Рішення

від 09.07.2013 по справі 910/9046/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9046/13 09.07.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест ЛТД» Простягнення 2 928,56 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Іващенко О.В.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест ЛТД» про стягнення 2 928,56 грн. заборгованості та штрафних санкцій по Договору на постачання електроенергії № 73055 від 14.11.2011р.

Ухвалою від 17.05.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 11.06.2013 судом було відкладено розгляд справи на 09.07.2013р.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 17.06.2013р., після виходу судді Домнічевої І.О. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду від судді Самсіна Р.І. до судді Домнічевої І.О.

Представником позивача в судовому засіданні 09.07.2013р. було подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Вимоги ухвал суду відповідачем не виконано.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в заяві та документах, доданих до матеріалів справи (в тому числі згідно відомостей з ЄДР).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.07.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши письмові пояснення, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2011 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест ЛТД» (Відповідач, Споживач) було укладено Договір на постачання електричної енергії № 73055 (Договір), відповідно до п. 1 якого, Позивач продає Відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії.

Відповідно до п. 2 Договору, Відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електроенергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати, яка здійснюється до 13 числа згідно пп. 2.1 Додатку 2 до Договору. Обсяги електричної енергії, що підлягають оплаті підтверджуються актом/звітом про використану електричну енергію, який Відповідач надає Позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 4.3 Додатку 2 до Договору).

В разі неможливості отримання Постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін, визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період згідно п. 4.2 Додатку 2 до Договору.

На підтвердження обсягів та вартості спожитої Відповідачем електричної енергії Позивачем надано копії актів контрольного огляду засобів обліку за квітень 2012, рахунок-розшифровка за спірний період (заявлений період нарахування заборгованості), акт приймання-передачі товарної продукції та акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період, а також довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно Додатка 5Б до Договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерством палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002.

У відповідності до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії та оригінали яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем були належним чином виконані зобов'язання за Договором, тоді як Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію не виконав, у зв'язку з чим заборгованість Відповідача за період з 01.05.2012 по 01.04.2013 за використану активну електроенергію станом на 01.04.2013 становить 2 554,08 грн., та за використану реактивну електроенергію станом на 01.04.2013 становить 105,52 грн., та є непогашеною станом на час винесення судом даного рішення.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору (у новій редакції) передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, ч. 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з розрахунком пені та 3% річних, що виконані Позивачем з врахуванням вищенаведених норм закону та наведені Позивачем в розрахунку ціни позову, які відповідно становлять 198,38 грн. та 70,58 грн., та які є не погашеними Відповідачем станом на час винесення судом даного рішення.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відтак, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест ЛТД» (м. Київ, проспект Перемоги, 118; ідентифікаційний код 37675156) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ, площа І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 2 554 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. заборгованості за використану активну електроенергію, 105 (сто п'ять) грн. 52 коп. заборгованості за використану реактивну електроенергію, 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 38 коп. пені, 70 (сімдесят) грн. 58 коп. 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.07.2013р.

Суддя І.О.Домнічева