Рішення

від 02.07.2013 по справі 910/7962/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7962/13 02.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ХИМЕРА»

про стягнення 27 297, 00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Соколенко С.Г. - представник за довіреністю №124 від 18.06.2013.

від відповідача - Молчанова В.В.. - представник за довіреністю №37 від 04.06.2013.

В судовому засіданні 02.07.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 27 297, 00 грн. за договором поставки №16/008 від 29.02.2012, з яких основний борг - 17 543, 30 грн., пеня - 1 438, 51 грн., 24% річних - 3 052, 20 грн. та штраф - 5 262, 99 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 було порушено провадження у справі №910/7962/13 та призначено її до розгляду на 21.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 розгляд справи №910/7962/13 було відкладено до 04.06.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.06.2013 справу №910/7962/13 передано судді Спичаку О.М. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 суддя Спичак О.М. прийняв справу №910/7962/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 02.07.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Спичака О.М.. справу №910/7962/13 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу №910/7962/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 02.07.2013.

В процесі провадження відповідачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, не заперечував щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №16/008 від 29.02.2012, а також не заперечував проти факту поставки позивачем товару на суму 22 025, 38 грн. Однак, відповідач наголошував на тому, що в зв'язку зі скрутним становищем за отриманий товар в межах строків встановлених договором розрахувався лише частково в сумі 4 482, 08 грн. Проте, відповідач звертає увагу на те, що на момент розгляду справи основна заборгованість перед позивачем погашена повністю в сумі 17 543, 30 грн., та просить в частині основного боргу припинити провадження, керуючись ст.. 80 ГПК України. Також відповідач зазначає, що свою відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання в частині 24% річних в сумі 3 052, 20 грн. та пені в сумі 1 438, 51 грн. - визнає повністю. Щодо штрафу в розмірі 30% від вартості товару в сумі 5 262, 99 грн., відповідач зазначає, що така сума є надто значною та просить звернути увагу на скрутний стан підприємства відповідача та зменшити розмір штрафу до 1 000, 00 грн., керуючись ст.ст 83 та 233 ГПК України а також ст.551 ЦК України. Також відповідач подав податкову декларацію за 2012 рік та банківську виписку про залишок на рахунку.

02.07.2013 позивач, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, подав довідку про стан заборгованості відповідача, в якій зазначає, що основна заборгованість в сумі 17 543, 30 грн. погашена повністю а пеня, 24% річних, штраф та судовий збір не оплачено.

В судовому засіданні 02.07.2013 представник позивача надав пояснення щодо поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, в яких проти факту сплати відповідачем в процесі провадження суми основного боргу в сумі 17 543, 30 грн. за договором поставки №16/008 від 29.02.2012 - не заперечував. Однак просив суд стягнути з відповідача пеню, 24% річних та штраф, мотивуючи тим, що на виконання умов договору поставки №16/008 від 29.02.2012 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22 025, 38 грн., проте відповідач повний розрахунок за поставлений товар здійснив в процесі провадження по справі, оскільки оплата за поставлений товар відбулася з порушенням строків оплати відповідно до вищевказаного договору, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, пеню - 1 438, 51 грн., 24% річних - 3 052, 20 грн. та штраф - 5 262, 99 грн.

В судовому засіданні 02.07.2013 представник відповідача надав пояснення по справі, в яких не заперечував щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №16/008 від 29.02.2012, а також не заперечував проти факту поставки позивачем товару на суму 22 025, 38 грн. Однак, відповідач наголошував на тому, що в зв'язку зі скрутним становищем за отриманий товар зміг остаточно розрахуватися лише 01.06.2013, та просив в частині основного боргу припинити провадження. Також відповідач зазначав, що свою відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання в частині 24% річних в сумі 3 052, 20 грн. та пені в сумі 1 438, 51 грн. - визнає повністю а щодо штрафу в розмірі 30% від вартості товару в сумі 5 262, 99 грн., відповідач зазначав, що така сума є надто значною та просить суд звернути увагу на скрутний стан підприємства відповідача та зменшити розмір штрафу до 1 000, 00 грн.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІП», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ХИМЕРА», як покупцем, було укладено договір поставки №16/008, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах договору продукцію виробництва ТОВ ПП «ЗІП» (товар), кількість, асортимент та ціна якої зазначені в специфікаціях (накладних) які є невід'ємною частиною договору (п.1.1.).

Умовами договору поставки №16/008 від 29.02.2012, сторони погодили, що в межах даного договору постачальник поставляє товар у кількості і асортименті обумовленому в специфікаціях (накладних), окремими партіями, згідно заявок покупця, протягом 3 днів з моменту формування заявки (п.3.1.); перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару (п.3.3.); покупець сплачує вартість товару з відстрочкою платежу до 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару (п.4.2.); моментом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за товар поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п.4.3.); покупець зобов'язаний підписати акт звіряння взаєморозрахунків на протязі 7 (сім) календарних днів з моменту його отримання. Односторонньо складений постачальником зазначений акт у випадку його не підписання покупцем має юридичну силу (п.4.6.); у випадку прострочки оплати товару з вини покупця, покупецьзобовязаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 24 (двадцять чотири) відсотків річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє в період прострочки, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку прострочки оплати товару на строк більше 60 (шістдесят) календарних днів покупець зобов'язаний також сплатити постачальнику штраф в розмірі 30 (тридцять) відсотків від вартості товару. У випадку не підписання акту зазначеного в п.4.6. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від суми неоплаченої заборгованості зазначеної у акті звіряння взаєморозрахунків (п.5.2.)

Відповідно до видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, а саме: №08-0004481 від 18.07.2012 на суму 13 982, 08 грн. та №08-0004702 від 25.07.2012 на суму 8 043, 30 грн., позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 22 025,38 грн.

Згідно з виписками по рахунку 260006408 від 29.08.2012 та 28.09.2012, наданою Публічним акціонерним товариством «ЕРСТЕ БАНК», на суму 1 982, 08 грн., та 1 000, 00 грн. відповідно, відповідачем були перераховані на користь відповідача грошові кошти в сумі 2 982, 08 грн. Слід зазначити, що в кожній банківській виписці, до кожної вищезазначеної операції міститься інформація щодо призначення платежу, де зазначено призначення платежу «за товар згідно рахунку №08-0005347 від 17.07.2012».

Відповідно до претензії про сплату боргу, неустойки, річних №26 від 14.11.2012, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити суму основного боргу - 19 043, 30 грн., пеню - 764, 85 грн., 24% річних - 1 227, 12 грн. та штраф - 5 712, 99 грн. на підставі невиконання грошового зобов'язання по договору поставки №16/008 від 29.02.2012 та зазначив що у разі незадоволення претензії буде вимушений звернутися до суду.

Згідно з листом №17 від 03.12.2012, відповідач надав позивачу відповідь на претензію №26 від 14.11.2012, де проти суми боргу в розмірі 19 043, 30 грн. - не заперечує, та зазначає, що незважаючи на скрутне фінансове становище, розрахується до кінця 2012 року.

Згідно з випискою по рахунку 260006408, наданою Публічним акціонерним товариством «ЕРСТЕ БАНК», від 06.12.2012, відповідачем були перераховані на користь відповідача грошові кошти в розмірі 1 500, 00 грн., Слід зазначити, що в банківській виписці, міститься інформація щодо призначення платежу, де зазначено призначення платежу «за товар згідно рахунку №08-0005347 від 17.07.2012».

Відповідно до платіжних доручень, наданих до суду відповідачем, а саме: №49 від 29.05.2013 на суму 1 000, 00 грн.; №50 від 29.05.2013 на суму 1 000, 00 грн.; №51 від 31.05.2013 на суму 3 000, 00 грн.; №52 від 31.05.2013 на суму 2 500, 00 грн.; №53 від 31.05.2013 на суму 2 000, 00 грн.; №54 від 31.05.2013 на суму 3 043, 30 грн.; №55 від 01.06.2013 на суму 2 000, 00 грн.; №56 від 03.06.2013 на суму 3 000, 00 грн., відповідачем в період з 29.05.2013 по 03.06.2013 були перераховані на користь відповідача грошові кошти в сумі 17 543, 30 грн. Слід зазначити, що банківські виписки №49, 50, 51, 52, 53 мають призначення платежу «за товар згідно рахунку №08-0005347 від 17.07.2012, а банківські виписки №54, 55, 56 мають призначення платежу «за товар згідно рахунку №08-00055581 від 24.07.2012».

Разом з тим, в процесі провадження у справі, позивачем було подано до суду довідку №1311 від 01.07.2013, в якій позивач повідомляє що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 17 543, 30 грн. - погашена, а пеня, 24% річних та штраф відповідачем не сплачено.

Загалом позивач просить стягнути з відповідача по договору поставки №16/008 від 29.02.2012, пеню - 1 438, 51 грн., 24% річних - 3 052, 20 грн. та штраф - 5 262, 99 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальникзобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити занього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні, не заперечував щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №16/008 від 29.02.2012, а також не заперечував проти факту поставки позивачем товару на суму 22 025, 38 грн. Однак, відповідач наголошував на тому, що в зв'язку зі скрутним становищем за отриманий товар в межах строків встановлених договором розрахувався лише частково в сумі 4 482, 08 грн. Проте, відповідач звертає увагу на те, що на момент розгляду справи основна заборгованість перед позивачем погашена повністю в сумі 17 543, 30 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач, як продавець на виконання умов договору поставки №16/008 від 29.02.2012 передав відповідачу товар, який відповідач прийняв без жодних зауважень та заперечень, на загальну суму 22 025,38 грн., що підтверджується видатковими накладними №08-0004481 від 18.07.2012 та №08-0004702 від 25.07.2012. Факт отримання товару від позивача на суму 22 025,38 грн., відповідач не заперечував.

Відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару виконав повністю,однак з простроченням, що підтверджується виписками «ЕРДЕ БАНК» 29.08.2012, 28.09.2012 та 06.12.2012 та платіжними дорученнями №49 від 29.05.2013, №50 від 29.05.2013, №51 від 31.05.2013, №52 від 31.05.2013, №53 від 31.05.2013, №54 від 31.05.2013, ; №55 від 01.06.2013; №56 від 03.06.2013, на загальну суму 22 025,38 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №16/008 від 29.02.2012, а також положення ст. ст. 525, 526 та 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про відсутність у відповідача заборгованості за договором поставки №16/008 від 29.02.2012, що також підтверджується довідкою №1311 від 01.07.2013, суд приходить до висновку, про відсутність предмету спору в частині основного боргу.

У відповідності до п.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі, спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача по договору поставки №16/008 від 29.02.2012, пеню - 1 438, 51 грн., 24% річних - 3 052, 20 грн. та штраф - 5 262, 99 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1. статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 24% річних та штрафу, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань за період з 02.08.2012 по 07.02.2013.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 24% річних та штрафу у відповідності до п.5.2. договору поставки №16/008 від 29.02.2012 а також статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме: пеня - 1 438, 51 грн., 24% річних - 3 052, 20 грн. та штраф - 5 262, 99 грн.

Відповідач, свою відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання в частині 24% річних в сумі 3 052, 20 грн. та пені в сумі 1 438, 51 грн. - визнає повністю. Щодо штрафу в розмірі 30% від вартості товару в сумі 5 262, 99 грн., відповідач зазначає, що така сума є надто значною та просить звернути увагу на скрутний стан підприємства відповідача та зменшити розмір штрафу до 1 000, 00 грн.

Щодо клопотання відповідача щодо зменшення штрафу в розмірі 30% від вартості товару до 1 000, 00 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, ступінь виконання а також майновий стан сторін, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для зменшення розміру штрафу. Отже клопотання відповідача щодо зменшення розміру сплати штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: пеня - 1 438, 51 грн., 24% річних - 3 052, 20 грн. та штраф - 5 262, 99 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо сплати заборгованості за договором поставки №16/008 від 29.02.2012 в сумі - 17 543, 30 грн., та таку заборгованість було сплачено відповідачем після порушення провадження у справі №910/7962/13.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХИМЕРА» основного боргу в сумі 17 543, 30 грн. - припинити на підставі ст. 80 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХИМЕРА» (ЄДРПОУ 34495045, індекс 04111, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Щербакова, буд. 53) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (ЄДРПОУ 21875464, індекс 51901, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, Заводський р-н.,вул. Широка, буд. 107А) пеня - 1 438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн. 51 коп., 24% річних - 3 052 (три тисячі п'ятдесят дві) грн. 20 коп., штраф - 5 262 (п'ять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4.Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 08.07.2013