Рішення

від 10.07.2013 по справі 922/2723/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.Справа № 922/2723/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Мега-Транс", в-д Шевченка, б. 3, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область, 62416, код ЄДРПОУ 23465760; до квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України, вул. Пушкінська, 61, м. Харків, 61024, код 07923280; про стягнення 49854,55грн. за участю представників:

позивача - Калініна О.Ю., довіреність від 01.07.2013р.;

відповідача - Шерстюк О.П., довіреність №248 від 22.01.2013р.

В розпочатому 10.07.2013р. судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їхні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мега-Транс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором №21/12 від 21.12.2012р. у розмірі 46000,00грн.; пені за прострочення виконання зобов'язання за договором №21/12 від 21.12.2012р. у розмірі 3146,40грн.; три проценти річних за користування грошовими коштами у розмірі 680,55грн. та 27,60грн. інфляційного збільшення суми боргу. Судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №21/12 від 21.12.2012р. в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого йому позивачем, посилаючись на норми ст. ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 03.07.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2013 р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач 10.07.2013р. надав до суду відзив на позов, який представник відповідача підтримав у судовому засіданні, в якому відповідач визнає, що на теперішній час заборгованість Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова за товар, отриманий за договором №21/12 від 21.12.2012р., складає 46000,00грн.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між приватним підприємством "Мега-Транс" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (замовник) 21.12.2012р. укладений договір №21/12, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити замовнику товар, а замовник - прийняти та оплатити товари, а саме: контейнери для ТПВ (0,75м.куб.) з кришкою в кількості 20 (двадцять) штук. Кількість та найменування товарів вказано у специфікації. (п.1.1., п.1.2. договору, арк. спр. 9-12).

Ціна цього договору становить 46000,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 7666,67грн. (п.3.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012р. (п.10.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв, товар на загальну суму 46000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №РН-0000111 від 21.12.2012р. та довіреністю до неї (арк. спр. 13-14).

В порушення п.4.2. договору, яким встановлено, що оплата товару здійснюється впродовж 10 банківських днів з моменту отримання оформленої накладної на отримання товарів, відповідач за отриманий товар не розрахувався, що також підтверджено самим відповідачем у відзиві на позов та його повноважним представником у судовому засіданні 10.07.2013р.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 46000,00грн. основного боргу є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, визнаними відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Вирішуючи питання відносно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з цим, строк з якого відповідач вважається боржником, що прострочив виконання зобов'язання, розпочинається з 01.01.2013р., а не 21.12.2012р. (товар поставлено 21.12.2012р. та 10 днів на сплату його вартості за п.4.1. договору, отже з 01.01.2013р. відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов'язання), як зазначає позивач у своєму позові та розрахунку, наданому до позовної заяви (арк.спр. 15).

Таким чином, період, за який слід розраховувати річні та інфляційні розпочинається з 01.01.2013р. до 19.06.2013р.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2013 р. по липень 2013 р.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 138,00 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі, який є меншим, ніж обрахований судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, що становить 27,60грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, в зв'язку з невірно визначеним періодом нарахування, підлягають частковому задоволенню - в сумі 638,96грн., в сумі 41,59грн. річних, заявленій у позові до стягнення з відповідача, суд відмовляє.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України), що кореспондується з приписами ч. 4 ст.231 ГК України, якою визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Приймаючи до уваги наведені норми законодавства, враховуючи, що згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі у вигляді неустойки (пені)) вчиняється в письмовій формі, а зобов'язання відповідача щодо оплати товару виникли на підставі договору №21/12 від 21.12.2012р., умовами якого не було встановлено розміру пені, яка би сплачувалась у випадку несвоєчасного виконання замовником товару своїх зобов'язань щодо його (товару) оплати (грошових зобов'язань), то відповідно позов в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3146,40грн. заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, які складаються з 1720,50грн. судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем не надано жодного доказу витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00грн. (п.6 прохальної частини позову), вказані витрати не можуть бути розцінені судом як судові витрати, в зв'язку з чим - розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, р/р №35217001000219 УДК Харківської області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь приватного підприємства "Мега-Транс" (в-д Шевченка, б. 3, смт. Пісочин, Харківський р-н, Харківська область, 62416, код ЄДРПОУ 23465760, п/р 26005052368200 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, ІПН 234657620233) 46000,00грн. основного боргу, 27,60грн. інфляційних, 638,96 грн. - 3% річних; та 1610,48грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 41,59грн. трьох процентів річних та 3146,40грн. пені.

Повне рішення складено 11.07.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.

справа №922/2723/13-г