Рішення

від 03.07.2013 по справі 914/2148/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 р. Справа № 914/2148/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ-Експорт», м. Львів;

про: стягнення 21 211 грн. 00 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Деркач Ю.Ю.- представник на підставі довіреності № 2695-О від 18.06.2010 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 05.06.2013 року порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ-Експорт» про стягнення 21 211 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 03.07.2013 року.

У судовому засіданні 03.07.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи 20.06.2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суть спору. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ-Експорт» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 21 211 грн. 00 коп.

28.03.2011 року відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі по тексту рішення - заява). Згідно з заявою відповідач приєднався до «Умов і правил банківських послуг», Тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 28.03.2011 року і взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт. Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов і правил банківських послуг» та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум і діє в обсязі, перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами .

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши кредитний ліміт відповідачу. Проте відповідач своїх обов'язків не виконав. Станом на 21.03.2013 року заборгованість відповідача за договором у зв'язку з порушеннями зобов'язань з обслуговування кредитних лімітів становить 9 000 грн. заборгованості за кредитом, 7 434 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 319 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 1 458 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, інших клопотань не заявляв.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 28.03.2011 року відповідач підписав заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно з заявою відповідач уклав договір банківського обслуговування № б/н від 28.03.2011 року (надалі по тексту рішення - договір) і взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Згідно з договором відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26007060720890 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг» (надалі по тексту рішення - Умови).

Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення обігових платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно з п. 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк або в будь-якій іншій формі.)

Підписавши Угоду, клієнт дає згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 9 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно з умовами договору відповідач зобов'язувався здійснювати погашення кредиту, але свої обов'язки не виконав, грошові кошти згідно з договором не виплатив. Відповідно станом на 11.03.2013 року за договором виникла прострочена заборгованість, до складу якої входять: 9 000 грн. заборгованості за тілом кредита, 7 314 грн. заборгованість за відсотками, 3 237 грн. 28 коп. пеня, 1 458 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом. Загальна сума заборгованості становить 21 009 грн. 28 коп.

Претензією від 11.03.2013 року позивач повідомляв відповідача про порушення умов договору та наявність заборгованості і просив негайно погасити прострочену заборгованість. Відповідач належним чином на претензію не відреагував, борг не погасив.

Умовами визначено порядок розрахунків, згідно з яким за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує банку проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом. За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го місяця протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, відповідач порушив умови договору, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості за договором банківського обслуговування від 28.03.2011 року.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до 3.18.1.16 Умов, при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Враховуючи наведене, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» у своїй діяльності діє згідно з Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери та фондовий ринок», нормативними актами Національного банку України.

Як зазначено в «Умовах і правилах надання банківських послуг» (п. 3.18.4), у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченими, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого грошового зобов'язання і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під непогашенням кредиту розуміється не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 3.18.4.9 Умов).

Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Згідно з п. 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушень зобов'язань, передбаченої п. п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом. Дане положення не суперечить нормам законодавства, оскільки п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених положень, станом на 21.03.2013 року позивач нарахував заборгованість відповідача, яка складається з 9 000 грн. заборгованості за кредитом, 7 434 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 319 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 1 458 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до здійсненого судом перерахунок вказаних позивачем сум, стягненню підлягають 9 000 грн. заборгованості за кредитом, 1 458 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 7 434 грн. 00 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 679 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне захистити порушене право позивача, задоволивши позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МБ-Експорт» (79016, Львівська обл., м. Львів, Залізничний район, вул. Ярослава Мудрого, буд. 3, кв. 7, код ЄДРПОУ 37205280) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 9 000 грн. заборгованості за кредитом, 1 458 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 7 434 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 679 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань та 1587 грн. 47 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені частково в розмірі 1 640 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 05.07.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв