Рішення

від 08.07.2013 по справі 901/1818/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2013 Справа № 901/1818/13 За позовом Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Динамо-Крим», м. Сімферополь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансова компанія «Донбаспромсировина», м. Сімферополь

про стягнення 10105,12 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Зазулинська А.П., довіреність №01 від 02.01.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Динамо-Крим» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарська компанія «Донбаспромсировина» суми заборгованості у розмірі 9153,78 грн, з яких борг з орендної плати - 5635,00 грн, борг з відшкодування комунальних платежів - 1198,74 грн, пеня за прострочку платежів - 1676,62 грн, штраф за прострочку платежів за спожиті комунальні послуги - 79,92 грн, штраф за прострочку платежів з орендної плати - 563,50 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №28 від 16.07.2012 щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів та комунальних послуг, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму заборгованості з орендної плати у розмірі 5635,00 грн, суму заборгованості з відшкодування комунальних платежів у розмірі 1198,74 грн, пеню за прострочку платежів у розмірі 1676,62 грн, штраф за прострочку платежів за спожиті комунальні послуги у розмірі 79,92 грн, штраф за прострочку платежів з орендної плати у розмірі 563,50 грн.

У ході розгляду справи представник Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Динамо-Крим» надав суду заяву про уточнення позовних вимог (а. с. 19-21), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 6198,50 грн, заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 1498,43 грн, неустойки (пеня, штраф) у розмірі 2408,19 грн, з яких пеня у розмірі 1744,79 грн, штраф 10% від суми заборгованості з орендної плати у розмірі 563,50 грн, штраф 10% від суми заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 99,90 грн, а також 1720,50 грн судового збору.

Дослідивши зміст заяви позивача та співвіднісши його з раніш заявленими позовними вимогами, суд встановив, що фактично подана заява спрямована на збільшення розміру позовних вимог.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки позивач скористався своїм правом на збільшення розміру позовних вимог з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, оскільки таке процесуальне право є невід'ємним правом позивача, не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав та відповідає повноваженням представника позивача наданим йому відповідною довіреністю, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомляв, відзиву на позов суду не надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією за вказаною у позовній заяві адресою, а також за адресою, яка зазначена у наявній у матеріалах справи довідці Головного управління статистики в Автономній республіці Крим №03.3-14/751 від 17.06.2013 (а. с. 35).

У матеріалах справи наявна копія ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2013 про порушення провадження у справі, яка надсилалась на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, однак повернута підприємством зв'язку з причини - закінчення строку зберігання (а. с. 45-48). Інша судова кореспонденція від відповідача не поверталась.

Відповідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З наведеного виходить, що відповідач належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду справи судом, однак не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2012 між Підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Динамо-Крим» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансова компанія «Донбаспромсировина» (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №28 від 16.07.2012 (а. с. 8-10), згідно п. 1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення.

Об'єкт оренди належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності за №839 від 12.06.2001, складається з приміщень загальною площею 16,1 кв. м, що знаходяться за адресою: вул. Декабристів, 21 у м. Сімферополі. Вартість майна об'єкта оренди з урахуванням індексації визначається відповідно до положень, стандартів бухгалтерського обліку і становить 3848,00 грн (п. п. 1.2 - 1.4).

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що передача об'єкта оренди в користування оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Згідно п. 3.2.1 договору об'єкт оренди передається Орендарю в користування з метою ведення останнім фінансово-господарської діяльності, а саме для розміщення офісу.

Орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди, який починається з дати приймання Орендарем об'єкта оренди, при необхідності після обов'язкового нотаріального посвідчення, та завершується датою повернення об'єкта оренди Орендодавцю, як це передбачено статтею 6 цього договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору сторони погодились, що за використання об'єкта оренди Орендар сплачує Орендодавцю щомісячну орендну плату в розмірі 58,33 грн (без ПДВ) за 1 кв. м 16,1 кв. м площі приміщень об'єкта оренди, що складає 1127,00 грн за місяць.

Згідно наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі об'єкту оренди від 16.07.2012 (а. с. 14 на звороті) Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 16,1 кв. м, що знаходиться по вул. Декабристів, 21 у м. Сімферополь. Передане приміщення повністю придатне до його використання на умовах договору. Орендар претензій щодо стану приміщення не має і зобов'язується по закінченню терміну дії договору повернути Орендодавцю приміщення згідно з вимогами договору.

Акт підписаний керівниками обох підприємств та скріплений відповідними печатками.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не сплачуються орендні платежі за договором оренди нежитлових приміщень №28 від 16.07.2012, а також спожиті комунальні послуги, у зв'язку з чим за період з 31.08.2012 по 16.06.2013 за ним утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 6198,50 грн та заборгованість з комунальних послуг у розмірі 1498,43 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 6198,50 грн та заборгованості з комунальних послуг у розмірі 1498,43 грн такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено строк (термін) виконання зобов'язання - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Отже відповідач, уклавши договір оренди нежитлових приміщень №28 від 16.07.2012, прийняв на себе певні зобов'язання щодо виконання умов вказаного договору.

Зокрема, п. 5.3 договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця шляхом передплати за наступний розрахунковий місяць. Протягом 10 днів з моменту укладання цього договору Орендар зобов'язується сплатити орендну плату за поточний місяць, а також передоплату за останній розрахунковий місяць за даним договором. Орендна плата сплачується у тій формі, що взаємоприйнятна для обох сторін та не заборонена при цьому чинним законодавством України.

Пунктом 5.4 договору визначено, що експлуатаційні витрати, розрахунки за опалення та комунальні послуги оплачуються Орендарем окремо у термін, визначений пунктом 4.2 цього договору, у розмірі визначеному узгодженим розрахунком, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.2.1 договору фактичний обсяг спожитих комунальних послуг визначатиметься сторонами відповідно до покажчиків лічильників, встановлених Орендарем на об'єкті оренди. Оплата спожитих комунальних послуг здійснюватиметься Орендарем в строк до 10 числа поточного місяця, незалежно від орендної плати на підставі відповідних рахунків, виставлених Орендодавцем.

Однак, відповідачем у порушення умов договору орендні платежі та платежі за отримані комунальні послуги не сплачувались, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 6198,50 грн та заборгованість з комунальних послуг у розмірі 1498,43 грн.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи відповідач не представив суду доказів повної або часткової сплати вказаних сум заборгованостей, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати у розмірі 6198,50 грн та заборгованості з комунальних послуг у розмірі 1498,43 грн.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань з 11.09.2012 по 31.05.2013 за договором оренди нежитлових приміщень №28 від 16.07.2012 позивачем відповідно до умов договору нарахована пеня (з 11.09.2012 по 31.05.2013), розмір якої складає 1744,79 грн.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 1744,79 грн враховуючи її розмір та період нарахування.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання Орендарем будь-якого грошового зобов'язання, що передбачене цим договором, Орендар сплачує контрагенту пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів та комунальних послуг у повному обсязі та своєчасно, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 11.09.2012 по 31.05.2013 у розмірі 1744,79 грн підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф 10% за прострочку платежів з орендної плати у розмірі 563,50 грн та штраф 10% за прострочку платежів за спожиті комунальні послуги у розмірі 99,90 грн.

Згідно п. 7.2 договору у випадку прострочення Орендарем оплати Орендодавцеві орендної плати (комунальних послуг) більш ніж на місяць, крім пені, передбаченої п. 7.1 договору, Орендар сплачує Орендодавцеві штраф у розмірі 10% від суми заборгованості по орендній платі (комунальним послугам).

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком штрафу за прострочку платежів з орендної плати та штрафу за прострочку платежів за спожиті комунальні послуги у розмірі 563,50 грн та 99,90 грн відповідно.

Оскільки існуюча за відповідачем заборгованість утворилась за період з серпня 2012 року по червень 2013 року, який значно перевищує місячний строк, передбачений п. 7.2 договору, вимоги позивача щодо стягнення штрафу за прострочку платежів з орендної плати у розмірі 563,50 грн та штрафу за прострочку платежів за спожиті комунальні послуги у розмірі 99,90 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 08.07.2013.

Повне рішення складено 12.07.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансова компанія «Донбаспромсировина» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Декабристів, 21, офіс 224, код ЄДРПОУ 24846925, р/р 260010701998201 в СВ №1 АКБ «Юнеск» в м. Сімферополі, МФО 322539) на користь Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Динамо-Крим» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Декабристів, 21, код ЄДРПОУ 31367909, р/р 2600997504001 в ПАТ «Банк Київська Русь», МФО 319092) заборгованість з орендної плати у розмірі 6198,50 грн, заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 1498,43 грн, пеню у розмірі 1744,79 грн, штраф 10% від суми заборгованості з орендної плати у розмірі 563,50 грн, штраф 10% від суми заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 99,90 грн, судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна