Постанова

від 04.07.2013 по справі 817/1814/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1814/13-а

04 липня 2013 року 12год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Давидюк М.С.

відповідача: представник представник Форет М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Модена" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000592342, №0000602342 від 04.02.2013 року ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Модена" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000592342, № 0000602342 від 11.02.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. ПП "Модена" в вересні 2012 року мало господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоєвро діагностика" (код 36444593). Між позивачем ПП "Модена" та ТОВ "Автоєвро діагностика" було укладено договір купівлі-продажу № 1 /09-3 від 03.09.2012 р., термін дії Договору до повного виконання сторонами своїх обов'язків. На виконання вищевказаних договорів, ТОВ "Автоєвро діагностика", в вересні 2012 року поставило товар, який були використані позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними.

Вказує на неправомірність зменшення податковим органом витрат позивача та податкового кредиту, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ТОВ "Автоєвро діагностика". Зазначає, що господарські операції з вказаним контрагентом оформлені належними первинними документами бухгалтерського обліку, які були пред'явлені до перевірки, а правочин між сторонами не є нікчемним в розумінні закону та не визнавався недійсним в установленому порядку.

Платник податків стверджує, що податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період, були сформовані на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог податкового законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин. Порушення в оформленні податкових та видаткових накладних, внаслідок яких вони могли бути визнані недійсними, перевіркою не виявлені та в Акті перевірки, не зазначені. Показники податкових накладних відповідають показникам видаткових накладних виписаних ТОВ "Автоєвро діагностика", які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені відповідними нормативно-правовими актами. Видаткові накладні відображають фактично здійсненні господарські операції, а саме отримання платником податків товарів.

Отримані згідно договірних зобов'язань та підтверджені накладними товари були використані платником податків у господарській діяльності. Використання товарів та матеріалів які отримані у ТОВ "Автоєвро діагностика" підтверджується договорами ПП "Модена" з ТОВ «Техіндустрія» № 01/08-12 від 01.08.2012 року, ТОВ «Якість і будівництво» № 3/03 від 03.09.2012 року, ПП «Агрополь» № 03/09 від 03.09.2012 року, ПП «Укрспецсервіс» № 0712-1 від 05.07.2012 року, ПП «Новітех Захід» № ГД -0000203 від 13.08.2012 року, ТОВ «Інтуіт ЛТД» № 08/12-1 від 15.08.2012 року, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення, яким не було надано належного значення при перевірці. Таким чином, висновок ревізора про те, що господарські операції платника податків з ТОВ "Автоєвро діагностика" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання - є безпідставним та необґрунтованим. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, та пояснив, що згідно висновку Акту від 29.01.2013 року № 53/22-200/31541926 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП "Модена" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Автоєвро діагностика" за період 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. перевіркою встановлено порушення п. 44.1, ст.44 розділу І п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового Кодексу України, ПП "Модена" занижено податок на прибуток за період що перевірявся на загальну суму 109948 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року на суму 109984грн. П.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1,п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України ПП "Модена" завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ "Автоєвро діагностика" в результаті чого занижено податок на додану вартість за період що перевірявся у розмірі 104 661 грн.

На підставі висновку Акту від 29.01.2013 року № 53/22-200/31541926, ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби направила позивачу ПП "Модена" податкове повідомлення рішення №. 0000592342 від 04.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток у сумі - 109 984 грн. та штрафними санкціями - 54 992 грн. , та податкове повідомлення-рішення № 0000602342 від 04.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість у сумі - 104 661 грн., та штрафними санкціями - 52 330 грн.

Актом № 2086/22-00/36444593 від 29.11.2012 року з питань господарських відносин ТОВ "Автоєвро діагностика" код 36444593 з питань взаємовідносин з платниками податків за вересень 2012 року встановлено порушення п. 1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст.228,ст.626, ст.629, ст.650, ст. 655, ст.658, ст.662 ЦК України щодо недодержання вимог зазначених статей, в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Автоєвро діагностика" із постачальниками та покупцями, в т.ч. із покупцем ПП "Модена". З матеріалів ДПІ встановлено, що ТОВ "Автоєвро діагностика" протягом 2012 р. залучало до ланцюгів постачання сумнівних суб'єктів господарської діяльності, які були задіяні у схемах ухилення від сплати податків та конвертації грошових коштів у готівку чи по фактах порушення податкового законодавства. Операції з продажу та придбання товарів (послуг) з ТОВ "Автоєвро діагностика" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання. Враховуючи те, що у ТОВ "Автоєвро діагностика", відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно частини 1,5 ст. 203, п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин укладений між ПП "Модена" та ТОВ "Автоєвро діагностика" має ознаки нікчемності. Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, ПП "Модена" порушено ст. 228 Цивільного кодексу України, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

А тому, у податкового органу на час перевірки були вci підстави трактувати відповідну суму валових витрат та податкового кредиту як непідтверджену. За таких обставин просив в позові відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП "Модена", код 31541926 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Автоєвро діагностика код 36444593 за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.

За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби складено Акт від 29.01.2013 року № 53/22-200/31541926

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1, ст.44 розділу І п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового Кодексу України, ПП "Модена" при обчислені витрат оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям з ТОВ "Автоєвро діагностика" в результаті чого занижено податок на прибуток за період що перевірявся на загальну суму - 109 984 грн. П.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1,п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України ПП "Модена" завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ "Медея" в результаті чого занижено податок на додану вартість за період що перевірявся у розмірі - 104 661 грн.

На підставі висновку Акту від 29.01.2013 року № 53/22-200/31541926 ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби направила позивачу ПП "Модена" податкове повідомлення рішення № 0000592342 від 04.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток у сумі - 109 984 грн. та штрафними санкціями - 54 992 грн. , та податкове повідомлення-рішення № 0000602342 від 04.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість у сумі - 104 661 грн., та штрафними санкціями - 52 330 грн.

В подальшому, за результатами адміністративного оскарження до ДПС в Рівненській області та ДПС України податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Рівне №0000592342 та №0000602342 від 04.02.2013 року залишені без змін.

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень лягли висновки відповідача, зазначені в Акті від 29.01.2013 року № 53/22-200/31541926 про нікчемність операцій з купівлі-продажу товарів та матеріалів здійснених між позивачем ПП "Модена" та ТОВ "Автоєвро діагностика", що суперечить ч.1 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України.

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в Акті від 29.01.2013 року № 53/22-200/31541926 щодо наявності підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств по господарській операції з ТОВ "Автоєвро діагностика", суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону та фактичних обставинах справи, а на припущеннях відповідача.

Судом встановлено, що між позивачем ПП "Модена" та ТОВ "Автоєвро діагностика" було укладено договір купівлі-продажу № 1 /09-3 від 03.09.2012 р., термін дії договору до повного виконання сторонами своїх обов'язків. На виконання вищевказаних договорів, ТОВ "Автоєвро діагностика", в вересні 2012 року поставило товар, який був використаний позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними доданими до матеріалів справи.

Так на виконання договору купівлі-продажу № 1 /09-3 від 03.09.2012 р.,ТОВ "Автоєвро діагностика" у вересні 2012 року передала у власність позивача товари та матеріали, що підтверджується:

- видатковими та податковими накладними № 44 від 03.09.2012 року, № 45 від 03.09.2012 року, № 46 від 05.09.2012 року № 45 від 07.09.2012 року № 48 від 07.09.2012 року, № 49 від 10.09.2012 року, № 50 від 13.09.2012 року, № 51 від 14.09.2012 року, № 52 від 20.09.2012 року, № 53 від 20.09.2012 року, № 54 від 25.09.2012 року, № 55 від 27.09.2012 року, № 56 від 27.09.2012 року, № 57 від 28.09.2012 року.

Документи підписано повноважними особами та засвідчено печатками підприємств.

Розрахунки між підприємствами проведені в повному обсязі, що підтверджено прибутковими касовими ордерами та бухгалтерською довідкою про відсутність кредиторської та дебіторської заборгованості між ПП «Модена» та ТОВ «Автоєвро діагностика».

У відповідності до наданого позивачем договору оренди транспортного засобу від 02.04.2012 року та пояснення директора Кучерука О.А., переміщення товарів від продавця до покупця здійснювалось орендованим транспортом.

Як встановлено судом згідно договірних зобов'язань товари були використані платником податків у господарській діяльності. Використання товарів та матеріалів які отримані у ТОВ "Автоєвро діагностика" підтверджується договорами ПП "Модена" з ТОВ «Техіндустрія» № 01/08-12 від 01.08.2012 року, ТОВ «Якість і будівництво» № 3/03 від 03.09.2012 року, ПП «Агрополь» № 03/09 від 03.09.2012 року, ПП «Укрспецсервіс» № 0712-1 від 05.07.2012 року, ПП «Новітех Захід» № ГД -0000203 від 13.08.2012 року, ТОВ «Інтуіт ЛТД» № 08/12-1 від 15.08.2012 року, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення доданими до матеріалів справи.

Документи підписано повноважними особами та засвідчено печатками підприємств.

Розрахунки між підприємствами проведені в повному обсязі, що підтверджено бухгалтерською довідкою про відсутність кредиторської та дебіторської заборгованості між ПП «Модена» з ТОВ «Техіндустрія», ТОВ «Якість і будівництво», ПП «Агрополь», ПП «Укрспецсервіс», ПП «Новітех Захід», ТОВ «Інтуіт ЛТД».

Необхідно зазначити, що згідно ч.2. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якй\що він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угода, яка укладена позивачем та контрагентом не визнано судом недійсною і її недійсність прямо не всановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальних громад.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають мати місце обставин, щодо наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного правочину не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання такого договору.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, відповідно до ст.39 ПК Кодексу та складаються із сум податків, нарахованих платником податків за ставкою встановленою п.193-1 ст. 193 ПК України протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуги з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначається на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат, обов'язковість ведення і зберігання передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів. П.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, надання послуг, визначаються витратами того звітнього періоду , в якому визначено доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, надання послуг.

Матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Автоевро діагностика»" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законній підставі видало податкові накладні.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про не підтвердження позивачем первинними документами валових витрат та податкового кредиту адже у матеріалах справи наявні документи, а саме: договори, акти приймання-передачі, накладні, податкові накладні, автомобіль який є у власності позивача та використовується в господарській діяльності ПП "Модена".

Враховуючи викладені обставини та досліджені судом первинні документи, позивачем відповідно до вимог п.п.14,1.27 п.14.1 ст. 14, п.138.2 ст.138, п.198,3 ст.198 ПК УКраїни сформовано валові витрати та податковий кредит, оскільки вказані господарські операції підтверджено первинними документами які за своїм змістом і формою відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , дані документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, оскільки відображені в бухгалтерському та податковому облік.

Є безпідставними та не узгоджуються з вимогами ПК України посилання відповідача на акт перевірки № 2086/22-00/36444593 від 29.11.2012р. зокрема- лист від 01.11.1012 року № 45883/8/15-2 ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області про надання інформації про те, що ТОВ «Ексімторг» не мало господарських відносин ТзОВ «Автоєвро діагностика» та висновок про фіктивний характер правочинів, здійснених платником податку ПП «Модена» з контрагентом ТзОВ «Автоєвро діагностика» і як наслідок, завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавства встановленого імперативного права поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Та обставина, що постачальник не знаходився за податковою адресою, мав господарські взаємовідносини з підприємствами, які були задіяні у схемах ухилення від сплати податків, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до валових витрат та складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість такому постачальнику товару.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності та обережності i йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Позивачем первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо безтоварності та нікчемності господарської операції за наслідками якої було сформовано позивачем оспорювані валові витрати та податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом (як-то відсутність за місцезнаходженням, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку) суд вважає неправомірним.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії"(№3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин, наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000592342, № 0000602342 від 11.02.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції м.Рівне №0000592342 та №0000602342 від 11.02.2013 року.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Модена" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.