Рішення

від 09.07.2013 по справі 914/1133/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2013 р. Справа № 914/1133/13

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Запотічняк О.Д. та Яворського Б.І.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Коморра», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008», м.Львів,

про: зобов'язання до виконання мирової угоди та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Мовчко А.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Коморра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт - 2008» про зобов'язання до виконання мирової угоди та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09.04.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

На підставі ухвали від 05.06.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Станько Л.Л. та Яворського Б.І.

У зв'язку з відпусткою судді Станько Л.Л. автоматизованою системою документообігу суду 09.07.2013 року здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддю Запотічняк О.Д.

Представник позивача в судове засідання 09.07.2013 року з'явився, подав клопотання (вх. №27025/13), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, позовні вимоги (уточнені) підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Спір розглядається у відповідності до поданого 05.06.2013 року позивачем за вх. №20477/13 уточнення позовних вимог.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.07.2013 року оглянуто матеріали справи №5015/839/12 за позовом ПП «Коморра» до ТзОВ «Укрсвіт-2008» про стягнення 142 901 грн. 54 коп., з яких вбачається, що позивачем у справі є Приватне підприємство «Комора», місцезнаходження: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 141, код ЄДРПОУ 36361126.

Відтак, суд дійшов до висновку про те, що позивачем при складанні позовної заяви у справі №5015/839/12 допущено описку і помилково зазначено найменуванням позивача Приватне підприємство «Комора» замість Приватне підприємство «Коморра».

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Приватне підприємство «Коморра» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36361126, знаходиться за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 141, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №206163 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 2008» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36078587, знаходиться за адресою: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 5-В (докази в матеріалах справи).

Приватне підприємство «Коморра» звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008», у якому просить суд спонукати відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року у справі №5015/839/12 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 84 901 грн. 54 коп. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі. Позовні вимоги Приватного підприємства «Коморра» обґрунтовуються наступним:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року у справі №5015/839/12 за позовом Приватного підприємства «Комора» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008» про стягнення 142 901 грн. 54 коп. затверджено укладену між Приватним підприємством «Комора» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт-2008» мирову угоду, за умовами якої:

Відповідач зобов'язується здійснити наступні оплати суми боргу:

? 20 000 грн. 00 коп., шляхом перерахування коштів на р/р позивача ПП «Комора» до 30.05.2012 року.

? 20 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на р/р позивача ПП «Комора» до 30.06.2012 року.

? 20 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на р/р позивача ПП «Комора» до 30.07.2012 року.

? 20 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на р/р позивача ПП «Комора» до 30.08.2012 року.

? 20 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на р/р позивача ПП «Комора» до 30.09.2012 року.

? 25 759 грн. 58 коп. шляхом перерахування коштів на р/р позивача ПП «Комора» до 30.10.2012 року.

Позивач зобов'язується з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не пред'являти жодних претензій до відповідача з приводу заборгованості, за умови належного виконання відповідачем цієї Мирової угоди.

Сторони погодили, що у випадку непогашення чергового платежу відповідачем впродовж 30 (тридцяти календарних днів) у позивача виникає право повного дострокового стягнення усіх сум заборгованості.

Наслідки припинення провадження у справі представникам сторін у справі роз'яснено та висловлено ними що зрозумілі.

Вказана мирова угода укладена в трьох примірниках. Один знаходиться в матеріалах справи у господарському суді, по одному примірнику - у сторін.

Ухвала господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року у справі №5015/839/12 не оскаржувалась, набрала законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 ГПК України, і, у відповідності до приписів частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до вказаного Закону ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно пункту 7.9. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Судом оглянуто ухвалу господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі №5015/839/12 та встановлено, що у вказаній ухвалі суду не зазначено повного найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційного коду суб'єктів господарської діяльності - стягувача та боржника, дати набрання законної (юридичної) сили рішенням, а також строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відтак, суд дійшов до висновку про те, що ухвала господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі №5015/839/12 не відповідає встановленим Законом України «Про виконавче провадження» вимогам до виконавчого документа.

Відповідач умови укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року у справі №5015/839/12 мирової угоди виконав частково, сплатив на користь позивача 58 000 грн. 00 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи підписаною директором та бухгалтером Приватного підприємства «Коморра» Довідкою про стан заборгованості ТзОВ «Укрсвіт-2008».

Таким чином судом встановлено, що заборгованість ТзОВ «Укрсвіт-2008» перед ПП «Коморра», яка виникла внаслідок неналежного виконання ТзОВ «Укрсвіт-2008» ухвали господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі №5015/839/12, становить 67 759 грн. 58 коп., доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи в суді сторонами суду не заявлено та не подано.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача до виконання умов укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року у справі №5015/839/12 мирової угоди шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 84 901 грн. 54 коп.

Право сторін на укладення мирової угоди передбачено положеннями статті 78 ГПК України.

Мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов: якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищевикладене, мирова угода, відповідно до статті 629 ЦК Кодексу, підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки, згідно з вимогами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року у справі №13/210/10.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між Приватним підприємством «Коморра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 2008» із укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року у справі №5015/839/12 мирової угоди.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Нормою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що у випадку, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов (уточнений) є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року у справі №5015/839/12 мирової угоди.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов (уточнений) задоволити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 2008» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 5-В; код ЄДРПОУ 36078587) до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2012 року у справі №5015/839/12 шляхом стягнення з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 2008» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 5-В; код ЄДРПОУ 36078587) на користь стягувача: Приватного підприємства «Коморра» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 141; код ЄДРПОУ 36361126) 67 759 грн. 58 коп. заборгованості та 1 147 грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

09.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 09.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Запотічняк О.Д.

Суддя Яворський Б.І.