Рішення

від 09.07.2013 по справі 902/794/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2013 р. Справа № 902/794/13

Провадження № 14/902/58/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представника позивача : Олійник Р.О. - довіреність №12 від 11.06.2013 року, паспорт АА238189 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 31.05.1996 року та

Олійник Ю.Ю. - довіреність №12 від 11.06.2013 року, паспорт АВ672827 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 27.01.2006 року;

представника відповідача : Петровський І.Д. (директор) - посвідчення № 136880,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (вул. Гагаріна, 6, смт. Десна, Вінницький район, Вінницька область, 23240)

до : дочірнього підприємства "Десна" товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький райсількомунгосп" (вул. Гагаріна, 10, смт. Десна, Вінницький район, Вінницька область, 23240)

про стягнення 23469,75 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Десна" товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький райсількомунгосп" 23469,75 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.05.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/794/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (09.07.2013р.) представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали частково, про що надали суду заяву про зменшення розміру позовних вимог вх. №08-46/8404/13 від 09.07.2013р., в якій просили стягнути з відповідача заборгованість в сумі 16106,50 грн.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представників позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Поряд з цим, представником відповідача (Петровський І.Д.) в судовому засіданні подано заяву від 09.07.2013р. (вх. №08-46/8405/13 від 09.07.2013р.), в якій відповідач зазначив про визнання заборгованості в розмірі 16106,50 грн.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (виконавець) та дочірнім підприємством "Десна" товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький райсількомунгосп" (споживач) укладено договір про надання послуг з опалення та водовідведення №242, відповідно до умов якого виконавець зобов"язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості комунальні послуги, а споживач зобов"язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Вимірювання обсягів наданих виконавцем послуг здійснюється за допомогою засобів обліку (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору тарифи на послуги та їх складові визначаються в калькуляції, яка є додатком до цього договору та являє собою його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 8.2. Договору плата за надані послуги справляється за показаннями засобів обліку згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Загальна вартість послуг визначається на кінець кожного місяця, виходячи з показників засобів обліку, тобто загальної кількості отриманих споживачем послуг (п. 9.1. договору).

Так, позивачем за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2011 року було надано послуги з опалення на загальну суму 483918,55 грн. Підтвердженням цього є підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками акти здачі-прийняття послуг за вказаний період, а також підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.06.2013 року, наявний в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата послуг здійснюється протягом місяця, що настає за розрахунковим (п. 10.2. Договору).

В порушення вказаних умов Договору відповідач у встановлені Договором строки та у повному обсязі за отримані послуги оплату не здійснив, лише частково сплатив грошові кошти на загальну суму 460448,80 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 23469,75 грн.

У зв"язку з тим, що відповідач не сплатив борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правовідносини, які породжує договір про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуги з опалення належним чином, підтвердженням чого є підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками акти здачі-прийняття послуг за вказаний період, а також підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.06.2013 року.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору про надання послуг з опалення та водовідведення №242 від 01.01.2008 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 23469,75 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 16106,60 грн. (з урахуванням заяви позивача від 09.07.2013 року про зменшення розміру позовних вимог) заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи, окрім того визнані відповідачем в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 31.05.2013 року відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з покладенням судових витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства "Десна" товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький райсількомунгосп" (вул. Гагаріна, 10, смт. Десна, Вінницький район, Вінницька область, 23240; код ЄДРПОУ 31315274) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (вул. Гагаріна, 6, смт. Десна, Вінницький район, Вінницька область, 23240; код ЄДРПОУ 34325039) 16106 грн. 50 коп. основного боргу та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 липня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи