Рішення

від 21.06.2013 по справі 910/8832/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8832/13 21.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь»

про стягнення 73 661,79 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Красніков О.В. за дов. № 65\1-04 від 29.04.2013 р.

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» про стягнення суми основного боргу в сумі 74 779,15 грн., суму штрафних санкцій: інфляційні втрати в сумі 149,56 грн., 3% річних у сумі 208,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/8832/13, призначено розгляд справи на 29.05.2013 року.

29.05.2013 року представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що 22 квітня 2013 року та 22 травня 2013 року відповідач частково здійснив погашення суми основного боргу на загальну суму 2 200,00 грн., тому просить стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 72 579,15 грн..

Крім того, 29.05.2013 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 72 579,15 грн., інфляційні втрати в сумі 224,34 грн., 3% річних у сумі 858,30 грн..

Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяв про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, тому відповідно до ст.. 22 ГПК України суд приймає заяви до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.06.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2012 року між ТОВ «Еверласт» та ТОВ «Еліт Сталь» було укладено Договір поставки № ДГ-0021.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого встановлюється сторонами шляхом оплати покупцем рахунку наданого постачальником, або в специфікаціях підписаних сторонами.

Оплата покупцем рахунку-фактури на постачання товару, підтверджує його згоду на поставку товару постачальником в кількості та відповідно до переліку вказаного в рахунку-фактурі та у відповідності з умовами договору.

Згідно п. 2.1 Договору, якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у супровідних документах на товар.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна фіксується на строк дії рахунку, який в ньому вказаний.

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі.

У пункті 5.4 Договору сторони погодили, що у разі отримання покупцем товару, який не відповідає договору та рахунку-фактурі, покупець зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це постачальника.

На виконання умов договору відповідачем на поставку листа 4*1500*6000AISI 430 в кількості 3,425 було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000886 від 21 грудня 2012 року на загальну суму 74 779,15 грн..

Позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання та сплатив в повному обсязі замовлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 259 від 21.12.2012 р.

З видаткової накладної № РН-0000088 від 25.12.2012 року вбачається, що відповідачем порушені умови щодо відповідності передплаченому позивачем товару, а саме товщина листа дорівнює 3 мм, при замовлених 4 мм.

Факт поставки неналежного товару оформлений Актом прийому продукції по якості від 26.12.2012 р.. Відповідно до зазначеного Акту, вся партія товару за видатковою накладною № РН-0000088 від 25.12.2012 року не відповідає вимогам замовлення і підлягає поверненню. Розвантаження товару з а\м Volkswagen (державний номер 631-47 КТ) за видатковою накладною № РН-0000088 від 25.12.2012 року не здійснюється, товар не приймається на відповідальне зберігання і залишений у володінні постачальника.

Позивачем в адресу відповідача направлено лист за вих.. № 985\1-12 від 26.12.2012 року, відповідно до якого повідомив про невідповідність поставленого товару та просив повернути сплачені кошти.

Відповідачем на зазначений вище лист надано відповідь за вих.. № 461\16 від 24.01.2013 р., відповідно до якої відповідач зобов'язався повернути борг ТОВ «Еверласт» оплаченого по рахунку-фактури від 21.12.2012 року на загальну суму 74 779,15 грн..

Станом на день подання позову відповідачем оплату не було проведено.

22.04.2013 року відповідач частково здійснив погашення суми основного боргу в сумі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 406.

22.05.2013 року відповідач частково здійснив погашення суми основного боргу в сумі 1200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 436.

Таким чином, на день розгляду спору основний борг відповідача перед позивачем за Договором становить 72 579,15 грн..

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразового чи з»явились знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми тощо.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з оплати за замовлений товар належним чином, відповідачем порушено умови Договору щодо відповідності заявленого позивачем товару.

Відповідно до листа за вих.. № 985\1-12 від 26.12.2012 року, позивач повідомив про невідповідність поставленого товару та просив повернути сплачені кошти.

Згідно листа за вих.. № 461\16 від 24.01.2013 р. відповідач зобов'язався повернути борг ТОВ «Еверласт» оплаченого по рахунку-фактури від 21.12.2012 року на загальну суму 74 779,15 грн..

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не повернуто суму сплаченого товару, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не належним чином виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційні нарахування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач вірно проводить нарахування 3% річних від простроченої суми в розмірі 858,30 грн. та інфляційні втрати за зазначений період у розмірі 224,34 грн..

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сталь» (юридична адреса: 02166, м. Київ, вул.. Курчатова, 15, код ЄДРПОУ 38293886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт» (65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 18, код ЄДРПОУ 32224487), основний борг у сумі 72 579 (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн.. 15 коп., 3% річних у сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн.. 30 коп., інфляційні втрати в розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн.. 34 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн.. 50 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.06.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала