Рішення

від 20.06.2013 по справі 911/143/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2013 р. Справа № 911/143/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Геміні» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епотехніка плюс» про стягнення 229 512,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Тарасов І.М. (посвідчення №4353/10 від 18.11.2010 року); від відповідача: не з'явились. секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

14.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Геміні» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 14.01.2013 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епотехніка плюс» (далі - відповідач) про стягнення 229 512,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 226 020,00 грн. в якості попередньої оплати за договором б/н від 01.11.2011 року. Однак, у зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди за всіма істотними до даного правочину умовами, договір б/н від 01.11.2011 року укладений не був.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Епотехніка плюс» не повернуло безпідставно сплачені грошові кошти, позивач на підставі ст. ст. 1212, 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 226 020,00 грн. боргу та 3 492,47 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2013 року було порушено провадження у справі № 911/143/13-г та призначено її розгляд на 31.01.2013 року.

У судовому засіданні 31.01.2013 року представник позивача заявив клопотання про призначення комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи документів б/н від 31.01.2013 року (вх. №1846). Подане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 31.01.2013 року судом були відібрані експериментальні зразки підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Геміні» Дяченка Андрія Івановича та відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Геміні».

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2013 року відповідно до ст. 41 ГПК України у вищезазначеній справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизу, та зупинено провадження у справі до надання висновків судової експертизи. Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Геміні». Справу направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

11.03.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 07.03.2013 року №947/948/13-33/986/13-32 (вх. № 4222) про надання оригіналів досліджуваних документів.

11.03.2013 року господарським судом Київської області відповідачу супровідним листом №911/143/13-г був направлений лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.03.2013 року № 947/948/13-33/986/13-32.

15.03.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області із супровідним листом №04/03 від 14.03.2013 року (вх. № 4673) від відповідача надійшов договір б/н від 01.11.2011 року та додаток № 1 до договору б/н від 01.11.2011 року.

13.05.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області із супровідним листом №947/948/13-33/986/13-32 від 23.04.2013 року (вх. № 12/13) від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №911/143/13-г та висновок комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи №947/948/13-33/986/13-32 від 23.04.2013 року

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2013 року поновлено провадження у справі №911/143/13-г та призначено розгляд на 06.06.2013 року.

06.06.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про направлення повідомлення про факт вчинення кримінально караного діяння б/н від 05.06.2013 року (вх. №12673), заява про збільшення позовних вимог б/н від 06.06.2013 року (вх. №12674) та клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу б/н від 05.06.2013 року (вх. №12675).

06.06.2013 року в судове засідання представник відповідача, який у відповідності до ч.1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 06.06.2013 року представників відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи відкладено на 20.06.2013 року.

19.06.2013 року від відповідача надійшло клопотання б/н та дати (вх. №13716) про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з відрядженням представника відповідача. Подане клопотання прийнято судом до розгляду.

20.06.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшов лист б/н від 20.06.2013 року (вх.№13783) з доказами відправлення на адресу відповідача копії заяви про збільшення позовних вимог від 06.06.2013 року та копії погодинного звіту від 20 червня 2013 року.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог б/н від 06.06.2013 року (вх. №12674 від 06.06.2013 року), подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог.

У судове засідання 20.06.2013 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши подане відповідачем клопотання б/н та дати (вх. №13716) про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з відрядженням представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України закінчується 27.06.2013 року.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У зв'язку з тим, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів, як на підтвердження перебування свого представника у відрядженні, так і доказів, що підтверджували б неможливість забезпечити участь у судовому засіданні 20.06.2013 року іншого представника, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем повторно на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Господарським судом у судовому засіданні 20.06.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геміні» (позивач у справі) перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Епотехніка плюс» (відповідач у справі) в якості попередньої оплати за договором б/н від 01.11.2011 року частинами грошові кошти на загальну суму 226 020,00 грн ., а саме:

15 лютого 2012 року - 60 000,00 грн.,

23 лютого 2012 року - 66 020,00 грн.,

02 березня 2012 року - 100 000,00 грн.

Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок Радянського відділення ПАТ «УКРСОЦБАНК» від 15 лютого 2012 року, 23 лютого 2012 року, 02 березня 2012 року відповідно та не оспорюється відповідачем.

Щодо наданого в підтвердження власної правової позиції відповідачем договору б/н від 01.11.2011 року та додатку № 1 до договору б/н від 01.11.2011 року суд відноситься критично в силу висновку судово-технічної експертизи документів та судово-подчеркознавчої експертизи від 23 квітня 2013 року № 947/948/13-33/986/13-32.

Висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів та судово-подчеркознавчої експертизи від 23 квітня 2013 року № 947/948/13-33/986/13-32 було встановлено, що в наданих на дослідження договорі б/н від 01.11.2011 року, додатку № 1 до договору б/н від 01.11.2011 року підписи від імені Дяченко А.І. виконані не рукописом, а нанесені за допомогою рельєфного факсимільного кліше, тобто є їх факсимільними відображеннями.

У наданих на дослідження договорі б/н від 01.11.2011 та додатку № 1 до договору б/н від 01.11.2011 року відтиски печатки від імені ТОВ «Геміні» нанесені не тією печаткою, якою нанесені вільні та експериментальні зразки відтисків печатки ТОВ «Геміні», а іншою, з текстом аналогічного змісту.

Таким чином вбачається, що договір б/н від 01.11.2011 року, додаток № 1 до договору б/н від 01.11.2011 року не були укладені, зі сторони позивача не підписувались.

При цьому, дослідивши взаємовідносини сторін, господарським судом встановлено, що будь-яких інших угод, якими сторони передбачили виконання робіт на суму 226 020,00 грн., не укладалось.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вказані кошти були сплачені позивачем помилково, а тому відповідач набув такі кошти без відповідних правових підстав.

У зв'язку з помилковим перерахуванням вказаних грошових коштів, позивач 20 червня 2012 року листом за №01/20/06 звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 226 020,00 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа-відповіді Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 03.10.2012 року № 43-П-9969, лист від 20 червня 2012 року №01/20/06 був отриманий відповідачем 29 червня 2012 року.

Однак, у визначений ст. 530 ЦК України семиденний строк, а саме до 07.07.2013 року, відповідач визначену суму не повернув.

Главою 83 Цивільного кодексу України унормовано наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Статтею 177 ЦК України унормовано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

З аналізу ст. 1212 ЦК України вбачається, що повернення безпідставно одержаного майна, у тому числі і грошових коштів, має зобов'язальний характер, тому у відповідача виникає обов'язок повернути помилково сплачені позивачем кошти в розмірі 226 020,00 грн.

При цьому зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна виникає з моменту безпідставного збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати про безпідставність набуття майна.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постановах від 16.06.2010 року у справі №37/258 та від 01.02.2006 року у справі №08/3990.

Оскільки відповідач у відповідності до ст. ст. 33,34 ГПК України не надав суду доказів повернення позивачу грошових сум у розмірі 226 020,00 грн., господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 226 020,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем повернення безпідставно отриманих коштів, позивачем заявлено вимогу про стягнення 6 204,71 грн. 3% річних, нарахованих за період з 07.07.2012 року по 05.06.2013 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому господарський суд зазначає, що вказана норма застосовується до правовідносин сторін у разі, якщо боржник порушив грошове зобов'язання та не є нормою права, яка випливає виключно з договірних правовідносин.

Оскільки три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а також те, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення 226 020,00 грн., то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 року у справі №16/336.

З огляду на викладене, перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 6 204,71 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач письмового відзиву на позов та доказів, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, не надав, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 232 224,71 грн. , з яких 226 020,00 грн. основний борг та 6 204,71 грн. 3% річних.

Крім того, позивач у своєму клопотанні б/н від 05.06.2013 року (вх. №12675 від 06.06.2013 року) просить суд покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 8 000,00 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1 542,24 грн., а також судовий збір у розмірі 4 590,25 грн.

Розглянувши подане клопотання позивача, суд дійшов висновку про його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору , сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом , витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Відповідно до статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4353/10, яке видане 18.11.2010 року, Тарасов Іван Миколайович має право на заняття адвокатською діяльністю (копія наявна в матеріалах справи) і діє на підставі ордеру б/н від 17 вересня 2012 року, виданого Адвокатським об'єднанням «Олександр Перемежко та партнери», договору про надання правової допомоги № 17-09/2012-2 від 17 вересня 2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Олександр Перемежко та партнери», підтверджуються договором про надання правової допомоги №17-09/2012-2 від 17 вересня 2012 року, згідно ст. 1 якого замовник доручає виконавцю надавати правову допомогу (юридичні послуги), а виконавець погоджується надавити замовнику таку допомогу згідно з умовами цього договору, а замовник погоджується сплачувати надані послуги в порядку і строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2. послуги, зазначені у п. 1.1. полягають в тому числі у представленні інтересів замовника у справі за позовом замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епотехніка плюс» в Господарському суді Київської області.

Згідно п. 2.3 юридичні послуги можуть надаватись як штатними співробітниками виконавця, так і іншими консультантами.

У п. 4.1 вказаного договору сторони домовились, що винагорода (гонорар) за надання юридичних послуг складає 8000,00 грн. без ПДВ.

У відповідності до ордеру б/н від 17 вересня 2012 року Адвокатське об'єднання «Олександр Перемежко та партнери» доручило адвокату Тарасову І.М. вести господарську справу у Господарському суді Київської області за позовом ТОВ «Геміні» до ТОВ «Епотехніка плюс» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та відсотків річних.

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором згідно виставленого рахунку №13 від 17.09.2012 року на суму 8 000,00 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки від 21.09.2012 року.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем судових витрат у розмірі 8 000, 00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Як вбачається з позовної заяви, вона була підготовлена (підписана) та подана до суду адвокатом Тарасовим І.М. згідно з умовами договору про надання правової допомоги № 17-09/2012-2 від 17 вересня 2013 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Тарасов І.М. приймав участь у судових засіданнях 31.01.2013 р., 06.06.2013 р. та 20.06.2013 р. у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Геміні».

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Тарасова І.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/143/13-г, враховуючи погодинний звіт АО «Олександр Перемежко та партнери» від 20 червня 2013 року суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 8 000,00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Щодо витрат на проведення судової експертизи у розмірі 1 542,24 грн., господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 6.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7 роз'яснено, що у вирішенні питань щодо відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду господарським судам необхідно враховувати викладене в пункті 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Так, згідно п. 23 вказаної постанови відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.

Як вбчається з матеріалів справи, витрати на проведення призначеної судом комплексної почеркознавчої та технічної експертизи було покладено судом на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Геміні», яким здійснено оплату експертизи згідно виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України рахунком.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення №135 від 09.04.2013 року на суму 1 542,24 грн. та відповідної банківської виписки від 09.04.2013 року.

Як зазначено у абз. 5 п. 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, судові витрати (судовий збір, витрати на проведення судової експертизи та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епотехніка плюс» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Леніна, буд. 3, код ЄДРПОУ 34571211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геміні» (03040, м. Київ, вул. Кустанайська, буд. 1, код ЄДРПОУ 31862302) 226 020 (двісті двадцять шість тисяч двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 6 204 (шість тисяч двісті чотири) грн. 71 коп. 3% річних та судові витрати: 4 644 (чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 50 коп. судового збору, 1 542 (одну тисячу п'ятсот сорок дві) грн. 24 коп. витрат на проведення судової експертизи та 8 000 (всім тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 11.07.2013 року