Рішення

від 08.07.2013 по справі 916/1536/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2013 р.Справа № 916/1536/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ ПЛЮС";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альміра";

про стягнення 194211,09 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Ігнатов В.В. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : 11.06.2013р. за вх. №2440/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альміра" (далі - відповідач) 194 211,09 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Судом встановлено, що ухвала про порушення провадження по справі від 13.06.2013 року, що надсилалася на адресу відповідача: 65007, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, провулок Єлисаветградський, буд. 1, повернулася до суду з відміткою „за зазначеною адресою не проживає".

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за значеною адресою не проживає", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альміра" належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Окрім вищезазначеного, у судовому засіданні представник позивача надав суду Довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Свідоцтво про державну реєстрацію щодо відповідача, де зазначено місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Альміра", а саме: 65007, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, провулок Єлисаветградський, буд. 1.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альміра" було укладено договір поставки № 567 від 01.01.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару на суму у розмірі 183 711,73 грн., що частково була оплачена на суму 396,98 грн.

В результаті вищезазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ ПЛЮС" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альміра" 183 314,75 грн. - основного боргу; 9 079,77 грн. - пені та 1 816,57 грн. - 3% річних.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, 01 січня 2012 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ ПЛЮС" (Постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альміра" (Покупець) було укладено Договір поставки №567.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку, а Покупець - прийняти та своєчасно сплатити вартість крабових паличок - імітація з сурими, крабового м'яса, креветки, які знаходяться у глибокій заморозці, а також інших продуктів, які знаходяться у глибокій заморозці або є охолодженими, далі за текстом названих Товар.

П. 2.6. Договору встановлено, Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятий Покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах Постачальника. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою чи строковим штампом Покупця.

Покупець, підписанням даного Договору, підтверджує, що особи, що розписуються в

товарних накладних належним чином уповноважені на прийняття товару від Постачальника і їх підпис, засвідчений печаткою чи штампом Покупця, є достатнім доказом отримання Товару від Постачальника.

П. 3.3. Договору визначено, термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 21 (Двадцять один) календарний день з моменту поставки, визначеного у п. 2.6 цього Договору.

Згідно умов Договору, позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № 15371 від 21.12.2012р. на суму 19 405,00 грн., № 15711 від 13.01.2013р. на суму 3 847,60 грн., № 15712 від 14.01.2013р. на суму 45 639,73 грн., № 15713 від 15.01.2013р. на суму 56 689,14 грн., № 15714 від 16.01.2013р. на суму 58 130,26 грн., що становить загальну суму: 183 711 грн. 73 коп.

Відповідач, в свою чергу, неналежним чином виконував умови Договору, сплативши лише частково суму за поставлений товар у розмірі 396,98 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним між сторонами Договором становить: 183 314 грн. 75 коп.

Видаткові накладні, за якими був поставлений товар складені в погодженій сторонами формі та скріплені підписами та печатками повноважних представників сторін.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (терміни).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами та скріплений печатками, що свідчить про обізнаність відповідача про існування заборгованості станом на 16.01.2013 рік у розмірі 184 314,75 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно п. 5.1. Договору, за порушення термінів оплати, зазначених у п. 3.3. даного Договору, відповідач виплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але не оплаченого в термін Товару, за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу, становить 9 079,77 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу, становить 1 816,57 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альміра" (65007, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, провулок Єлисаветградський, буд. 1, код ЄДРПОУ 32751677, р/р 26005060469468 в Южному ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк", МФО 328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ ПЛЮС" (49000, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Байкальська, буд. 6М/1, код ЄДРПОУ 33116213, р/р 26001500045498 в ПАТ „Креді Агріколь Банк", МФО 300614) 183 314,75 грн. - основного боргу; 9 079,77 грн. - пені та 1 816,57 грн. - 3% річних та суму судового збору у розмірі 3 884,22 грн.

3. Копію даного рішення надіслати відповідачу (65007, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, провулок Єлисаветградський, буд. 1).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10 липня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.