Постанова

від 09.07.2013 по справі 3/142

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 3/142

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №950 від 26.04.2011 р.)

1-ої 3-ої особи - не з'явився

2-ої 3-ої особи - не з'явився

1-го відповідача - Войтенко Д.М. (дов. №55 від 12.02.2013 р.)

2-го відповідача - Лазоренко В.П. (дов. №92 від 19.02.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1591П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року у справі

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4, м. Кременчук, Полтавська область

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1. Управління Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області;

2. Управління Держземагенства у Кременчуцькому районі Полтавської області

до 1. Кременчуцької міської ради Полтавської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія", м. Кременчук, Полтавська область

про визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, СПДФО ОСОБА_4, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому після остаточних уточнень просив визнати недійсним договір оренди землі від 12.07.2010 р., укладений між Кременчуцькою міською радою та ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія"; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року у справі №3/142 (суддя Бунякіна Г.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що в спірному договорі відсутні істотні умови, визначені законом для договору оренди землі, а саме - умови збереження стану об'єкта оренди, що є підставою для визнання договору недійсним. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити.

ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що рішення Кременчуцької міської ради, яким другому відповідачу затверджено проект землеустрою, відведено земельну ділянку та передано її в оренду, не скасовано, є чинним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Кременчуцька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Від позивача 04.07.2013 р. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з розгляду апеляційної скарги до вирішення Вищим адміністративним судом України адміністративної справи №К/800/3679/13.

Відповідачі в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечують, в зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.

Колегія суддів розглянула клопотання позивача та дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є саме неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають приюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Клопотання позивача не містить обґрунтованих підстав неможливості розгляду його апеляційної скарги в апеляційному порядку у зв'язку з наявністю касаційної скарги у справі №К/800/3679/13.

Треті особи вимоги ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 р. та 18.06.2013 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надали, своїх представників в судове засідання вдруге не направили, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, вважає, що не з'явлення в судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідачів, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, СПДФО ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 30.04.2004 р. (т.2 а.с.53), 27.04.2007 р. (т.2 а.с.59) є власником нерухомого майна - торгового павільйону, що розташований на території ринку "Центральний" за адресою: АДРЕСА_1, а також власником земельних ділянок по АДРЕСА_2 площею 0,0053 га (кадастровий номер 5310436500:08:003:0172) та площею 0,0123 га (кадастровий номер 5310436500:08:003:0659) - для експлуатації та обслуговування частини торгового павільйону, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку: серія ГІЛ №177815 від 24.12.2004 р. та серія ЯЕ №648655 від 23 жовтня 2007 р. (т.1 а.с.9-10).

На виконання рішення Кременчуцької міської ради "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" (т.1 а.с.56-57) від 29.06.2010 р. між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (орендар) 12.07.2010 р. укладено договір оренди землі, зареєстрований у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 29.09.2010 р. за №041057600159 (т.1 а.с.5-7).

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436500:08:003:0860) для експлуатації та обслуговування торговельних рядів з павільйонами по Першотравневій, 43, що належать орендарю на праві приватної власності згідно свідоцтв: серія САВ №903608 та серія САВ №934153 (т.1 а.с.62, 64).

Земельна ділянка загальною площею 10060 кв. м (п.2 договору оренди) надана в оренду строком на п'ятнадцять років (п.8 договору).

Факт приймання-передачі об'єкта оренди - земельної ділянки підтверджується актом від 29.09.2010 р. (т.1 а.с.8).

Згідно технічної документації №021 із землеустрою щодо складання договору оренди землі суміжним землекористувачем є, зокрема, позивач (т.3 а.с.11-33). Межа земельної ділянки відповідача проходить по куту забудови позивача.

Вважаючи, що укладенням вказаного договору оренди земельної ділянки, яка впритул підступає до належного СПДФО ОСОБА_4 на праві приватної власності торгівельного павільйону були порушені права СПДФО ОСОБА_4, оскільки вона була таким чином позбавлена можливості належним чином обслуговувати свої приміщення, остання звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 12.07.2010 р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, які його права як власника земельної ділянки, порушено укладенням спірного договору.

Колегія суддів вважає такий висновок господарського суду законним та обґрунтованим з наступних підстав.

За частиною 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому частиною 3 цієї норми законодавець визначив захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки в такий спосіб: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З пункту 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. за №6, на яку в обґрунтування позовних вимог посилається СПДФО ОСОБА_4, вбачається, що з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.

Предметом спірного договору оренди землі є строкове платне користування земельною ділянкою загальною площею 10060 кв. м для експлуатації та обслуговування торговельних рядів з павільйонами по вул. Першотравневій, 43 в м. Кременчук.

В матеріалах справи відсутні докази, що саме на цю земельну ділянку або її частину претендував позивач з питань придбання, звертаючись до першого відповідача чи виконкому міськради.

Постановою №9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз. 5 п. 5 постанови).

Отже, даною постановою визначений суб'єкт права звернення до суду з вимогою щодо визнання недійсним правочину - заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено саме вчиненим правочином.

Які права СПДФО ОСОБА_4, як власника земельної ділянки, порушено спірним договором, позивач при розгляді справи не довів жодними доказами.

Також відсутні докази того, що наявна у позивача у власності земельна ділянка не є достатньою для експлуатації та обслуговування його власного торгівельного павільйону.

Навпаки, як вірно зазначив господарський суд, державні акти на право власності на землю засвідчують саме таке цільове призначення земельних ділянок, що належать позивачу на праві власності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів вважає, що позивач, СПДФО ОСОБА_4, в позові не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами того, що відповідачі, своїми діями, а саме укладенням спірного договору, порушують його права і охоронювані законом інтереси. Отже, позовні вимоги не підтверджені, тому, у суду першої інстанції не було правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року у справі №3/142 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовити.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2013 року у справі №3/142 залишити без змін.

Повна постанова складена 09.07.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.