Ухвала

від 04.07.2013 по справі 2а-9349/12/0170/9

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9349/12/0170/9

04.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дугаренко О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим"- Герасименко Ніна Анатоліївна, довіреність № б/н від 27.08.12

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Гаманко Є.О. ) від 25.10.12 по справі № 2а-9349/12/0170/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" (вул. Ростовська, буд. 19, оф. 485, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 жовтня 2012 року у справі № 2а-9349/12/0170/9 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Крим» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі ДПС від 15.08.2012 року № 0003152204 про донарахування ТОВ «Фора-Крим» податку на додану вартість на загальну суму 102929,00 грн., у т.ч. штрафні (фінансові) санкції на суму 32222,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі ДПС від 15.08.2012 року № 0003162204 про донарахування ТОВ «Фора-Крим» податку на прибуток на загальну суму 397072,00 грн., у т.ч. штрафні (фінансові) санкції на суму 5433,00 грн. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 жовтня 2012 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити позивачу у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем неправомірно до складу валових витрат виробництва було включено витрати по фінансово-господарським взаємовідносинам із ДП «Маркет-Плазо» та Кримською дирекцією УДППЗ «Укрпошта». Також відповідач посилається на завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1342570 грн. у рядку 05 Декларації з податку на прибуток «Витрати операційної діяльності».

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу у розмірі 391639 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5433 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2012 року № 0003162204 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму основного платежу у розмірі 70707 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32222 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2012 року № 0003152204.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 09.08.2012 року № 4368/22-8/33434547 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Крим», ЄДРПОУ 33434547, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.» про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 70707 грн., у т.ч. за червень 2011 року на суму 6265 грн., за серпень 2011 року на суму 6144 грн., за жовтень 2011 року на суму 3590 грн., за листопад 2011 року на суму 1905 грн., за лютий 2012 року на суму 7243 грн. та за березень 2012 року на суму 45560 грн. та про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 391639 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 131697 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 146146 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 102930 грн. та за 1 квартал 2012 року на суму 10866 грн. в результаті завищення сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат виробництва у періоді, що перевірявся.

З акту перевірки вбачається, що під час здійснення перевірки податкова інспекція дійшла висновку про завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року на загальну суму 1707277 грн., у т.ч. у 2 кварталі 2011 року на суму 572596 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 635416 грн., у 4 кварталі 21011 року на суму 447522 грн., у 1 кварталі 2012 року у сумі 51743 грн.

Вказана сума завищення валових витрат у розмірі 1707277 грн. встановлена за наступними епізодами:

- встановлено завищення витрат у сумі 1341570 грн. у рядку 05 Декларації з податку на прибуток, у т.ч. у 2 кварталі 2011 року на суму 462800 грн., у 3 кварталі 2011 року у сумі 518264 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 360506 грн.;

- встановлено завищення витрат у сумі 365707 грн. у рядку 06 Декларації з податку на прибуток «Інші витрати», а саме «Витрати на збут», у т.ч. у 2 кварталі 2011 року на суму 109796 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 2011 року, у 4 кварталі 2011 року на суму 87016 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 51743 грн.

При цьому з акту перевірки вбачається, що завищення валових витрат у сумі 365707 грн. встановлено за двома епізодами: у сумі 159487 грн. по фінансово-господарським операціям позивача із ДП «Маркет-Плазо» на підставі Договору надання послуг № ВЗ 396 від 01.01.2010 року та у сумі 206220 грн. по фінансово-господарським операціям позивача із Кримською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» на підставі Договору комісії № 23-18 від 03.02.2012 року.

Що стосується питання правомірності висновків податкової інспекції про завищення позивачем витрат у сумі 1341570 грн. у рядку 05 Декларації з податку на прибуток, у т.ч. у 2 кварталі 2011 року на суму 462800 грн., у 3 кварталі 2011 року у сумі 518264 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 360506 грн., судова колегія встановила наступне.

У акті перевірки (т. 2 а.с. 153) зазначено, що перевіркою відображених у рядку 05. Декларації за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року «Витрати операційної діяльності», собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) - показників у загальній сумі 29625357 грн. встановлено, що ТОВ «Фора-Крим» здійснювало операції з придбання товару - кондитерських виробів, пива та іншого. Перелік основних договорів щодо основних постачальників товару наведений у додатку 13 до акту перевірки. Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат щодо здійснення операцій придбання ТМЦ, робіт, послуг ТОВ «Фора-Крим» за період перевірки у рядку 05 Декларації «за 2-4 квартали 2011 року та за 1-й квартал 2012 року «Витрати операційної діяльності» собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) надано у додатку 8 акту перевірки. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року у загальній сумі 29625357 грн. на підставі таких документів: договори, товарні та матеріальні звіти з додатками, акти виконаних робіт, сертифікати якості, виброкувальні відомості, інвентаризаційні відомості, шляхові листи, виписки банку з додатками (реєстри платників, платіжні доручення), журнали-ордера по рахункам: 203 «Паливо», 207 «Запчастини», 209 «Інші матеріали», 281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі», 301 «Каса у національній валюті», 31 «Рахунки у банках», 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», зворотно-сальдові відомості, головні книги встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05 Декларації «Витрати операційної діяльності» у сумі 1341570 грн., у т.ч. у 2 кв. 2011р. - 462800 грн.; 3 кв. 2011р. - 518264 грн.; 4 кв. 2011р. - 360506 грн. Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Фора-Крим», а саме зворотно-обігових відомостей по рах. 631,685,377 без достатнього підтвердження первинними документами встановлено завищення витрат у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток «Собівартість придбаних та реалізованих товарів» у сумі 1341570 грн.

Інші відомості щодо встановленого порушення про завищення позивачем витрат у сумі 1341570 грн. у акті перевірки не зазначені.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 5.2 Порядку описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Враховуючи, що зі змісту акту перевірки від 09.08.2012 року № 4368/22-8/33434547 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Крим», ЄДРПОУ 33434547, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.» неможливо встановити сутність виявленого податковою інспекцією порушення, оскільки описова частина акту не відповідає вимогам п. п. 5.2, п. 6 вищевказаного Порядку у зв'язку із відсутністю відомостей щодо фінансово-господарської діяльності позивача та господарських операцій, в результаті яких позивачем здійснено порушення та не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено позивачем записи у податковому та бухгалтерському обліку та не наведено перелік документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку на прибуток та докази, що підтверджують наявність факту порушення, судова колегія Ухвалою від 06 червня 2013 року зобов'язала ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС надати письмові пояснення, докази, розрахунки стосовно встановленого порушення, а саме: про завищення ТОВ «Фора-Крим» у періоді з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року валових витрат у сумі 1341570 грн. за другий - четвертий квартал 2011 року, що відображені ТОВ «Фора-Крим» у рядку 05 Декларації з податку на прибуток «Витрати операційної діяльності», зокрема письмові докази по яким саме господарським операціям ТОВ «Фора-Крим» встановлено дане порушення.

Ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року відповідачем не виконана, відповідні письмові докази та пояснення суду не надані. Не наведені відповідні обґрунтування й в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час представник позивача у судовому засіданні надав судовій колегії виписку з оборотно-сальдової відомості по рахунку 6311 «Контрагенти» за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, у якому зазначені усі контрагенти позивача - постачальники товарів за вказаний період, відомості про здійсненні розрахунки. Таким чином, податкова інспекція під час здійснення перевірки мала усі необхідні дані та відомості щодо ідентифікації господарських операцій, по яким вона встановила завищення валових витрат у сумі 1341570 грн.

Крім того, судова колегія зазначає, що встановлюючи факт завищення позивачем валових витрат у сумі 1341570 грн. у зв'язку із відсутністю достатнього підтвердження таких витрат первинними документами, податкова інспекція в той же час не виключає зі складу податкового кредиту позивача суму витрат зі сплати ПДВ, понесених у зв'язку із придбанням товарів на суму 1341570 грн. (без ПДВ).

При таких обставинах справи судова колегія дійшла висновку про недоведеність висновку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо завищення ТОВ «Фора-Крим» валових витрат у сумі 1341570 грн. за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, у т.ч. у 2 кварталі 2011 року на суму 462800 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 518264 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 360506 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Що стосується правомірності висновку податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат у сумі 206220 грн. у т.ч. у 2 кварталі 2011 року на суму 67814 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 60187 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 50401 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 27818 грн. по фінансово-господарським операціям позивача із Кримською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» на підставі Договору комісії № 23-18 від 03.02.2012 року, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2012 року між позивачем та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» в особі директора Кримської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Тарасенко Н.М. був укладений Договір комісії № 23-18, предметом якого є доручення позивача за винагороду здійснити в інтересах останнього реалізацію продуктів харчування, від свого імені за рахунок Комітента (п. 1.1 Договору т. 1 а.с. 153-156). Відповідно до умов вказаного Договору Комісіонер зобов'язаний самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця та товар Комітента та надати по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць, подати Комітенту звіт про реалізацію товару (п. 2 Договору).

Додатками № 1, 2, 3 до Договору комісії від 03.02.2012 року сторонами погоджений асортимент товару (т.1 а.с. 157-159, 160, 162).

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2012 року про зміни і доповнення до договору комісії № 23-18 від 03.02.2012 року сторони доповнили предмет Договору Додатком № 3 на суму 335585,80 грн. та визначили суму Договору у розмірі 2254172,65 грн. (т. 1 а.с. 161).

Актами виконаних робіт та звітами Комісіонера сторони визначили суму та асортимент товару, що був проданий Комісіонером за вказаним Договором комісії та розмір винагороди Комісіонера за Договором.

По факту виконання умов Договору Кримською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» виписано та надано позивачу відповідні податкові накладні.

Вказані документи долучені до матеріалів справи, були досліджені податковою інспекцією під час здійснення перевірки.

Таким чином, у позивача є у наявності первинні документи, що підтверджують понесені за Договором комісії від 03.02.2012 року витрати. Реальність виконання умов Договору податковою інспекцією не спростовується.

В апеляційній скарзі податкова інспекція наголошує про ненадання їй інших первинних документів, які ретельно та у повному обсязі підтверджують економічну доцільність придбання послуг Комісіонера - Кримської дирекції УДППЗ «Укрпошта» по продажу товару, але судова колегія вважає такі доводи безпідставними, оскільки позивач не повинен доказувати податковій інспекції доцільність здійсненої ним господарської операції як підстави для формування валових витрат. При цьому Податковим кодексом України таке ставлення до питання формування валових витрат платника податку не передбачене. Крім того, судова колегія зазначає, що податкова інспекція не надала суду доказів збитковості господарської операції позивача за Договором комісії та не надала суду доказів про те, що реалізація товару на умовах комісії не відноситься до видів господарської діяльності позивача згідно його Статуту.

Виходячи з того, що при здійсненні реалізації товару на умовах комісії позивач здійснював свою господарську діяльність, реальність виконання господарської операції податковою інспекцією не спростовується та факт понесення витрат по Договору комісії документально підтверджений необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 206220 грн. у т.ч. у 2 кварталі 2011 року на суму 67814 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 60187 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 50401 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 27818 грн. по фінансово-господарським операціям із Кримською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» на підставі Договору комісії № 23-18 від 03.02.2012 року.

Що стосується правомірності висновку податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат у сумі 159487 грн. по фінансово-господарським операціям позивача із ДП «Маркет-Плазо» на підставі Договору надання послуг № ВЗ 396 від 01.01.2010 року судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається (т. 1 а.с. 12-16), що 01 січня 2010 року між позивачем (Постачальник) та ДП «Маркет-Плазо» (Покупець) був укладений Договір № 396 щодо поставки товару з метою його оптово-роздрібної реалізації Покупцем через мережу магазинів «Фуршет». При цьому Постачальник зобов'язується приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його товару в мережі магазинів «Фуршет», а також приймати участь у випуску рекламно-інформаційних матеріалів на умовах, перед бачених даним Договором ( п. 1 Договору).

Одночасно між позивачем та ДП «Маркет-Плазо» 01 січня 2010 року був укладений Договір № ВЗ 396 «Про надання послуг» (т.1 а.с. 10-11), відповідно до якого позивач (Замовник) доручає ДП «Маркет-Плазо» (Виконавець) надати за плату інформаційно-консультаційні, організаційні та маркетингові послуги стосовно товарів, поставлених Замовником згідно з Договором № 396 від 01.01.2010 року в мережу магазинів Виконавця «Фуршет», вказаних в Додатку № 1 до цього Договору та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринку України (п. 1 Договору).

Згідно п. 2 Договору № ВЗ 396 «Про надання послуг» від 01.01.2010 року ДП «Маркет-Плазо» зобов'язано вивчати та формувати споживчий попит з метою збільшення об'ємів поставок товару; надавати інформацію Замовнику про хід продажу товару в мережі магазинів; своїми діями сприяти підвищенню споживчого попиту та просуванню товару на ринок України; проводити моніторинг щодо зміни асортименту товару в торгівельних залах мережі магазинів; проводити торгівельні презентації товару з демонстрацією цього товару та його споживчих якостей в мережі магазинів; надавати усні та/або письмові рекомендації щодо зміни асортименту товару; надавати усні та/або письмові рекомендації щодо зміни тари та маркування товару; надавати послуги якісно та в порядку, передбаченому цим Договором.

Вартість послуг з урахуванням ПДВ, наданих Виконавцем відповідно до цього Договору, визначена сторонами із розрахунку 9% від загальної суми проданого в мережі магазинів товару згідно з Договором постачання, укладеного між Замовником та Виконавцем (п. 3 Договору).

Факт поставки позивачем товару за Договором постачання № 396 від 01.01.2010 року у мережу магазинів «Фуршет», що вказані у Додатку № 2 до Договору постачання (т. 1 а.с. 17), податковою інспекцією не спростовується.

Податкова інспекція лише виключає зі складу валових витрат позивача суми понесених витрат з оплати маркетингових послуг ДП «Маркет-Плазо» за Договором № ВЗ 396 від 01.01.2010 року. Факт надання маркетингових послуг підтверджується щомісячними актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними та здійсненими розрахунками.

Таким чином, маркетингові послуги, що були надані позивачу ДП «Маркет-Плазо», безпосередньо пов'язані із виконанням між сторонами умов Договору постачання товару № 396 від 01.01.2010 року.

Відповідно до підпункту 14.1.108. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

З наведеної норми Податкового кодексу України випливає, що зміст господарських операцій між позивачем та ДП «Маркет-Плазо» за Договором № ВЗ 396 від 01.01.2010 року «Про надання послуг» - відповідає поняттю «маркетингові послуги» та за правилами оподаткування вказані господарські операції повинні бути відображені у податковому та бухгалтерському обліку саме як маркетингові послуги, що пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Відповідно до п. 19 ПБО 16 витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) є складовою частиною витрат на збут.

Як вказувалося вище, відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інші витрати, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Таким чином, будучи витратами на збут, що відносяться до інших витрат, що пов'язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, витрати на оплату маркетингових послуг відносяться до складу валових витрат, а тому позивач правомірно відніс витрати на оплату послуг ДП «Маркет-Плазо» у сумі 159487 грн. за Договором № ВЗ 396 від 01.01.2010 року до складу валових витрат.

При таких обставинах справи висновок податкової інспекції щодо завищення позивачем у період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року на загальну суму 1707277 грн., у т.ч. у 2 кварталі 2011 року на суму 572596 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 635416 грн., у 4 кварталі 21011 року на суму 447522 грн., у 1 кварталі 2012 року у сумі 51743 грн. є безпідставним, не відповідає вимогам Податкового кодексу України та документально не підтверджено.

Що стосується питання правомірності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 70707 грн., у т.ч.: за червень 2011 року на суму 6265 грн.; за серпень 2011 року на суму 6144 грн.; за жовтень 2011 року на суму 3590 грн.; за листопад 2011 року на суму 1905 грн.; за лютий 2012 року на суму 7243 грн., за березень 2012 року на суму 45560 грн., судова колегія встановила наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З акту перевірки від 09.08.2012 року вбачається, що сума визначеного податковою інспекцією завищення податкового кредиту з ПДВ 70707 грн. складається із наступних епізодів: по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із ТДВ «ЖЛ» ( загальна сума ПДВ 40774,98 грн.) та фінансово-господарським взаємовідносинам із ДП «Маркет-Плазо» ( загальна сума ПДВ 29932грн.).

Завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 29932 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам із ДП «Маркет-Плазо» визнано податковою інспекцією по маркетинговим послугам за Договором № ВЗ 396 від 01.01.2010 року «Про надання послуг» з тих же самих підстав, що й було зменшено валові витрати. Наявність у позивача відповідних податкових накладних ДП «Маркет-Плазо» податковою інспекцією не спростовується як не спростовується і факт реєстрації ДП «Маркет-Плазо» у якості платника ПДВ.

З урахуванням вищевказаних положень Податкового кодексу України, вищевказаних обґрунтувань суду щодо фінансово-господарських відносин між позивачем та ДП «Маркет-Плазо» та встановленим судом факту безпосередньої пов'язаності витрат по сплаті ПДВ у ціні наданих ДП «Маркет-Плазо» послуг із власною господарською діяльністю позивача по поставці товару у мережу магазинів «Фуршет», судова колегія вважає безпідставними висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 29932 грн.

Щодо права позивача на віднесення до податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ 18323,46 грн. за податковою накладною ТДВ «ЖЛ» № 428 від 26.03.2012 року та суми ПДВ 22451,52 грн. за податковою накладною ТДВ «ЖЛ» № 429 від 26.03.2012 року (загальна сума ПДВ 40775 грн.), судова колегія дійшла наступного висновку.

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для виключення загальної суми ПДВ 40775 грн. зі складу податкового кредиту позивача за березень 2012 року за податковими накладними ТДВ «ЖЛ» сталося те, що податкові накладні № 428 та № 429 від 26.03.2012 року не були зареєстровані у березні 2012 року постачальником - ТДВ «ЖЛ» у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Але, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ» 26 березня 2012 року позивачу були виписані податкові накладні № 438 сума ПДВ 18323,46 грн. та № 439 сума ПДВ 22451,53 грн., які внесені до Єдиного реєстру податкових накладних, про що свідчать квитанції ДПС України за № 1 від 27.03.2012 року реєстраційні номера :9014650947 та 9014651023 (т.2 а.с. 122-125).

Таким чином, відомості акту перевірки щодо номерів податкових накладних ТДВ «ЖЛ» № 428 та 429 від 26.03.2012 року не відповідають дійсності, оскільки ТДВ «ЖЛ» 26.03.2012 року виписало та надало позивачу податкові накладні за номерами № 438 та 439.

Таким чином, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 201.10. статті 201 та пункту 11 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем вимог абз. «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що виразилося у недонарахуванні податку з доходів фізичних осіб у сумі 1272,75 грн. не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки правомірність визначення податковою інспекцією позивачу грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1272,75 грн. не є предметом даного спору, оскільки по даній справі оскаржуються податкові повідомлення-рішення відповідача щодо збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

При таких обставинах справи судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.12 по справі № 2а-9349/12/0170/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська