Рішення

від 09.07.2013 по справі 905/4478/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/4478/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка, Виконавчого комітету Горлівської міської ради, м. Горлівка, Департаменту муніципального розвитку Горлівської міської ради, м. Горлівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-Н», м. Горлівка

про стягнення 3514,11рн.

від Прокурора: Осипенко Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бєлова Г.М., Новікова Н.Ю. - за довіреностями;

від відповідача: Новіков П.Ф. - директор;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором м. Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка, Виконавчого комітету Горлівської міської ради, м. Горлівка, Департаменту муніципального розвитку Горлівської міської ради, м. Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-Н», м. Горлівка про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3466,43грн. та пені в сумі 47,68грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №583 від 03.06.1999р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 3466,43грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 47,68грн. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди завдає шкоди інтересам державі в тому числі місцевому бюджету та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться в комунальній власності, оскільки в міський бюджет не надходять кошти, які повинні забезпечувати виконання міських соціально-економічних завдань.

Представник Департаменту муніципального розвитку Горлівської міської ради надав письмові пояснення по справі де позов прокурора підтримував в повному обсязі та зазначає, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором за останнім утворилася заборгованість в сумі 3466,43грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі.

За клопотанням прокурора та представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд встановив:

Між міською радою м. Горлівка (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельник-Н» (Орендар) 03 червня 1999р. був укладений договір про оренду будинків та споруд №583, за умовами якого Орендодавець, а Орендар прийняв в орендне користування приміщення під виробничу діяльність по вул. Парковій, б.17, площею 67,80кв.м.

Строк оренди в п.3. договору встановлений з 03.06.1999р. по 03.06.2000р.

Орендна плата по цьому договору складає в місяць 152,65грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць(п 4. договору).

За приписами п.5. договору встановлену суму орендної плати Орендар зобов'язаний вносити шляхом перерахування на розрахунковий рахунок до 20-го числа наступного місяця.

Пунктом 16 договору встановлено, що за прострочення спати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами 03.06.1999р. був складений та підсипаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Додатковою угодою від 07.07.2010р. строк дії договору оренди було продовжено до 25.05.2013р. та встановлений розмір орендної плати за місяць в сумі 277,61грн. Додаткова угода підписана обома представниками сторін.

У зв'язку із неналежним виконанням умов договору позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №1652 від 15.05.2013р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 3466,43грн.

Між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 01.07.2013р. в сумі 3771,72грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з 2012р. по квітень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 3466,43, що стало підставою для нарахування пені в сумі 47,68грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора м.Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м.Горлівка, Виконавчого комітету Горлівської міської ради, м.Горлівка, Департаменту муніципального розвитку Горлівської міської ради, м.Горлівка до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.4 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №583 від 03.06.1999р. належним чином не виконав, орендну плату у період з травня 2012р. по квітень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 3466,43грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 3466,43грн. відповідач повністю визнав у судовому засіданні та підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2013р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3466,43грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 47,68грн. на підставі умов пункту 16 договору.

Згідно з вимогами передбаченими ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 47,68грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 2, 3 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурором м. Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка, Виконавчого комітету Горлівської міської ради, м. Горлівка, Департаменту муніципального розвитку Горлівської міської ради, м. Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-Н», м. Горлівка про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3466,43грн. та пені в сумі 47,68грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-Н» (84601, м. Горлівка, вул. Паркова, 17, код ЄДРПОУ 23129133) на користь Виконавчого комітету Горлівської міської ради на рахунок Департаменту Муніципального розвитку Горлівської міської ради (84646, м. Горлівка, пр-т Перемоги, 67, р/р №35427002005934 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 35324078) борг в сумі 3466,43грн. та пеню в сумі 47,68грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-Н» (84601, м. Горлівка, вул. Паркова, 17, код ЄДРПОУ 23129133) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький