Рішення

від 20.06.2013 по справі 911/1959/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2013 р. Справа № 911/1959/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакмайстер ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна»

про стягнення 4 138,48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Роменець М.О. - представник за довіреністю б/н від 10.06.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакмайстер ЛТД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №1 від 18.03.2013 року (вх. №1917 від 23.05.2013 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна» (далі - відповідач) про стягнення 4 138,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №5 від 19.01.2012 року, а саме, щодо здійснення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 4 080,24 грн. основного боргу, 16,32 грн. інфляційних втрат та 41,92 грн. 3%річних, а разом 4 138,48 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2013 року порушено провадження у справі №911/1959/13 та призначено розгляд справи на 20.06.2013 року.

20.06.2013 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від позивача з клопотанням вих. №1 від 19.06.2013 року (вх. №13780) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2013 року.

У судовому засіданні 20.06.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений по дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання 20.06.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.06.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

19.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакмайстер ЛТД» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №5 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцеві пакувальні матеріали (надалі -товар), в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов'язується в термін та на умовах, передбачених цим договором, приймати такий товар та оплачувати його вартість.

Відповідно до п. 3.1. договору кількість та асортимент кожної партії товару визначається, згідно заявки покупця та зазначається в товаро-супровідних документах на таку партію товару. За відсутності документально оформленого замовлення підтвердженням факту узгодження умов доставки, кількості та асортименту партії товару, є підписана сторонами видаткова накладна.

Згідно п. 5.1. договору загальна сума даного договору визначається шляхом арифметичного додавання сум вартості кожної окремої партії товару, визначеної в товаросупровідних документах.

Покупець здійснює сплату товару постачальнику протягом 14 календарних днів після отримання партії товару (п. 5.2 договору).

Даний договір, згідно п. 8.1., набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакмайстер ЛТД» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна» товар на суму 4 080,24 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №1863 від 30.10.2012 року, яка підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками товариств.

Господарським судом встановлено, що вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Жодних доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

Відтак, станом час розгляду спору в суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 4 080,24 грн.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується також Актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2012 року - 05.12.2012 року, підписаного уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств. Копія акту наявна в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні.

23.01.2013 року, у зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, на адресу відповідача була надіслана претензія вих. №1 від 18.01.2013 року з вимогою в строк, встановлений чинним законодавством, розглянути претензію та перерахувати заборгованість у сумі 4 080,24 грн. на рахунок позивача. Копія претензії та докази її отримання позивачем 25.01.2013 року наявні в матеріалах справи.

У відповідь на зазначену вимогу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна» надійшов лист вих. №1 від 25.01.2013 року (копія наявна в матеріалах справи), з якого вбачається, що відповідач взнає наявність заборгованості перед позивачем та зазначає, що в найближчий час заборгованість буде погашена.

Однак, зобов'язання щодо оплати поставленого товару у строк та в порядку визначеному законодавством відповідачем не виконано.

Жодних документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про здійснення оплати отриманого товару відповідачем не надано.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором встановлено, що покупець здійснює сплату товару постачальнику протягом 14 календарних днів після отримання партії товару (п. 5.2 договору).

З матеріалів справи (видаткової накладної №1863 від 30.10.2012 року) вбачається, що товар був поставлений відповідачу 30.10.2012 року.

Таким чином, враховуючи п. 5.2 договору, строк оплати вказаного товару закінчився 13.11.2012 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі у встановлений строк. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4 080,24 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу борг з урахуванням інфляції у розмірі 16,32 грн. та 3% річних у розмір 41,92 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму боргу, є правомірними.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних та інфляційних, господарський суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам законодавства та є арифметично вірними.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 16,32 грн. інфляційних витрат та 41,92 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме у сумі 4 138,48 грн., з яких 4 080,48 грн. основного боргу, 8,16 грн. інфляційних витрат та 41,92 грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, судовий збір відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Київський шлях, будинок 79, код ЄДРПОУ 30547136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакмайстер ЛТД» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 61, офіс 11, код ЄДРПОУ 36506844) 4 080 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 24 коп. основного боргу, 16 (шістнадцять) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 41 (сорок одну) грн. 92 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 11.07.2013 року