Рішення

від 11.06.2013 по справі 905/2753/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2013р. Справа № 905/2753/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

При секретарі судового засідання Поповій С.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа строй Индастри», м. Донецьк

до відповідача Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання недійсним рішення Донецької міської ради № 28/279 від 27.03.2013р.

Представники сторін:

від позивача: Прокопович О.В., за довір.

від відповідача: Рубльова М.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа строй Индастри», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк про визнання недійсним та скасування рішення Донецької міської ради № 28/279 від 27.03.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність прийнятого рішення, оскільки відповідачем на момент прийняття спірного рішення було порушено вимоги законодавства, що тягне за собою визнання недійсним та скасування рішення відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем надана заява про забезпечення позову, в якій просить заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, передбачені спірним рішенням від 27.03.2013р. за №28/279 та пов'язані із його реалізацією. Заява судом розглянута та відхилена з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України ).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тягар доказування в порядку ст.33 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.

Доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивачем суду не надано.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 11.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд Донецької області , -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Донецької міської ради №27/88 від 23.01.2009р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа Строй Индастри» земельної ділянки в оренду для будівництва та подальшої експлуатації будівлі торгово - адміністративного комплексу по вулиці Петровського (перехрестя з провулком Стасової) у Кіровському районі» між Донецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа строй Индастри», м. Донецьк укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410137100:00:025:0193) для будівництва та подальшої експлуатації будівлі торгово - адміністративного комплексу, яка знаходиться на території Кіровського району м.Донецька по вул..Петровського (перехрестя з провулком Стасової).

Відповідно до п.7 договору його укладено до 23.01.2019 року.

Відповідно до п.13 Договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва та подальшої експлуатації будівлі торгово - адміністративного комплексу.

Відповідно до п.34 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. (п.36 договору)

Рішенням Донецької міської ради від 27.03.2013р. № 28/279 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Строй Индастри», для будівництва та подальшої експлуатації будівлі торгово - адміністративного комплексу по вулиці Петровського (перехрестя з провулком Стасової)» у Кіровському районі» вирішено розірвати договір оренди.

Вказане рішення ради мотивоване самовільним знесенням зелених насаджень на земельній ділянці, орендованій позивачем, невиконанням орендарем вимог природоохоронного, екологічного та містобудівного законодавства при використанні орендованої земельної ділянки та п.4.3. рішення відповідача від 23.01.2009 №27/88.

Листом № 01/12-1963 вих. від 23.04.2013р. відповідачем надіслано на адресу позивачу проект договору про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Звертаючись до суду з позовом, товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа строй Индастри» просить визнати недійсним рішення Донецької міської ради № 28/279 від 27.03.2013р.

Розглянувши матеріали, надані в ході розгляду справи, заслухавши пояснення представників в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності (п.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" ).

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

З приписів статей 13 , 14 Конституції України вбачається, що земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За приписами глави 15 Земельного кодексу України користування землею може здійснюватись на праві постійного користування, тобто користування без обмеження строку, або тимчасового користування на умовах оренди.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України .

Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, оспорюваним Рішеням Донецької міської ради від 27.03.2013р. № 28/279 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Строй Индастри», для будівництва та подальшої експлуатації будівлі торгово - адміністративного комплексу по вулиці Петровського (перехрестя з провулком Стасової)» у Кіровському районі» вирішено розірвати договір оренди.

Підставою розірвання договору оренди є, за твердженням відповідача, порушення відповідачем умов договору та вимог земельного та природоохоронного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 144 Земельного кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Між тим, в матеріалах справи наявна лише незавірена ксерокопія акту обстеження земельної ділянки від 26.03.2013р., складеного головним спеціалістом відділу Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, яка не може бути прийнята судом як доказ в розуміннні ст. 32-34, 36 Господарського процессуального кодексу України.

В основу оспорюваного Рішення ради покладено несанкціоноване знищення позивачем зелених насаджень.

Вказане спростовується наданими позивачем документами, а сааме: Актом № 34 від 06.03.2013р.обстеження зелених насаджень, які підлягають знесенню,складеного 06.03.2013р. коміією призначеною Головним управлінням благоусторою та коммунального обслуговування Донецької міської ради за наказом №37 від 24.06.2012р.; ордером № 29 від 12.03.2013р.на видалення зелених насаджень, яким дозволяється видалення 11 сухих дерев, квитанціями про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що Інспекцією ДАБК у Донецькій області було виявлено порушення позивачем вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», видано відповідний припис №70 від 25.03.2013 та складено протокол про правопорушення. Проте, жодного доказу на підтвердження даного факту суду не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як зазначає позивач, він сумлінно виконує передбачені договором покладені на нього обов'язки, що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в Інспекції державного архітектурно - будівельного контроль в Донецькій області 10.01.2013р. за №ДЦ 083130100137, на підставі якої приступив до використання орендованої земельної ділянки відповідно до умов використання земельної ділянки та цільового призначення, визначених договором оренди земельної ділянки.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ).

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою відповідно до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Крім цього, згідно ч.12 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" .

Відповідно до ч. 1, 5, 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується відповідачем рішення Донецької міської ради від 27.03.2013р. № 28/279 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Строй Индастри», для будівництва та подальшої експлуатації будівлі торгово - адміністративного комплексу по вулиці Петровського (перехрестя з провулком Стасової) не було оприлюднено.

Таким чином, рішення ради є таким, що не набрало чинності.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 33, 34 ГПК України, доведено суду факт порушення відповідачем прав на належну йому на праві користування земельною ділянкою, які не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення Донецької міської ради № 28/279 від 27.03.2013р.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього, в порядку ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа строй Индастри», м. Донецьк до Донецької міської ради, м. Донецьк про визнання недійсним рішення Донецької міської ради № 28/279 від 27.03.2013р.- задовольнити.

Визнати недійсним рішення Донецької міської ради від 27.03.2013р. за № 28/279 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Строй Индастри», для будівництва та подальшої експлуатації будівлі торгово - адміністративного комплексу по вулиці Петровського (перехрестя з провулком Стасової)» у Кіровському районі».

Стягнути з Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул.. Артема,98, код ЄДРПОУ26502957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа строй Индастри», м. Донецьк (83001, м.Донецьк, вул..Університетська, 18, код ЄДРПОУ33703197) судовий збір в розмірі 1147,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.М. Гриник