Рішення

від 02.07.2013 по справі 917/799/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2013 р. Справа №917/799/13

За позовом Заступника прокурора Київського району м. Полтави, пров. Шкільний, 4, м. Полтава, 36003 в інтересах держави в особі: Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008; Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавська обласна рада, вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, 36014

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари України", вул. Довженка, 2, м. Полтава, 36002

про стягнення 30 859,69 грн.

Суддя Сірош Д. М.

Представники:

від позивача: Шпількін С. О., довірен. № 19-14/1 від 02.01.2013 р.

від відповідача: Кіріченко В. О.- директор

від прокуратури: Іценко М.В., посвід. № 330 від 07.09.2011 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 96 "С" від 12.11.2007 р. у розмірі 30 859,69 грн., з яких: 17 021,77 грн. основного боргу, 13 655,62 грн. пені, 111,98 грн. - 3 % річних, 70,32 грн. інфляційних.

11.06.2013 р. від позивача надійшла заява (вх. № 8191) про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 021,77 грн. у зв'язку з добровільною сплатою.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримують позов в частині стягнення з відповідача 13 655,62 грн. пені, 111,98 грн. - 3% річних та 70,32 грн. інфляційних.

02.07.2013 р. представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру пені до 561,19 грн., у зв'язку з важким фінансовим становищем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив :

12.11.2007 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та ТОВ "Дари України" укладено договір № 96 "С" на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Відповідно до п. 1 договору Теплопостачальна організація бере на себе постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень Споживача до межі розподілу будівлі по пров. Латишева, 4а. в м. Полтаві.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу.

Пунктом 28 договору визначено, що оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить Споживач стягується на підставі тарифів встановлених уповноваженим органом.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (надалі - Порядок формування тарифів) визначено, що він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

На підставі вищезазначених норм Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 802,18 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно пункту 2 зазначеної постанови вона набирає чинності з 1 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 29 договору споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 01.10.2012 року по 07.04.2013 року за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 36 338,77 грн. (а. с. 8).

Проте, відповідачем проведено оплату лише на суму 19 317,00 грн., у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 17 021,77 грн.

Таким чином, заборгованість за спожиту теплову енергію на момент подання позовної заяви становила 17 021,77 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Від позивача надійшла заява (вх. № 8191) про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 021,77 грн. у зв'язку з добровільною сплатою.

За таких обставин сплата основного боргу в розмірі 17 021,77 грн., стягнення якого є предметом позову, яка була здійснена відповідачем після подання позову, є підставою для припинення провадження по справі в цій частині позовних вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України № 686 - ХІУ від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

На підставі ст. 230 ГК України та п. 29 договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу, згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" в розмірі в розмірі 13 655,62 грн. за період з 11.11.2012 року по 07.04.2013 року.

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені до 561,19 грн.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд приймає до уваги, що відповідач основне зобов'язання виконав добровільно, у повному обсязі; порушення зобов'язання не завдало негативних наслідків для позивача та вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково, зменшити розмір нарахованої пені на 50% - до 6 827,81 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 111,98 грн. за період з 11.11.2012 р. по 07.04.2013 р. та 70,32 грн. інфляційних за період з листопада 2012 року по березень 2013 року.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43- 44, 49, п. 1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари України", вул. Довженка, 2, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 30152091, р/р № 26008980635 АКБ "Укрсоцбанк", МФО 331014 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р № 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030 - 6827,81 грн. пені, 111,98 грн. - 3% річних, 70,32 грн. інфляційних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари України", вул. Довженка, 2, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 30152091, р/р № 26008980635 АКБ "Укрсоцбанк", МФО 331014 на користь Державного бюджету, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38019510; рахунок отримувача: 31214206783002; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код отримувача 831019; код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 17021,77 грн. основного боргу.

5. В частині стягнення пені в сумі 6827,81 грн. - в позові відмовити

Суддя Сірош Д. М.

Повне рішення складено: 08.07.2013 р.