Ухвала

від 04.07.2013 по справі

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К/9991/28566/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційною адміністративного суду від 06.04.2011

у справі № 2а-10185/10/10/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційною адміністративного суду від 06.04.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач (код ЄДРПОУ 32973485, юридична адреса: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв. 44) зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 13.05.2004 як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Згідно довідки №1196/29-0 від 05.06.2009 позивач взятий на облік відповідача.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач 25.05.2004 був зареєстрований відповідачем як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №100232821 серії НБ №326358.

21.05.2010 відповідачем затверджено акт № 445/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача на підставі абз. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно п. 2 акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача за період з вересня 2009 року по березень 2010 року позивачем надавались податкові декларації з податку на додану вартість з наявністю оподатковуваних поставок на суму 4498242 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача та доповідна записка заступника начальника ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, висновок про відсутність позивача за юридичною адресою було зроблено відповідачем на підставі акта обстеження юридичної адреси №1520/26-31 від 20.05.2010. Згідно повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №315/29-0 від 21.05.2010 за результатами проведених заходів встановлено відсутність юридичної особи позивача за місцезнаходженням; не встановлено фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреси, за якою здійснюється зв'язок. Згідно довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків №1520/26-31 від 20.05.2010, за адресою: м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд. 14, кв. 44, місцезнаходження платника податків не встановлено.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 07.12.2010 державним реєстратором зазначено, що статус відомостей про юридичну особу - підтверджено.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що дані документів щодо достовірності юридичної адреси позивача не містять посилання на те, які саме обставини стали підставою для висновку про те, що позивач не знаходиться за юридичною адресою; відповідачем не надані документи, які містили б у собі відомості про назву організації, що знаходиться за зазначеною адресою, не вказано посади та прізвища осіб, з пояснень яких слідує, що позивач відсутній за вказаною адресою тощо. Акт обстеження юридичної адреси відповідачем суду взагалі не надано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, то рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість, оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №445/15-2 від 21.05.2010 є протиправним.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційною адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-10185/10/10/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційною адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-10185/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко