Ухвала

від 04.07.2013 по справі 2а-2046/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/71232/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Бовкуна В.В.

представника позивача Глузд О.В.

представника відповідача Колодяжної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012

у справі № 2а-2046/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Альтіс-Енерго») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.08.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 07.09.2011 № 4888/23-522-36069563.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення у березні, квітні, травні, липні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2010 року до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ «Будмеханізація-СВ» та ТОВ «Буд-Імпекс» у складі вартості товарів та послуг.

Такий висновок податкового органу вмотивовано тим, що в постанові слідчого, яка стала підставою для проведення перевірки, зазначено, що ТОВ «Будмеханізація-СВ» є фіктивним підприємством, а декларації з податку на додану вартість ТОВ «Буд-Імпекс» за липень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року не визнано податковою звітністю.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 №0000792305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2264681,00 грн., в тому числі 1811745,00 грн. за основним платежем та 452936,00 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено своє право на податковий кредит.

Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених правових норм правильність формування платником ПДВ податкового кредиту вимагає фактичного здійснення господарської операції та її підтвердження належним чином складеними первинними документами.

Позивачем до матеріалів справи було надано договори №056/2010 від 01.02.2010, №065/2010 від 10.09.2010, №075/2010 від 01.12.2010, додаткові угоди від 01.04.2010, від 10.05.2010, від 15.06.2010 до договору №056/2010 від 01.02.2010 та протоколи узгодження договірної ціни за умовами яких ТОВ «Будмеханізація-СВ» зобов'язалось виконати електромонтажні роботи.

Фактичне виконання цих робіт підтверджено актами приймання-передачі робіт та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи

Колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що позивач не надав підтвердження розрахунків з ТОВ «Будмеханізація-СВ», оскільки за змістом наведеної норми статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно банківських виписок розрахунок за виконані роботи ТОВ «Альтіс-Енерго» здійснило шляхом безготівкового перерахунку коштів ТОВ «Будмеханізація-СВ».

На підтвердження реальності виконання поставок товару у взаємовідносинах з ТОВ «Буд-Імпекс» позивачем надано копії договорів купівлі-продажу, копії рахунків-фактур, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, банківські виписки.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Альтис-Енерго» є виконання робіт із створення систем електропостачання.

При цьому, позивачем надано договори підряду №033/2009 від 25.11.2009 та №053/2009 від 02.03.2010 з ТОВ «Будівельне управління № 77», додаткові угоди до них, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, які є доказами подальшої поставки позивачем отриманих робіт та товарів своєму контрагентові.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що при відмові в позові суд першої інстанції помилково виходив із того, що в деяких випадках загальна вартість товару зазначена в податковій накладній є меншою від вартості, що зазначена у видатковій накладній.

Оскільки податкова накладна виписується за першою з подій, то при здійсненні попередньої оплати така невідповідність може мати місце.

Разом з тим, сам по собі факт зменшення платником податків податкового кредиту не є наслідком позбавлення його права на такий кредит.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено те, що перевірка призначена відповідно до кримінально-процесуального закону і оскільки відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова