Рішення

від 08.07.2013 по справі 901/1910/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2013 Справа № 901/1910/13

За позовом Фізичної особи-підприємця Чеканова Андрія Володимировича, м. Сімферополь

до Приватного підприємства «Віват», м. Сімферополь

про стягнення 12459, 28 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Васильєва Я.М., довіреність №607 від 10.04.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Чеканов Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Віват» про стягнення суми заборгованості з оплати поставленої продукції згідно договору №10998/12 від 04.09.2012 у розмірі 9879,15 грн, пені у розмірі 1350,79 грн, штрафу у розмірі 987,91 грн, а також судових витрат.

У ході розгляду справи позивачем заявлялось клопотання, яке прийнято судом до уваги та в якому він просить суд у зв'язку з технічною помилкою, допущеною в прохальній частині позовної заяви, вважати позовні вимоги у наступній редакції: стягнути з Приватного підприємства «Віват» на користь Фізичної особи-підприємця Чеканова Андрія Володимировича суму заборгованості з оплати поставленої продукції згідно договору №10998/12 від 04.09.2012 у розмірі 9879,15 грн, пеню у розмірі 1350,79 грн, штраф у розмірі 987,91 грн, 3% річних у розмірі 241,43 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції №10998/12 від 04.09.2012 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 9879,15 грн, пеню у розмірі 1350,79 грн, штраф у розмірі 987,91 грн та 3% річних у розмірі 241,43 грн.

У судовому засіданні 08.07.2013 представником позивача надано суду заяву про виправлення технічної помилки, згідно якої позивач просить суд вважати вартість неоплаченого товару за договором поставки продукції №10998/12 від 04.09.2012 згідно накладних №РН-1016036 від 07.09.2012 та №1016077 від 08.09.2012 у розмірі 9879,09 грн.

Вказану заяву прийнято судом до уваги.

Відповідач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомляв, відзиву на позов суду не надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією за вказаною у позовній заяві адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у наявному в матеріалах справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ №767808 від 04.07.2013 (а. с. 71-72).

У матеріалах справи наявна копія ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 про порушення провадження у справі, яка надсилалась на належну адресу відповідача, однак повернута підприємством зв'язку з причини - організація не зареєстрована (а. с. 52-55).

Відповідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З наведеного виходить, що відповідач належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи судом, однак не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2012 між Фізичною особою-підприємцем Чекановим Андрієм Володимировичем (Постачальник) та Приватним підприємством «Віват» (Покупець) укладено договір поставки продукції №10998/12 (а. с. 9-11), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію на умовах та в строки, передбачені даним договором.

Асортимент, кількість та ціна продукції, що поставляється Покупцю визначається у накладних, які надаються Постачальником та які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

У розділі 3 договору сторонами визначені умови, що стосуються ціни та порядку розрахунків.

Так, підставою для визначення ціни на продукцію, що поставляється, є діючий на момент поставки кожної окремої партії продукції Прайс-лист. Розрахунки за продукцію виконуються у порядку попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншими передбаченими діючим законодавством України видами розрахунків з обов'язковим вказанням груп товарів, номера та дати накладної у призначенні платежу (п. п. 3.1, 3.3 договору).

При виконанні Покупцем усіх умов даного договору Постачальник може надати Покупцю відстрочку платежу. У разі розрахунків з відстрочкою платежу, відстрочка допускається строком не більш ніж 7 календарних днів (із дня відвантаження продукції Покупцю) за групою товарів «Молочна продукція», у всіх інших випадках розрахунків з відстрочкою платежу, відстрочка допускається на строк не більш 10 календарних днів (із дня відвантаження продукції Покупцю) (п. п. 3.4, 3.5 договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що він набирає сили з моменту підписання та діє до 31.12.2012.

Фізична особа-підприємець Чеканов Андрій Володимирович на виконання умов договору поставки продукції №10998/12 від 04.09.2012 поставив Приватному підприємству «Віват» продукцію, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №РН-1016026 від 07.09.2012 на суму 6984,00 грн, №РН-1016030 від 07.09.2012 на суму 2846,04 грн, №РН-1016036 від 07.09.2012 на суму 20363,06 грн, №РН-1016077 від 08.09.2012 на суму 474,30 грн (а. с. 12, 14, 16-17, 20), а також відповідними податковими накладними (а. с. 13, 15, 18-19, 21).

Як вказується позивачем у розрахунку позовних вимог та підтверджується матеріалами справи, відповідачем за видатковою накладною №РН-1016036 від 07.09.2012 здійснено повернення товару на суму 18,69 грн, про що у вказаній накладній здійснено відповідний вичерк у 47-му рядку, та на суму 3969,56 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи документом повернення товару (а. с. 22).

Згідно наявних у матеріалах справи прибуткових касових ордерів (а. с. 23-36) у рахунок оплати поставленої продукції Приватним підприємством «Віват» було перераховано позивачу 16800,00 грн.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не в повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 9879,09 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем Чекановим Андрієм Володимировичем та Приватним підприємством «Віват» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 9879,09 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення 9879,09 грн заборгованості за договором поставки продукції №10998/12 від 04.09.2012 підлягають задоволенню.

Крім того у матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків (а. с. 37), згідно якого станом на 05.03.2013 заборгованість відповідача перед позивачем складає 9879,15 грн.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором поставки продукції №10998/12 від 04.09.2012 (загалом з 18.09.2012 по 19.03.2013) позивачем відповідно до умов договору з урахуванням часткової оплати окремо за кожною видатковою накладною нарахована пеня, яка складає 1350,79 грн.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 договору визначено, що у разі якщо Покупець не виконав оплату поставленої продукції у передбачений Розділом 3 даного договору строк, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу за кожен день прострочки платежу. У разі, якщо прострочка платежу складає більше 20 календарних днів, Покупець окрім пені сплачує штраф за неналежне виконання своїх зобов'язань у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання щодо оплати отриманого товару, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за загальний період з 18.09.2012 по 19.03.2013 у розмірі 1350,79 грн та штрафу у розмірі 987,91 грн підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком штрафу у розмірі 987,91 грн та пені у розмірі 1350,79 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування.

Також позивачем за період прострочення (загалом з 18.09.2012 по 19.03.2013) з урахуванням часткової оплати окремо за кожною видатковою накладною нараховано 3% річних у розмірі 241,43 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором поставки продукції №10998/12 від 04.09.2012 щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 241,43 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% у розмірі 241,43 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 08.07.2013.

Повне рішення складено 12.07.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Віват» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17-А, код ЄДРПОУ 32318983, р/р 260050001314471 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 374577) на користь Фізичної особи-підприємця Чеканова Андрія Володимировича (95047, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Задорожний, 3-А, код ЄДРПОУ 2625601790, р/р 26002000087697 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ОКПО 2625601790, ІНН 2625601790) суму заборгованості з оплати поставленої продукції згідно договору №10998/12 від 04.09.2012 у розмірі 9879,09 грн, пеню у розмірі 1350,79 грн, штраф у розмірі 987,91 грн, 3% річних у розмірі 241,43 грн та 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна