Рішення

від 08.07.2013 по справі 919/323/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року справа № 919/323/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Приморський"

(вул. Пожарова, 22, м. Севастополь, 99008)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Територіальне Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі

(вул. Олега Кошевого, 6, м. Севастополь, 99007)

про стягнення 291647,65 грн,

за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Приморський"

(вул. Пожарова, 22, м. Севастополь, 99008)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011),

Територіального Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі (вул. Олега Кошевого, 6, м. Севастополь, 99007).

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

прокурора - Махиня В.В., посвідчення № 005822 від 25.09.2012;

позивача (за первісним позовом) - Тельнова К.П., довіреність б/н від 09.01.2013 ;

відповідача (за первісним позовом) - Ковилін І.С., довіреність №02/04-2013 від 01.04.2013;

третьої особи (інший відповідач за зустрічним позовом) - Чернікова Т.Є., довіреність №02-05/539 від 21.02.2013;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - ФКМ СМР) із позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Приморський" (далі - ОК ЖБК "Приморський") про стягнення заборгованості за договором №533/12ф від 06.07.2012 про пайову участь замовників у створенні та розвиту інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя у розмірі 285640,36 грн., у тому числі: основний борг - 277026,00 грн, пеня - 6716,93 грн, 3% річних - 1343,38 грн, інфляційні втрати - 554,05 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтю 231 Господарського кодексу України та статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обґрунтовані неналежним виконанням ОК ЖБК "Приморський" умов договору №533/12ф від 06.07.2012 про пайову участь замовників у створенні та розвиту інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя щодо своєчасного перерахування суми пайового внеску.

Ухвалою від 18.03.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

02.04.2013 прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до суду із заявою за вих. №45-1465 вих.-13 від 02.04.2013 про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачеві та знаходиться на розрахункових рахунках в установах банку (вх. №3065/13).

Ухвалою від 08.04.2013 у задоволенні заяви прокурора Гагарінського району міста Севастополя про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 24.04.2013 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі.

30.04.2013 за вх. №4426/13 від представника ФКМ СМР надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, у зв'язку зі збільшенням періоду заборгованості за договором, він просить стягнути з ОК ЖБК "Приморський" заборгованість у розмірі 291647,65 грн., у тому числі: основний борг - 277026,00 грн, пеня - 11953,86 грн, 3% річних - 2390,77 грн, інфляційні втрати - 277,02 грн (а.с.70-71).

Положеннями частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог; до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму) передбачено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на зазначене, заява ФКМ СМР про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

07.05.2013 відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (вх. №4447/13 від 07.05.2013) до ФКМ СМР про визнання недійсним договору №533/12ф від 06.07.2012 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя.

Ухвалою від 07.05.2013 зустрічна позовна заява ОК ЖБК "Приморський" до ФКМ СМР про визнання недійсним договору №533/12ф від 06.07.2012 прийнята до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

13.05.2013 за вх. № 4617/13 від ОК ЖБК "Приморський" надійшла заява про зміну підстав позову та позовних вимог, відповідно до якої просить визнати пункт 2.1 Договору про пайову участь в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя № 533/12ф від 06.07.2013 та додаток до цього договору такими, що суперечать нормам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та визнати недійсним Договір про пайову участь в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя № 533/12ф від 06.07.2013.

Положеннями пункту 3.12 Постанови Пленуму роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Враховуючи, що зі змісту заяви позивача за зустрічним позовом від 13.05.2013 вбачаться, що ЖБК "Приморський" фактично доповнює підстави зустрічної позовної заяви, суд прийняв зазначену заяву до розгляду.

Вимоги зустрічної позовної заяви, з посиланням на статті 202, 229, 233, 512, 528 Цивільного кодексу України та статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обґрунтовані тим, що умовами інвестиційного договору на будівництво від 22.03.2007, укладеного між Управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербудсервіс» передбачено, що участь в розвитку інфраструктури населеного пункту здійснюється за рахунок замовника - Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі, тому, на його думку, пункт 2.1 спірного договору, відповідно до якого кооператив зобов'язаний перерахувати суми пайового внеску, суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та був укладений під впливом помилки та тяжкої обставини, оскільки кооператив безоплатно прийняв на себе обов'язки управління, у зв'язку з чим, враховуючи, що розмір пайової участі є істотною умовою спірного договору, весь спірний договір має бути визнаний недійсним відповідно до положень статей 217, 229, 233 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що збудований об'єкт належить до житлового фонду соціального призначення, у зв'язку з чим існують підстави для звільнення його від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі частини четвертої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2013 від представника відповідача за первісним позовом надійшли клопотання про залучення до участі у справі Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі, як іншого відповідача (вх. №4619/13), клопотання про витребування доказів по справі, зокрема, просить витребувати у Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі документи по кожній із отриманих ним квартир та підстави для їх безоплатної передачі громадянам (вх. №4622/13).

Ухвалою від 30.05.2013 в порядку статей 24, 25 Господарського процесуального кодексу України замінено Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі його правонаступником - Територіальним Управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі, залучено до участі у справі при розгляді зустрічної позовної заяви іншого відповідача - Територіальне Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі (далі - ТУ МНС України у м.Севастополі).

Цією же ухвалою у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів по справі відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено.

У ході розгляду справи судом оголошувалися перерви в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з 07.05.2013 до 13.05.2013, з 19.06.2013 до 08.07.2013.

05.07.2013 до суду за вх. №7159/13 ОК ЖБК "Приморський" надійшло клопотання про витребування від ТУ МНС України у м. Севастополі документів про розподіл та безоплатну передачу громадянам квартир, отриманих ним в багатоквартирних житлових будинках по вул. Колобова, 22.

Прокурор не заперечував проти задоволення цього клопотання.

Представники позивача за первісним позовом та третьої особи (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні проти задоволення клопотання про витребування доказів у справі заперечували.

Суд розглянув зазначене клопотання представника позивача за зустрічним позовом та вважає його необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Аналогічні положення передбачені пунктом 2.1 Постанови Пленуму.

Оскільки суд вважає, що документи, які заявник просить витребувати у ТУ МНС України у м. Севастополі не входять до предмету доказування у цієї справі, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОК ЖБК "Приморський" від 05.07.2013 про витребування додаткових доказів у справі.

Прокурор та представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали повністю, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позивних вимог заперечував, з підстав, викиданих у відзиві (а.с.125), зазначивши, що участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є обов'язком замовника будівництва об'єкта містобудування - ТУ МНС України у м. Севастополі, який і повинен укласти відповідний договір про пайову участь та здійснювати перерахування пайового внеску на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя, ОК "ЖБК Приморський" є лише інвестором у даних правовідносинах.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав подані раніше пояснення (а.с.75-77) та зазначив, що ОК ЖБК "Приморський" є інвестором-генпідрядником за договором про пайову участь в будівництві та прийняв на себе обов'язки щодо фінансування, проектування та будівництва об'єкту, а також усі інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею об'єкта на баланс експлуатаційним організаціям. При цьому, ТУ МНС України у м. Севастополі утримується за рахунок державного бюджету та на здійснення будівництва кошторисних призначень у 2007-2012 році не передбачалося, фактичним замовником з виконання фінансових зобов'язань є ОК ЖБК "Приморський", тому саме на нього спірним договором був покладений обов'язок з перерахування сум пайового внеску.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні, вимоги зустрічної позовної заяви підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував з підстав, викладених у відзиві (а.с.122-123), зокрема, зазначив, що умовами інвестиційного договору від 22.03.2007, передбачено, що інвестор-генпідрядник приймає на себе повноваження по виконання функцій замовника по будівництву об'єкту, а умовами договору про дольову участь у будівництві від 19.05.2010 ОК ЖБК "Приморський" взяв на себе зобов'язання генерального замовника з усіма повноваженнями, тому саме кооператив є замовником будівництва.

Учасникам судового процесу в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з преамбулою Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" цей закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Згідно статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Недотримання фізичними або юридичними особами положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" завдає шкоди економічним інтересам держави щодо сталого розвитку територій, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері містобудування, порушує основи державної політики у сфері ефективного використання об'єктів містобудування на місцевому рівні.

Пунктом 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя.

Зі змісту пункту 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради вбачається, що до Фонду переходять права за договорами пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, укладених на підставі доручення Севастопольської міської Ради Севастопольською міською державною адміністрацією та її структурними підрозділами та не невиконаними на момент передачі Фонду повноважень по їх укладенню.

22.03.2007 між Управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у місті Севастополі (Замовник), правонаступником якого є ТУМНС України у м. Севастополі, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" (далі - ТОВ "Інтербудсервіс") (Інвестор-Генпідрядник) був укладений інвестиційний договір про будівництво (а.с.17-20) (далі - Інвестиційний договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторони зобов'язалися об'єднати свої зусилля та вклади і спільно діяти з метою будівництва 9-поверхових житлових будинків на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Колобова, 22. Базовими орієнтованими техніко-економічними показниками об'єкту є: земельна ділянка площею 1,0 га, загальна площа об'єкту 32000 кв.м.

Згідно з пунктом 1.4 Інвестиційного договору будівництво об'єкту включає проектування, будівельні роботи та введення до експлуатації.

Участь у розвитку соціальної інфраструктури населеного пункту здійснюється за рахунок Замовника (пункт 2.2 Інвестиційного договору).

Цей Інвестиційний договір набуває чинності з моменту підписання його кожною із сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (пункт 11.3 Інвестиційного договору).

19.05.2010 між ОК ЖБК "Приморський" та ТОВ "Інтербудсервіс" на підставі Інвестиційного договору, був укладений договір б/н про дольову участь в будівництві (далі - Договір про дольову участь в будівництві) (а.с.21-22), відповідно до пункту 1 якого сторони зобов'язуються з'єднати організаційні та інші зусилля, виробничі можливості, ділові зв'язки, грошові кошти та інше майно з метою будівництва комплексу 9 поверхових житлових будинків на земельній ділянці площею 1,0 га за адресою: м. Севастополь, вул. Колобова, 22.

Дольове будівництво за цим договором здійснюється на земельній ділянці, що належить ТУМНС у місті Севастополі згідно з актом постійного користування (пункт 1.3 Договору про дольову участь в будівництві).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору про дольову участь в будівництві при організації будівництва об'єкта обов'язки генерального замовника із усіма повноваженнями приймає на себе ОК ЖБК "Приморський", який забезпечує організацію та виконання робіт по забудові та благоустрою вказаної ділянки.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 23.05.2013 до Договору про дольове будівництво від 19.05.2010 (а.с.23) сторони домовились, що після завершення будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію, але не пізніше реєстрації права власності на об'єкт у Комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради, об'єкт підлягає розподілу, а саме: в приватну власність ОК ЖБК "Приморський", або іншим вказаним ним особам, перейде 100% від решти частин об'єкта від частки, що дорівнює 87% за інвестиційним договором від 22.03.2007; в приватну власність ОК ЖБК "Приморський" перейде 100% інженерних комунікацій та мереж.

Пунктом 1.2 цієї Додаткової угоди передбачено, що після її підписання припиняються зобов'язання ТОВ "Інтербудсервіс" у якості вкладу у дольове будівництво своїми силами за власний рахунок прийняти участь в будівництві об'єкту у часті, пропорційної вартості її виділеної частки, яку передбачається отримати за результатами закінчення будівництва об'єкту, або оплатити відповідальну частину роботу на об'єкті в цілому.

06.07.2012 між Територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради, від імені та в інтересах якої діє ФКМ СМР (уповноважений орган), Управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій (Замовник) та ОК ЖБК "Приморський" (Інвестор) укладений договір №533/12ф від 06.07.2012 про пайову участь замовників у створенні та розвиту інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя (далі - Договір про пайову участь) (а.с.13-14), відповідно до пункту 1.1 якого, згідно з цим договором та на підставі договору про дольову участь, укладеного між замовником та інвестором, інвестор здійснює пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя (пайова участь) шляхом перерахування грошових коштів в цільовій фонд утворення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя Севастопольської міської Ради (цільової фонд).

Відповідно до пункту 1.2 Договору про пайову участь Замовник та Інвестор здійснюють будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Колобова, 22/1, 3-я черга будівництва (1 та 2 під'їзди), відповідно до цільового призначення за державним актом на право постійного користування землею ІІ-КМ №005774.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору Інвестор перераховує суму пайової участі в розмірі 336645,60 грн на рахунок цільового фонду згідно з розрахунком. Величина пайової участі зменшується на величину витрат, пов'язаних з будівництвом інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, що розташовані за межами земельної ділянки, відповідно до технічних умов, за умовами передачі їх в комунальну власність.

Інвестор зобов'язався, зокрема, здійснити розрахунки за цим договором не пізніше місяця після введення об'єкту до експлуатації для вбудованих офісних приміщень та до 31.12.2012 для житлових приміщень (пункт 3.1.1 Договору про пайову участь).

Договір діє до повного виконання Інвестором зобов'язань за договором про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя (пункт 4.1 Договору про пайову участь).

З матеріалів справи вбачається, що за даними банківської виписки від 11.07.2012 ОК ЖБК "Приморський" було перераховано у якості пайового внеску за Договором про пайову участь №533/12ф - 59619,60 грн (а.с.9).

Листом за вих. №01-15/22 від 03.01.2013 ФКМ СМР звертався до ОК ЖБК "Приморський" з пропозицією в строк до 20.01.2013 виконати зобов'язання за Договором про пайову участь (а.с.16).

Проте, відповідач за первісним позовом суму пайового внеску за Договором про пайову участь у повному обсязі не перерахував, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах ФКМ СМР до суду з даним позовом.

ОК ЖБК "Приморський" в свою чергу стверджує, що кооператив безоплатно прийняв на себе обов'язки ТУ МНС України у м. Севастополі, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом просить визнати Договір про пайову участь недійсним.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає вимоги первісної позовної заяви такими, що підлягають задоволенню повністю, а вимоги зустрічної позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).).

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положеннями пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 (далі - Постанова Пленуму №11) визначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Пунктом 2.9 цієї Постанови Пленуму №11 встановлено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтерес.

Статтею 26 Закону встановлений наступний порядок забудови територій.

Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Частиною другою статті 40 Закону передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (частина п'ята статті 40 Закону).

Положеннями частини першої статті 1 Закону закріплено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина перша статті 40 Закону).

Судом встановлено, що Рішенням сесії Севастопольської міської Ради III сесії VI скликання №956 від 30.06.2011 затверджено Порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя (далі - Порядок).

Положеннями пунктів 3, 5 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що пайовий внесок оплачують замовники, які мають намір здійснювати на території міста будівництво (реконструкцію) об'єктів або мають намір шляхом реконструкції змінити функціональне призначення об'єктів; величина пайового внеску визначається в Договорі відповідно до встановленого міською радою розміром пайового внеску замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, у відповідності зі збирником єдиних кошторисних цін на матеріали, вироби і конструкції (ЗЕКЦ), що пройшла експертизу (обов'язково для будівель IV і V категорій складності) без урахування витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо-та позамайданчикових інженерних мереж, споруд та транспортних комунікацій.

З огляду на зазначене, діючим законодавством передбачений обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 40 Закону, шляхом укладання відповідного договору з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури).

Судом встановлено, що ТУ МНС України у м. Севастополі на підставі Державного акту на право постійного користування ІІ-КМ №005774 від 20.02.2003, виданого Севастопольською міською Радою належить 1,6615 гектарів землі, розташованої по вул. Колобова, 22 у м.Севастополі (а.с.10-12).

Матеріали справи свідчать, про те, що згідно з Довідкою за вих. №02-18/903 від 20.05.2013 у ТУМНС України у м. Севастополі у 2007-2013 не передбачалося кошторисних призначень на здійснення будівництва (а.с.149).

З метою забудови вказаної земельної ділянки ТУМНС України у м. Севастополі та ТОВ "Інтербудсервіс" 22.03.2007 був укладений Інвестиційний договір.

Статтею 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

За положеннями статті 1 цього Закону інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Умовами Інвестиційного договору сторони домовилися, що ТУ МНС України у м.Севастополі передає у встановленому законодавством порядку під будівництво земельну ділянку згідно плану землекористування для будівництва об'єкту (підпункт д) пункту 3.1 Інвестиційного договору), а ТОВ "Інтербудсервіс", в свою чергу, у повному обсязі здійснює фінансування будівництва об'єкту (пункти 1.6 Інвестиційного договору).

У пункті 2.7 Інвестиційного договору сторони договору домовилися, що для досягнення мети цього договору і розмежування повноважень між сторонами, Замовник передає, а Інвестор-Генпідрядник приймає повноваження на виконання функцій замовника по будівництву об'єкту зокрема: розробка містобудівельного обґрунтування, складання архітектурно-планувального завдання та завдання а проектування і уточнення їх умов з проектувальником; забезпечення фінансування робіт по будівництву об'єкту; забезпечення в установленому порядку прийняття об'єкту в експлуатацію та бере участь у передачі замовником об'єкту експлуатаційним організаціям; представництво і захист інтересів його учасників в місцевих органах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

За умовами пункту 2.1 Інвестиційного договору сторони домовилися, що за виконання обов'язків, визначених у цьому договорі вони отримують у власність: замовник - 13% житла від загальної площі завершеного будівництвом об'єкту, а інвестор-генпідрядник - 87% загальної площі об'єкту.

За договором про дольову участь в будівництві від 19.05.2010 ОК ЖБК "Приморський" прийняв на себе обов'язки генерального замовника при організації будівництва об'єкта із усіма повноваженнями і який повинен забезпечити організацію та виконання робіт по забудові та благоустрою вказаної ділянки (пункти 2.1, 2.2).

Таким чином, враховуючи умови Додаткової угоди №1 від 23.05.2013 до Договору про дольове будівництво від 19.05.2010, ОК ЖБК "Приморський" прийняв на себе зобов'язання генерального замовника за Інвестиційним договором.

17.06.2011 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі виданий Дозвіл на виконання будівельних робіт №СТ 12411006779 (переоформлення дозволу №1326 від 12.12.2007). Зазначений дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків із службовими квартирами для працівників УМНС України у м. Севастополі по вул. Колобова, 22, м. Севастополь наданий замовникам -УМНС України у м. Севастополі та ОК ЖБК "Приморський", відповідно до проектної документації, яка розроблена ТОВ «Архіград Проект» та затверджена замовником - ОК ЖБК "Приморський" (а.с.150).

Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації №СТ14312090589 від 05.06.2012 закінчений будівництвом об'єкт - комплекс багатоповерхових житлових будинків зі службовими квартирами для робітників УМНС України в м. Севастополі по вул. Колобова, 22, код 11.22.1, ІІІ категорія (3 черга) готов до експлуатації (а.с.104-111).

У якості замовників за цим об'єктом у Декларації зазначені: УМНС України в м.Севастополі та ОК ЖБК "Приморський".

06.07.2012, на виконання вимог статті 40 Закону та пунктів 3, 5 Порядку, між ФКМ СМР (уповноважений орган), ТУ МНС України у м. Севастополі (Замовник) та ОК ЖБК "Приморський" (Інвестор) укладений Договір №533/12ф від 06.07.2012 про пайову участь замовників у створенні та розвиту інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя (далі - Договір про пайову участь) (а.с.13-14), у пункті 1.1 якого сторони домовилися, що інвестор здійснює пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя шляхом перерахування грошових коштів в цільовій фонд утворення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя Севастопольської міської Ради.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що пункт 2.1 Договору про пайову участь суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки ОК ЖБК "Приморський" не є замовником будівництва об'єкту, на якого Закон покладає обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд не погоджується з зазначеним висновком, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною дев'ятою Закону визначені наступні істотними умови договору: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. При цьому, розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є невід'ємною частиною договору.

Судом встановлено, що сторонами Договору про пайову участь була досягнута згода за усіма істотними умовами договору, будь-яких заперечень або протоколів розбіжностей щодо істотних умов договору сторонами не представлено.

З матеріалів справи вбачається, що за даними Дозволу на виконання будівельних робіт №СТ 12411006779 від 17.06.2011 та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №СТ14312090589 від 05.06.2012, ОК ЖБК "Приморський" визначений як замовник будівництва за об'єктом - комплекс багатоповерхових житлових будинків зі службовими квартирами для робітників УМНС України в м. Севастополі по вул. Колобова, 22.

До того ж, умовами Договору про дольову участь у будівництві, ОК ЖБК "Приморський" прийняв на себе обов'язки генерального замовника, а також відповідно до пункту 2.4.2 зобов'язався, зокрема, здійснювати повне фінансування будівництва за власний рахунок та здійснити побудову об'єкта а також загальних інженерних мереж та комунікацій та по закінченні будівництва забезпечити прийняття закінчених будівництвом об'єктів до експлуатації за рахунок власних або залучених коштів.

З огляду на зазначене, суд вважає, що ОК ЖБК "Приморський" підпадає під понятті замовника, визначеного Законом, оскільки він мав намір щодо забудови земельної ділянки та визначений замовником у відповідних документах, що підтверджують право на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а також прийняв на себе зобов'язання повного фінансування будівництва об'єкту у якості інвестора, у зв'язку з чим зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладання відповідного договору з органом місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пункт 2.1 Договору про пайову участь відповідає вимогам діючого законодавства, а саме, статті 40 Закону та положенням статті 627 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про те, що спірний договір був укладений під впливом помилки та під впливом тяжкої обставини, оскільки кооператив безоплатно прийняв на себе обов'язки ТУ МНС України в м.Севастополі, у зв'язку з чим, враховуючи, що розмір пайової участі є істотною умовою спірного договору, весь спірний договір має бути визнаний недійсним, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями пункту 3.9 Постанови Пленуму №11 встановлено, що за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Відповідно до статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину. вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Положеннями пункту 3.10 Постанови Пленуму №11 роз'яснено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

Під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу, представника сторони правочину або його близьких з метою спонукання його до вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи

самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач за зустрічним позовом в якості підстав недійсності договору посилається на помилку щодо природи договору при його укладенні, та зазначає, що ОК ЖБК "Приморський" безоплатно прийняв на себе обов'язки ТУМНС України в м. Севастополі про оплату пайового внеску, проте до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про помилку, або наявність впливу тяжких обставин для ОК ЖБК "Приморський" щодо укладення спірного договору.

Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що збудований об'єкт належить до житлового фонду соціального призначення, у зв'язку з чим існують підстави для звільнення його від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з підстав частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині житлового фонду об'єкту.

Суд не погоджується з зазначеним твердження ОК ЖБК "Приморський", з огляду на наступне.

Статтею 4 Житлового кодексу Української СРС передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд соціального призначення - сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту та надається органами місцевого самоврядування (частина перша статті 1, частина третя статті 2 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення").

Відповідно до положень частини другої статті 4 Житлового кодексу Української СРС та пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення" до житла з житлового фонду соціального призначення належать, у тому числі, квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, котрі надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту, у порядку черги на одержання соціального житла.

Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення" соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.

Частинами другою та сьомою статті 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" встановлено, що державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту, яка здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.

Порядком забезпечення громадян доступним житлом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 № 140 закріплено, що об'єкт фінансування за цим порядком, це об'єкт житлового будівництва чи квартира в об'єкті житлового будівництва.

ОК ЖБК "Приморський" не надано документів, які підтверджують факт фінансування будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Колобова, 22 за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, або інших документів, на підтвердження вимог про звільнення від пайової участі на підставі частини 4 статті 40 Закону.

Зазначення в Дозволі на виконання будівельних робіт №СТ 12411006779 від 17.06.2011 про будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків із службовими квартирами для працівників УМНС України м. Севастополя не підтверджує факту будівництва житлового фонду соціального призначення та доступного житла, у розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про житловий фонд соціального призначення" та Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОК ЖБК "Приморський" до ФКМ СМР та ТУМНС України в м. Севастополі про визнання недійсним договору №533/12ф від 06.07.2012 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя.

Щодо вимог первісної позовної заяви прокурора Гагарінського району м.Севастополя в інтересах ФКМ СМР до ОК ЖБК "Приморський" про стягнення заборгованості за договором №533/12ф від 06.07.2012 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя у розмірі 291647,65 грн, у тому числі: основний борг - 277026,00 грн, пеня - 11953,86 грн, 3% річних - 2390,77 грн, інфляційні втрати - 277,02 грн, суд зазначає наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вже зазначалося, відповідно до статті 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Положеннями пунктів 3, 5 Порядку визначено, що пайовий внесок оплачують замовники, які мають намір здійснювати на території міста будівництво (реконструкцію) об'єктів; величина пайового внеску визначається в Договорі відповідно до встановленого міською радою розміром пайового внеску замовника від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування.

Граничний розмір пайового внеску з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених міською радою, не може перевищувати:

- 10% загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та / або споруд;

- 4% загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею більше 300 кв. м.

Судом встановлено, що у додатку до Договору про пайову участь сторони визначили суму пайового внеску, а саме, за житлові приміщення розмір пайового внеску 2%, що складає 277026,00 грн, за приміщення комерційного призначення - 7%, що складає - 59619,60 грн (а.с.15).

При цьому, пунктом 3.1.1 Договору про пайову участь ОК ЖБК "Приморський" зобов'язався здійснити розрахунки за цим договором не пізніше місяця після введення об'єкту до експлуатації для вбудованих офісних приміщень та до 31.12.2012 для житлових приміщень.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом на виконання умов Договору про пайову участь було перераховано у якості пайового внеску 59619,60 грн, що підтверджується даними банківської виписки від 11.07.2012 (а.с.9).

Проте, будь-яких доказів виконання ОК ЖБК "Приморський" умов Договору про пайову участь в частині перерахування до 31.12.2012 пайового внеску за житлові приміщення у сумі 277026,00 грн, відповідачем за первісним позовом, в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано.

На підставі викладеного, позовні вимоги ФКМ СМР про стягнення з ОК ЖБК "Приморський" заборгованості за Договором про пайову участь у розмірі 277026,00 грн пайового внеску, підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить стягнути з ОК ЖБК "Приморський" пеню за період з 01.01.2013 по 15.04.2013 у розмірі 11953,86 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень пункту 5.1 Договору про пайову участь за порушення строків внесення платежів Інвестор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені (а.с.72), складений позивачем за первісним позовом, визнав його вірним, тому позовні вимоги про стягнення з ОК ЖБК "Приморський" суми пені в розмірі 11953,86 грн, підлягають задоволенню.

До того ж, позивач за первісним позовом просить стягнути з ОК ЖБК "Приморський" інфляційні витрати у розмірі 277,02 грн, 3% річних у розмірі 2390,77 грн за період з 01.01.2013 по 15.04.2013.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат надані ФКМ СМР (а.с.72), суд визнав цей розрахунок вірним, тому позовні вимоги щодо стягнення з ОК ЖБК "Приморський" 3% річних за період з 01.01.2013 по 15.04.2013 у розмірі 2390,77 грн та інфляційних витрат у розмірі - 277,02 грн, підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з ОК ЖБК "Приморський" на користь ФКМ СМР підлягає стягненню заборгованість у розмірі 291 647,65 грн, з яких: 277 026,00 грн - основний борг, 11 953,86 грн - пеня, 2390,77 грн - 3% річних, 277,02 грн - інфляційні витрати.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача за первісним позовом, а прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом в доход бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, витрати ОК ЖБК "Приморський" за подачу зустрічної позовної заяви відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Приморський" (вул. Пожарова, 22, м. Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 35613433, відомості про наявні розрахункові рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні ) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 31517932700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, код ЄДРПОУ 23895637, МФО 824509, код платежу 24170000) заборгованість у розмірі 291647,65 грн , з яких: 277026,00 грн - основний борг, 11953,86 грн - пеня, 2390,77 грн - 3% річних, 277,02 грн - інфляційні витрати.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Приморський" (вул. Пожарова, 22, м. Севастополь, 99008, код ЄДРПОУ 35613433, відомості про наявні розрахункові рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні ) в дохід Державного бюджету м. Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 5832,95 грн .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 11.07.2013.

Суддя О.О.Єфременко