Рішення

від 02.07.2013 по справі 906/825/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2013 р. Справа № 906/825/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенець Н.І. - довір. №373/12/09Н від 02.10.2012;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "БВК-Сервіс" (м.Житомир)

про стягнення 8483,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8483,99грн., з яких 7892,08грн. заборгованості з орендної плати за договором №10/18-939 оренди нежитлового приміщення від 02.04.2012 та пені у сумі 591,91грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві; повідомив, що станом на день судового розгляду справи заборгованість відповідача не змінилась і складає 8483,99грн., на підтвердження чого надав довідку №Р1-04-02/3765 від 02.07.2013 про стан заборгованості, розрахунок боргу та пені, а також інші документи, які були долучені судом до матеріалів справи (а.с.94-107).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. Копія ухвали господарського суду Житомирської області від 10.02.2013, направлена відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.91-93).

Згідно Витягу з ЄДР №16478521 станом на 20.05.2013 відповідач значиться за адресою: 10005, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н, проїзд Івана Богуна, буд.4, кв.79 (а.с.34-36).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялася ухвала господарського суду, відповідає адресі, вказаній у витягу з ЄДР.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

02.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (позивач/орендодавець) та Приватним підприємством "БВК-Сервіс" (відповідач/орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №10/18-939 (далі - договір, а.с.71-76), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) на умовах цього договору нежиле приміщення загальною площею 429,8кв.м., що знаходиться в смт.Черняхів, м-н Рад №3 (надалі - нежиле приміщення).

У відповідності до п.п.2.1, 3.1 договору, нежиле приміщення передається в оренду з метою проведення комерційної діяльності орендаря, дозволеної для здійснення законодавством України. Фактична передача нежилого приміщення орендодавцем в користування орендарю здійснюється за актом приймання-передачі не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання цього договору.

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.04.2012 (а.с.77) підтверджена фактична передача орендодавцем орендарю в оренду приміщення загальною площею 429,8кв.м., визначеного умовами договору №10/18-939 від 02.04.2012.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п.8.1 договору орендна плата за користування нежилим приміщенням становить 4,65грн., крім того ПДВ 0,93грн., разом до сплати з ПДВ 5,58грн. за 1,00кв.м.

Таким чином, розмір орендної плати за перший місяць користування об'єктом оренди становить 2398,28грн. (5,58грн.х429,8кв.м.)

При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом множення суми орендної плати за попередній місяць на офіційний оприлюднений показник індекс інфляції в Україні за відповідний період (за виключенням дефляції)(п.8.2 договору).

Згідно п.8.3 договору орендна плата, визначена відповідно до пп.8.1,8.2 цього договору, сплачується орендарем до 15-го числа поточного місяця, на підставі наданих орендарем рахунків.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України встановлює, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідач в порушення умов договору оренди щодо термінів проведення оплат, а також положень ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, несвоєчасно виконував свої зобов'язання за договором №10/18-939 оренди нежитлового приміщення від 02.04.2012, в результаті чого позивачем 14.09.2012 на адресу відповідача було направлено лист про необхідність погашення заборгованості з орендної плати (а.с.66). В листі позивачем також наголошувалося, що невиконання вимог щодо сплати боргу може призвести до дострокового розірвання договору оренди в односторонньому порядку, згідно п.11.8 договору від 02.04.2012.

03.10.2012 платіжним дорученням №85 відповідач частково погасив заборгованість, сплативши позивачу 5000,00грн., які були зараховані останнім в рахунок погашення заборгованості в минулі періоди, а саме за травень (2398,28грн.), червень (2398,28грн.) та 203,44грн. липня 2012 року (а.с.99).

За приписами п.11.8 договору сторони погодили, що орендодавець має право достроково розірвати цей договір у випадках, зокрема, прострочення орендарем зі сплатою платежів, передбачених розділом 8 цього договору, більше ніж на 3 (три) місяці.

Враховуючи, що станом на 31.10.2012 заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів становила більше, ніж за 3 місяці, між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним підприємством "БВК-Сервіс" було укладено Додаткову угоду №1, якою сторони на підставі п.11.8 достроково розірвали договір оренди нежитлового приміщення №10/18-939 від 02.04.2012 (а.с.78). Фактична передача (повернення) орендованого майна була оформлена актом приймання-передачі нежилого приміщення від 31.10.2012 (а.с.79).

З матеріалів справи вбачається, що після повернення приміщення, відповідачем згідно платіжного доручення №4 від 11.02.2012 було частково сплачено на рахунок позивача ще 500,00грн. (а.с.100), в результаті чого залишилась не погашена заборгованість зі сплати орендних платежів частково за липень та повністю за серпень, вересень та жовтень 2012 року в сумі 8892,08грн., що підтверджується довідкою розрахунком заборгованості №04-03/861 від 21.03.2013 (а.с.70).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 25.03.2013 за вих.№11-04-02/1653 було направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором №10/18-939 від 02.04.2012 (а.с.104-105), у відповідь на яку відповідачем було перераховано позивачу 1000,00грн., зарахованих позивачем в рахунок оплати за липень місяць 2012 року (а.с.101).

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 02.04.2012 утворилась заборгованість, яка станом на час звернення позивача до суду становить 7892,08грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення (а.с.98-101); розрахунок заборгованості та пені від 02.07.2013 (а.с.102); підписаний та скріплений печатками сторін акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2012 по 02.07.2013 (а.с.95-96), довідка про стан заборгованості №Р1-04-02/3765 від 02.07.2013 (а.с.97) та інші докази у справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 7892,08грн. боргу по оплаті орендних платежів згідно договору №10/18-939 від 02.04.2012.

Розглядаючи питання про правомірність нарахування заявленої до стягнення з відповідача пені, господарський суд приймає до уваги, що згідно п.8.5 договору оренди нежитлового приміщення від 02.04.2012, орендна плата та інші платежі, передбачені статтею 8 цього договору, сплачені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені згідно пункту 10.3 цього договору.

За змістом п.10.3 договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від суми невиконаного грошового зобов'язання (з урахуванням індексу інфляції) за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також перевіривши правильність його нарахування, суд дійшов висновку про правомірність заявленої до стягнення з відповідача пені в розмірі 591,91грн. При цьому судом враховано положення пунктів 8.1, 8.2 та 8.3 договору, а також те, що відповідні індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України і щомісячно опубліковуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр", що ці показники згідно зі ст. 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись, зокрема, відповідачем для самостійного коригування орендної плати.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст. 32 ГПК).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 8483,99грн.

Судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33,34,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БВК-Сервіс" (10005, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н, проїзд Івана Богуна, буд.4, кв.79, ідент. код 37390729)

на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, Печерський район, вул.Лєскова, буд.9, ідент. код 14305909):

- 7892,08грн. боргу по орендній платі;

- 591,91грн. пені;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.07.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.