розробка робочого проекту реконструкції транзиту і 10 кВ «ТЕЦ-5 - ДТЕЦ» (Будівництво транзиту ТЕЦ-5 - Позняки) відповідно до вимог Завдання на виконання проектних робіт (Додаток 1), а Замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на суму - 67 200,00 грн., однак, Замовник послуг в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 35 820,00 грн., що становить: 67 200,00 грн. - 31 350,00 грн. (передоплата).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати робіт.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 14 грудня 2010 року між сторонами укладено договір на виконання проектних робіт № 12/СУ-01 відповідно до п. 1.1. якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується виконати робочий проект (РП) в частині системи автоматики та зв'язку по титулу «Розробка робочого проекту реконструкції транзиту і 10 кВ «ТЕЦ-5 - ДТЕЦ» (Будівництво транзиту ТЕЦ-5 - Позняки) відповідно до вимог Завдання на виконання проектних робіт (Додаток 1), а Замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити на умовах Договору.

Матеріали справи свідчать, що в рахунок передплати робіт по Договору Замовник перерахував на користь Виконавця 31 350,00 грн., що підтверджується банківською випискою (копія в справі).

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором та отримання їх Замовником між сторонами в червні-липні 2012 було складено Акти приймання-передавання виконаних робіт на загальну суму 67 200,00 грн. (належним чином засвідчені копії актів у кількості 2 (два) шт. містяться в матеріалах справи). Акти виконаних робіт підписані обома сторонами та скріплені печатками позивача і відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на відповідну суму.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2.2. Договору послуг статочні розрахунки здійснюються протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів від дати підписання Акту приймання-передавання виконаних робіт обома сторонами шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що вартість робіт за Договором Замовник Виконавцю у визначеному Договором порядку та строки, окрім сплаченої передплати, не перерахував, актів не оплатив.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. та 21.05.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що доказів оплати послуг за Договором згідно Актів приймання-передавання виконаних робіт в повному обсязі, станом на липень 2013 року, до суду не представлено, доведеними є позовні вимоги про стягнення з Замовника на користь Виконавця заборгованості за Договором в розмірі 35 820,00 грн. з розрахунку 67 200,00 грн. (загальна вартість робіт) - 31 350,00 грн. (передоплата).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 4.3. Договору випливає, що за затримку оплати робіт згідно з п. 2.2 цього Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,01% від невчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у термін, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за порушення термінів оплати товарів, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Замовника на користь Виконавця 655,20 грн. пені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 658,23 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 1 645,57 грн. то суд зазначає, що відповідні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 2 статті 63 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Положеннями ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Нарахування позивачем відсотків за неправомірне користування грошовими коштами на суму заборгованості, по суті є нарахованими, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних за неналежне виконання Замовником грошового зобов'язання за Договором.

Таким чином, задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 645,57 грн. призведе до подвійного притягнення до відповідальності останнього за одне й те саме порушення, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 37 163,43 грн. з них основного боргу - 35 850,00 грн., пені - 655,20 грн. та 3% річних - 658,23 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 647,55 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочку боргу суд зазначає слідуюче.

В обґрунтування відповідного клопотання відповідач зазначив, що сума боргу, що має бути сплачена є досить значною, що, враховуючи фінансовий стан підприємства, робить не можливим погасити заборгованість відразу.

Положеннями частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так, з правової конструкції ст. 121 випливає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, з чого, по суті, не випливає можливість одночасного відстрочення або розстрочення судом виконання рішення, ухвали, постанови.

В Роз'ясненнях від 12.09.1996р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» Вищий господарський суд України довів до відома Господарським судам України те, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою ж для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідач обґрунтовує необхідність розстрочки рішення суду по суті своїм тяжким фінансовим становищем, що унеможливлює своєчасне виконання рішення суду в повній мірі.

Дослідивши подане до суду клопотання про розстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що обставини, наведені відповідачем у клопотанні про розстрочення рішення не є винятковими та достатніми для розстрочення відповідного судового рішення.

Враховуючи те, що заявником не було надано суду достатніх доказів про наявність виняткових обставин, достатніх для розстрочення рішення, а також не наведено належних тому обставин, суд приходить до висновку про неможливість задоволення клопотання відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємств «Управляюча компанія «Метрополія» (ідентифікаційний код 34287470, адреса: 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 55, кв. 111, п/р 26002053107943 в КГРУ ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 321842), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далековод Україна інжиніринг проектування будівництво» (ідентифікаційний код 36683014, адреса: 02068, м. Київ, просп. Миколи Бажана, буд. 1-М, нежитл. прим. № 409, оф. 11, п/р 26007261700080 в ПАТ «ВіЕйБібанк», МФО 380537), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 35 850,00 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень), пені - 655,20 грн. (шістсот п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок), 3% річних - 658,23 грн. (шістсот п'ятдесят вісім гривень 23 копійки) та судові витрати - 1 647,55 грн. (одна тисяча шістсот сорок сім гривень 55 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні клопотання № 03/01-286 від 02.07.2013р. «Про розстрочку боргу» Приватного підприємств «Управляюча компанія «Метрополія» - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.07.2013р.

Суддя О.В. Котков