Постанова

від 27.06.2013 по справі 808/1963/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року (12 год. 00 хв.) Справа № 808/1963/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Авдєєва М.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радиотелекомсвязьсервис» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.09.2012 №0001912212 та №0001902212,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Радиотелекомсвязьсервис» (далі - ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис», або позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ДПС, або відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.09.2012 №0001912212, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 81630,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 8678,25 грн. та №0001902212, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 93874,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції з придбання послуг позивачем у його контрагента ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є безтоварними і не викликають реальної зімни майнового стану платника податку, оскільки правочин укладений ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» із вказаним контрагентом є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, зокрема, договором, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками тощо. При цьому означений правочин недійсним в судовому порядку не визнавався. Тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за квітень-серпень 2011 року суму податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а також правомірно врахував витрати за цими правочинами до складу витрат звітного податкового періоду - 2011 року.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях №3867/10/10-010 від 15.04.2013, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивач неправомірно відніс до складу витрат звітного періоду, а також до складу податкового кредиту цього податкового періоду суми витрат та податку на додану вартість за правочином, укладеним з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки взаємовідносини між ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» та цим контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився. До суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст.41, ч.4 ст.122 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радиотелекомсвязьсервис» (код ЄДРПОУ 36097492), зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 18.08.2008, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №028176, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби як платник податків.

На підставі наказу №828 від 20.08.2011 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя в особі головного державного податкового ревізора-інспектора сектору спеціальних перевірок відділу податкового контролю ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Базилевської Т.О. в період з 23.08.2012 по 30.08.2012 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) з питань оподаткування податком на додану вартість за квітень-серпень 2011 року та включення до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік.

06.09.2012, за результатами перевірки складено акт №91/22-12/36097492 (далі акт перевірки), яким зафіксовано допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства, а саме: п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 81630 грн. за квітень-серпень 2011 року, та відповідно занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 81630 грн.; п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого підприємством було безпідставно завищено валові витрати на загальну суму 408148 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 на суму 93874 грн.

На акт перевірки позивачем були надані заперечення, які надіслано до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя листом від 12.09.2012. За результатами розгляду заперечень ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя відмовлено в їх задоволенні та прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001912212 від 18.09.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 81630,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 8678,25 грн. та №0001902212 від 18.09.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 93874,00грн.

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567).

В акті перевірки зазначається, що в порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» за перевірений період безпідставно віднесено до складу витрат, витрати пов'язані з наданням послуг з будування, ремонту та реконструкції від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на загальну суму 408148 грн., оскільки останнє не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» було перераховано грошові кошти контрагенту ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та на порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 81630 грн. за квітень-серпень 2011 року, та відповідно занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 81630 грн.

Висновки податкового органу щодо завищення сум валових витрат та податкового кредиту в сумі, який сформований від контрагента ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» суд вважає не обґрунтованими виходячи з наступного.

Всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а також право позивача на формування валових витрат та податковий кредит (договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо), є в наявності та були досліджені представником податкового органу під час перевірки.

Судом встановлено, що ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» мало законні фінансово-господарські відносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567). Між ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено договір підряду №050401 від 05.04.2011, відповідно до якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» брало на себе зобов'язання надати послуги по будівництву та ремонту інженерних мереж, технічному обслуговуванню та ремонту обчислювальної техніки і периферійного обладнання, згідно заявок Замовника - ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис». Від імені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» договір укладався та підписувався уповноваженою особою, а саме директором підприємства та засвідчувався печаткою підприємства.

Роботи, відповідно договору, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були виконані у повному обсязі. За результатами виконання робіт складено акти прийому виконаних робіт №0601 від 06.04.2011, №4114 від 20.04.2011, №4113 від 20.04.2011, №4112 від 20.04.2011, №4229 від 29.04.2011, Форма КБ-2 до Акту №4229 від 29.04.2011, Форма КБ-3 до Акту №4229 від 29.04.2011, підсумкова відомість ресурсів до Акту №4229 від 29.04.2011, №ОУ-0411 від 06.05.2011, №ОУ-1051 від 06.05.2011, №1110606 від 06.06.2011, №1120606 від 06.06.2011, №1050806 від 08.06.2011, №1022306 від 23.06.2011, №153006 від 30.06.2011, №143006 від 30.06.2011, №163006 від 30.06.2011, №80607 від 06.07.2011, №110707 від 07.07.2011, №52007 від 20.07.2011, №32107 від 21.07.2011, №42107 від 21.07.2011, №1010808 від 08.08.2011, №1152508 від 25.08.2011, Форма КБ-2 до Акту №1152508 від 25.08.2011, Форма КБ-3 до Акту №1152508 від 25.08.2011, підсумкова відомість ресурсів до Акту №1152508 від 25.08.2011, №1031508 від 15.08.2011, №161508 від 15.08.2011, № 171508 від 15.08.2011, №1152508 від 25.08.2011, №102908 від 29.08.2011, на підставі яких між підприємствами проведені розрахунки за виконані роботи у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» видано податкові накладні №628 від 06.04.2011, №632 від 20.04.2011, №631 від 20.04.2011, №633 від 20.04.2011, №640 від 29.04.2011, №672 від 10.05.2011, №671 від 06.05.2011, №589 від 06.06.2011, №590 від 06.06.2011, №591 від 08.06.2011, №729 від 23.06.2011, №730 від 30.06.2011, №731 від 30.06.2011, №732 від 30.06.2011, №734 від 06.07.2011, №747 від 07.07.2011, №770 від 20.07.2011, №744 від 21.07.2011, №745 від 21.07.2011, №499 від 08.08.2011, №610 від 15.08.2011, №609 від 15.08.2011, №611 від 15.08.2011, №616 від 25.08.2011, №617 від 25.08.2011, №817 від 29.08.2011.

Розрахунки за цим договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та випискою по банківському рахунку ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» за період квітень-серпень 2011 року.

Надані позивачем документи повністю підтверджують реальність факту придбання послуг від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», підтвердженого належними первинними документами, які за змістом відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, твердження податкового органу про порушення ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України та неправомірне заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 81630грн. за квітень-серпень 2011 року, та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 81630 грн., а також заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 на суму 93874грн., є безпідставним.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» мало законні фінансово-господарські відносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567), що підтверджується документами, наданими позивачу до позову та дослідженими під час розгляду справи. Відповідно до вищезазначеного договору підряду ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» здійснило постачання послуг у повному обсязі, на умовах, передбачених договором. Розрахунки проводились в безготівковій формі. Станом на 31.12.2011 року у ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» по розрахункам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» заборгованість не значиться.

В акті перевірки є посилання на акти про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лупромстройсантехмонтаж»: акт №803/23-35554567 від 11.11.2011 та акт №129/227/35554567 від 17.05.2012, які надійшли на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Цими актами встановлено відсутність поставки товару та укладання угод з метою настання реальних наслідків, у підприємства відсутні база, об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. З посиланням на вищезгадані акти про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лупромстройсантехмонтаж» ревізор приходить до висновку про те, що підприємством ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» було перераховано грошові кошти контрагенту ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Крім того, в акті перевірки проаналізовані документи податкової звітності ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та зазначено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» має ознаки не реального здійснення фінансово-господарських операцій. Таким чином, через вказане підприємство проходили тільки грошові потоки, чим ставить під сумнів фактичне здійснення придбання та реалізацію послуг. При цьому в акті перевірки викладені висновки про те, що у результаті порушення контрагентом ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» приписів господарського та цивільного законодавства, угоди на продаж послуг, укладені з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мають протиправний характер, а такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесені витрати на придбання товару до складу валових витрат ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» по суті суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Також, в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено неможливість виконання послуг з будування та ремонту ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а отже неможливо встановити факт надання послуг з будування, ремонту та реконструкції, тобто ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитись у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» мало законні фінансово-господарські відносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», між підприємствами було укладено вищезазначений договір підряду, відповідно до якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» брало на себе зобов'язання надати послуги по будівництву та ремонту інженерних мереж, технічному обслуговуванню та ремонту обчислювальної техніки і професійного обладнання, згідно заявок Замовника - ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис». Роботи, відповідно договору, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були виконані у повному обсязі. За результатами виконання робіт складено акти прийому виконаних робіт, проведені розрахунки за виконані роботи у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки. Всі зазначені документи додані до позовної заяви та досліджені судом підчас розгляду справи.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів визначені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади відповідальних осіб, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що всі первинні документи, які є в наявності у позивача та були досліджені під час перевірки, відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів.

Крім того, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (послуг) та використання їх у власній господарській діяльності, немає жодних підстав для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання послуг, оскільки відповідними документами підтверджено не тільки послуги з придбання товару, а й витрати з послуг по перевезенню вантажів.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (послуг), укладення покупцем товарів (послуг) договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару (послуг) має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності будь-яких активів у контрагента, неможливості встановити його знаходження за юридичною адресою та неможливістю надати документи, недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Судом встановлено реальність здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками послуг правил ведення господарської діяльності, навіть їх встановлення під час перевірки та зазначення у будь-яких актах перевірки, не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Також, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми ПДВ, які були включені позивачем як покупцем послуг до складу свого податкового кредиту в зв'язку із здійсненням господарських операцій за договором із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», не були включені останнім як продавцем в цих ж розмірах до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ та, відповідно, не сплачені до Державного бюджету України.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», визнання недійсними їх установчих документів, та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадових осіб цих підприємств.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем було зареєстроване у встановленому порядку як платник ПДВ, який мав право виписувати та надавати податкові накладні, а також не були виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», які були досліджені під час розгляду справи, мають всі необхідні (обов'язкові) реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару (послуг), оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару (послуг) своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Вищезазначені факти, встановлені під час перевірки контрагентів, не є підставою для позбавлення покупця права на витрати та податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно із ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відомостей стосовно виключення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в акті перевірки також не має.

Відомості про скасування держреєстрації ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та про зняття його з обліку, як платника ПДВ відсутні.

Таким чином, на дату здійснення правочинів і дату складення первинних документів контрагент позивача - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», мало увесь обсяг цивільної правоздатності.

Частинами 1, 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи достовірність відомостей про реєстрацію ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на підставі ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», усі документи, складені від його імені у взаємовідносинах з ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис», є також достовірними.

Той факт, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», за результатами його перевірок з іншими контрагентами, відсутній рух активів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення господарських операцій з продажу, власні та орендовані складські приміщення, ліцензії та інші дозвільні документи, не є підставою для притягнення до відповідальності його контрагента позивача у цій справі, у вигляді нарахування податків, оскільки згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Статтею 204 ЦК України встановлений принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Жодних обґрунтованих підстав в контексті ст.228, 234 ЦК України, які б свідчили про нікчемність або недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» акт перевірки не містить.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

Так, зокрема, відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, законодавець чітко розрізняє поняття недійсного правочину (таким правочин може бути визнаний лише рішенням суду) та нікчемного правочину (різновид недійсного правочину), але ж нікчемним правочин є лише у випадках, прямо встановлених законом.

В зв'язку з цим, якщо в момент вчинення правочину його стороною (сторонами) не були додержані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, такий правочин може бути визнаний недійсним рішенням суду, але ж ніяк не є нікчемним.

Судом встановлено, що договір поставки, укладений між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», в судовому порядку недійсними не визнавались.

Відповідно до пп. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом зазначеної норми витрати та податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Разом з тим, акт перевірки не містить жодних конкретних підстав (аргументів) та доказів на підтвердження нереальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Відповідно до пп.14.1.27, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями): «сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

У відповідності до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

При цьому згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог чинного законодавства, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «Радиотелекомсвязьсервис» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України про заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 81630 грн. та заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 на суму 93874 грн., є безпідставним.

У акті перевірки немає фактичних доказів на підтвердження порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми за правочином, укладеним з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Неправомірність збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 81630 грн. та податку на прибуток на суму 93874 грн. за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно із п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес АД» проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування» З такою правовою позицією погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.03.2011 по справі №К-31434/10.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки та в судовому засіданні не надано будь-яких переконливих заперечень щодо правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку, не надано доказів, що будь-які бухгалтерські документи або цивільно-правовий договір укладено з порушенням встановлених вимог та визнані в судовому порядку такими, що не відповідають чинному законодавству, суд приходить до висновку, що винесенні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 18.09.2012 №0001912212 та №0001902212, а отже про задоволення позовних вимог.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову(ч.2 ст.71 КАС України).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 122, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби:

- №0001912212 від 18.09.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 81630 (вісімдесят одна тисяча шістсот тридцять гривень) 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 8 678 (вісім тисяч шістсот сімдесят вісім гривень) 25 коп.;

- №0001902212 від 18.09.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 93 874 (дев'яносто три тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні) 00 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радиотелекомсвязьсервис» (код ЄДРПОУ 36097492) судовий збір у розмірі 1 841 (одна тисяча вісімсот сорок одна гривня) 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя М.П. Авдєєв