Рішення

від 08.07.2013 по справі 919/523/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року справа № 919/523/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

(вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь"

(вул. Паршина, 29, м. Севастополь, 99012)

про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості 277582,52 грн та повернення індивідуально визначеного майна,

за участю представників сторін:

позивача - Байрамова К.В., довіреність б/н від 28.05.2013;

відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" про розірвання договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №4/14-08 від 03.08.2010, зобов'язання повернути об'єкт оренди (індивідуально визначене рухоме майно) та стягнення заборгованості за вказаним договором у розмірі 277582,52 грн, у тому числі: орендна плата - 268647,46 грн, 3% річних - 8935,06 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 193, 229, 284 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 625, 651 Цивільного кодексу України та положення статі 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №4/14-08 від 03.08.2010, у зв'язку з чим позивач просить розірвати вказаний договір та повернути об'єкт оренди.

Ухвалою від 15.05.2013 позовна заяви прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 15.05.2013, 30.05.2013, 19.06.2013 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

У абзаці третьому пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" є: вул. Паршина, 29, м. Севастополь, 99012 (а.с.86-87).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи, що строк розгляду справи спливає, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Заявою від 08.07.2013 за вх. №7261/13 представник позивача уточнив індивідуальні ознаки - характеристику об'єкту, що підлягає поверненню, а саме ЗІЛ-43362, інв. №105-180, державний номер 20472КА.

Представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2010 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №4/14-08 (далі - Договір) (а.с.46-50), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме визначене майно, вартість, найменування, характеристика якого зазначаються у додатковому договорі. Майно передається в оренду з метою здійснення орендарем господарської діяльності. Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передачі за погодженням орендодавця та орендаря (а.с.46-50).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку). Розмір орендної плати зазначається у Додаткових договорах до цього Договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пункт 5.3 Договору визначає обов'язок орендатора своєчасно й у повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно з пунктом 5.9 Договору орендар зобов'язаний щомісячно до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірення.

Цей Договір діє з 03.08.2010 до 31.12.2010 включно (пункт 10.1 Договору).

Додатковим договором №1 від 03.08.2010 (а.с.51) сторони встановили наступні вартість, характеристику, технічний стан та розмір орендної плати за майно, що орендується:

контейнер, інв. №104-167-196 у кількості 30 штук, залишковою вартістю 12092,09 грн;

контейнер, інв. №104-157-166 у кількості 10 штук, залишковою вартістю 2852,43 грн;

контейнер, інв. №104-1607-1738 у кількості 132 штуки, залишковою вартістю 34777,18 грн;

контейнер, інв. №104-1581-1591 у кількості 11 штук, залишковою вартістю 2712,39 грн;

контейнер, інв. №104-798-883 у кількості 86 штук, залишковою вартістю 50166,23 грн;

домкрат гідравлічний, інв.№105-16 у кількості 1 штука, залишковою вартістю 9,66 грн;

автомобіль, ЗІЛ-43362, інв. №105-180, державний номер 20472КА, залишковою вартістю 12583,12 грн;

автомобіль, МАЗ 533702, інв. №105-192, державний номер 55091КТ, залишковою вартістю 32255,27 грн;

автомобіль, МАЗ 533702, інв. №105-191, державний номер 55092КТ, залишковою вартістю 40875,37 грн.

Згідно з додатковим договором №1 від 03.08.2010 технічний стан об'єктів оренди є задовільним, загальна вартість оренди з ПДВ на місяць склала 7620,00 грн.

Актом прийому - передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 01.09.2010, орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкти оренди (а.с.52).

За додатковим договором №2 від 03.08.2010 (а.с.53) сторони встановили наступні вартість, характеристику, технічний стан та розмір орендної плати за майно, що орендується:

контейнер, інв. №104-213 у кількості 55 штук, залишковою вартістю 27498,95 грн;

трактор МТЗ-80, інв. №105-186, державний номер 0734ФЕ, залишковою вартістю 310,27 грн;

автомобіль DAEWOO Lanos, інв. №105-155, державний номер 47941КТ, залишковою вартістю 10267,65 грн.

Згідно з додатковим договором №2 від 03.08.2010 технічний стан об'єктів оренди є задовільним, загальна вартість оренди з ПДВ на місяць склала 3970,00 грн.

За актами від 01.10.2010, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, а саме: контейнер, інв. №104-213 у кількості 55 штук, загальна вартість оренди з ПДВ на місяць склала 970,00 грн (а.с.54) та автомобіль DAEWOO Lanos, інв. №105-155, державний номер 47941КТ, загальна вартість оренди з ПДВ на місяць склала 1000,00 грн (а.с.54).

Додатковим договором №3 від 30.12.2010 сторони домовилися, що Договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2011 включно (а.с.56).

Неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті орендної плати і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості станом на 31.03.2013 у розмірі 277582,52 грн, з яких: 268647,46 грн - орендна плата, 8935,06 грн - 3 % річних, розірвання договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №4/14-08 та повернення майна.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частин першої та другої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом щодо цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина перша статі 760 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Відповідно до статті 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. Згідно положень частини другої статті 26 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що строк дії Договору, згідно з пунктом 10.1 Договору у редакції додаткового договору №3 від 30.12.2010, визначений до 31.12.2011.

З матеріалів справи вбачається, що умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що Договір припиняється, зокрема, за закінченням строку, на який його було укладено (пункт 10.6 Договору).

Пунктом 10.9 Договору встановлено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною другою статті 17 Закону визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічне положення міститься у пункті 10.4 Договору.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначених положень закону та Договору, сторонами не надано суду належних та допустимих доказів звернення до іншої сторони за Договором з заявою про припинення Договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором, з урахуванням додаткового договору №3 від 30.12.2010, а саме, до 31.12.2013.

Статтями 10, 19 Закону, статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третю статті 18 Закону та частиною п'ятою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості у матеріалах справи відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" заборгованості по орендній платі за період з 30.09.2010 по 29.03.2013 у розмірі 268647,46 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.10.2010 по 19.04.2013 у розмірі 8935,06 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його вірними, тому вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" 3% річних у сумі 8935,06 грн підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу, позивач вимагає розірвання Договору та зобов'язання відповідача повернути орендодавцю об'єкт оренди.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Положеннями пункту 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013 (далі - Постанова Пленуму №12) передбачено, що Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 10.3 Договору зміни до умов договору, або його розірвання допускається за взаємною згодою сторін.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 26 Закону, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 Цивільного кодексу України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності із Законом, невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору.

У пункті 5.1 Постанови Пленуму №12 зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Судом встановлено, що відповідач протягом усього строку дії Договору неналежним чином виконував обов'язок, щодо своєчасного здійснення орендної плати, при цьому з 31.08.2011 орендар взагалі не вносив орендну плату за Договором.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про розірвання договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №4/14-08 від 03.08.2010 такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 27 Закону встановлено, що у випадку розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди.

Отже, вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про зобов'язання відповідача повернути рухоме майно, отримане за Договором, а саме: контейнер, інв. №104-167-196 у кількості 30 штук; контейнер, інв. №104-157-166 у кількості 10 штук; контейнер, інв. №104-1607-1738 у кількості 132 штуки; контейнер, інв. №104-1581-1591 у кількості 11 штук; контейнер, інв. №104-798-883 у кількості 86 штук; домкрат гідравлічний, інв.№105-16 у кількості 1 штука; автомобіль, ЗІЛ-43362, інв. №105-180, державний номер 20472КА; автомобіль, МАЗ 533702, інв. №105-192, державний номер 55091КТ; автомобіль, МАЗ 533702, інв. №105-191, державний номер 55092КТ; контейнер, інв. №104-213 у кількості 55 штук; автомобіль DAEWOO Lanos, інв. №105-155, державний номер 47941КТ, є такими, що підлягають задоволенню.

До того ж, положеннями статті 27 Закону визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вже зазначалося, пунктом 10.9 Договору встановлено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Отже, враховуючи положення діючого законодавства та беручи до уваги заявлене письмове клопотання представника позивача про вихід за межі позовних вимог в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що зазначені вище об'єкти оренди мають бути поверненні позивачеві за актом приймання-передачі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Пунктами 2.10, 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 (далі - Постанова Пленуму №7) роз'яснено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Частиною першою статті 4 Закону України „Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року встановлений у сумі 1147,00 гривень.

Ставки судового збору визначені у частині другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що провадження у справі порушено за позовною заявою Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, в якій були об'єднанні вимоги як майнового, так і немайнового характеру, позивачем до сплати підлягав судовий збір у розмірі:

- судовий збір у розмірі 5551,65 грн за вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості за Договором у сумі 277582,52 грн, у тому числі: 268647,46 грн - основний борг, 8935,06 грн - 3% річних.

- судовий збір у розмірі 1147,00 грн за вимоги немайнового характеру про розірвання Договору;

- судовий збір у розмірі 1147,00 грн за вимоги немайнового характеру про зобов'язання повернути об'єкт оренди за Договором.

Позивачем у якості доказів сплати судового збору надано суду платіжне доручення №964 від 23.04.2013 про сплату судового збору у розмірі 6698,65 грн (5551,65 грн + 1147,00 грн), з якого вбачається, що Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною було оплачено судовий збір за вимоги майнового характеру та за одну з вимог немайнового характеру.

Таким чином, судовий збір за одну з вимог немайнового характеру позивачем несплачений.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму №7 визначено, що, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з такого, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

З огляду на зазначене, враховуючи, що провадження у справі порушено за позовною заявою в якій були об'єднанні вимоги як майнового, так і дві вимоги немайнового характеру, та які були задоволенні повністю, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати та стягнути суму судового збору у розмірі 1147,00 грн безпосередньо з відповідача в доход державного бюджету.

Враховуючи викладене, з відповідача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1147,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" (вул. Паршина, 29, м. Севастополь, 99012, код ЄДРПОУ 37126995, р/р №2600600017940 в СФ АТ «Укрексімбанк» в м. Севастополі, МФО 384986) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 20077743, відомості про рахунки в установах банку відсутні) заборгованість у розмірі 277582,52 грн , у тому числі: основна заборгованість - 268647,46 грн, 3% річних - 8935,06 грн.

3. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №4/14-08 від 03.08.2010, укладений між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь".

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" (вул. Паршина, 29, м. Севастополь, 99012, код ЄДРПОУ 37126995, р/р №2600600017940 в СФ АТ «Укрексімбанк» в м. Севастополі, МФО 384986) повернути Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 20077743, відомості про рахунки в установах банку відсутні) за актом приймання-передачі індивідуально визначене рухоме майно, а саме: контейнер інв. №104-167-196 у кількості 30 штук; контейнер інв. №104-157-166 у кількості 10 штук; контейнер інв. №104-1607-1738 у кількості 132 штуки; контейнер інв. №104-1581-1591 у кількості 11 штук; контейнер інв. №104-798-883 у кількості 86 штук; домкрат гідравлічний інв.№105-16 у кількості 1 штука; автомобіль ЗІЛ-43362, інв. №105-180, у кількості 1 штука, державний номер 20472КА; автомобіль МАЗ 533702, інв. №105-192, державний номер 55091КТ; автомобіль, МАЗ 533702, інв. №105-191, у кількості 1 штука, державний номер 55092КТ; контейнер інв. №104-213 у кількості 55 штук; автомобіль DAEWOO Lanos, інв. №105-155, у кількості 1 штука, державний номер 47941КТ .

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" (вул. Паршина, 29, м. Севастополь, 99012, код ЄДРПОУ 37126995, р/р №2600600017940 в СФ АТ «Укрексімбанк» в м. Севастополі, МФО 384986) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 20077743, відомості про рахунки в установах банку відсутні) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6698,65 грн .

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Севастополь" (вул. Паршина, 29, м. Севастополь, 99012, код ЄДРПОУ 37126995, р/р №2600600017940 в СФ АТ «Укрексімбанк» в м. Севастополі, МФО 384986) у доход Державного бюджету міста Севастополя (одержувач: Державний бюджет м. Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір у розмірі 1147,00 грн .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.07.2013.

Суддя О.О. Єфременко