Рішення

від 03.07.2013 по справі 910/8968/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8968/13 03.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «ЄННІ ФУДЗ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Фудсервіс»

про стягнення 65 416, 35 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Хлистун Р.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «ЄННІ ФУДЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Фудсервіс» про стягнення суми боргу у розмірі 65 416, 35 грн. за договором № 02/12-д від 30.01.2012 р., укладеним між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/8968/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку п.п.1-3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 60, та повернуті до Господарського суду міста Києва з відміткою пошти про відсутність за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «ЄННІ ФУДЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Фудсервіс» укладено договір №02/12-д про діяльність в якості дистриб'ютора., за умовами якого позивач зобов'язався відвантажити та поставити замовлену відповідачем продукцію в строки, заздалегідь узгоджені сторонами, асортименті і по цінам, відповідно умовам даного договору.

Відповідно до п.п.2.1.-2.2. договору дистриб'ютор за згодою з постачальником отримує передбачений умовами даного договору комплекс прав та обов'язків з продажу у регіоні продукції в узгодженому сторонами об'ємі з метою розширення ринків збуту продукції постачальником. Загальний об'єм продукції, яка поставляється дистриб'ютору, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості і асортименту продукції, поставленої відповідно до умов договору.

Згідно з п. 3.3.1. договору дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, обумовлених даним договором, продукцію на суму і в кількості згідно з відвантажувальними документами.

Замовлення на поставку продукції проводиться дистриб'ютором, на підставі цін вказаних у прайс-листі на момент отримання замовлення.

При здійсненні поставки продукції на умовах відстрочки платежу, дистриб'ютор здійснює розрахунки з постачальником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строки, обумовлені в додатку №1 до даного договору, згідно з відвантажувальними документами.

При здійсненні поставки продукції на умовах передоплати, розрахунки за продукцію відбувається на підставі рахунку (п.п. 4.1.-4.2. договору).

Відповідно до п.п.8.1.-8.3 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов даного договору відповідно до діючого законодавства України.

У випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, за умови відстрочки платежу, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня, відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. №543/96-ВР за кожен день прострочки платежу.

У випадку прострочки платежу більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, дистриб'ютор крім пені сплачує постачальнику штраф в розмірі 20 % від суми простроченого платежу.

Згідно з п.11.1. договору даний договір може бути припинений достроково за взаємною згодою сторін з проведення повних взаєморозрахунків.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.10.2012 р. включно, а щодо платежів до повного виконання дистриб'ютором своїх зобов'язань з оплати за отриману продукцію (п.12.2. договору).

Разом з основним договором сторони уклали додаток №1 до договору №02/12-д про діяльність в якості дистриб'ютора від 30.01.2012 р. в якому сторони узгодили пункт поставки продукції та умови оплати, а саме протягом 30 календарних днів з моменту прийняття товару на складі дистриб'ютора.

Також сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про діяльність в якості дистриб'ютора №02/12-д від 30.01.2012 р. в якій сторони погодили порядок нарахування бонусів дистриб'ютору за умови виконання ним відповідних умов.

На підставі наявних у справі документів - видаткових накладних судом встановлено, що на виконання умов договору № 02/12-д від 30.01.2012 р. Публічним акціонерним товариством «ЄННІ ФУДЗ» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд Фудсервіс» продукцію на загальну суму 142 399,74 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, заперечень щодо отримання від позивача товару, зазначеного в накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, відповідачем не заявлено.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем повернуто товар на суму 14 743, 15 грн., що підтверджується видатковою накладною на повернення товару №ВП-000090 від 06.12.2012 р., належним чином засвідчена копія якої долучена до справи.

26.11.2012 р. сторонами було укладено угоду про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої сторони погодили припинення грошових зобов'язань на суму 19 220,00 грн.

Крім того, відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому товару за договором № 02/12-д від 30.01.2012 р., а саме сплатив 59 863,02 грн. , що підтверджується виписками з банківського рахунку Публічного акціонерного товариства «ЄННІ ФУДЗ» (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав у строки, передбачені договором № 02/12-д від 30.01.2012 р., своїх зобов'язань щодо оплати товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 48 573, 57 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 02/12-д від 30.01.2012 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно з умовами договору № 02/12-д від 30.01.2012 р. відповідач зобов'язаний оплатити вартість відповідної партії товару на підставі видаткових накладних позивача. Остаточний термін оплати отриманої відповідачем партії товару складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту прийняття товару відповідачем на його складі.

Судом встановлено, що на виконання договору № 02/12-д від 30.01.2012 р. позивач поставив продукцію на загальну суму 142 399,74 грн., проте відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару, в розмірі 93 826,17 грн.

Суд вважає доведеним факт поставки відповідачеві товару, який зазначений в накладних №10719 від 13.09.2012 р., №9625 від 15.02.2012 р., №9838 від 03.04.2012 р., №10303 від 05.07.2012 р., №10522 від 15.08.2012 р., №10641 від 30.08.2012 р., №10719 від 13.09.2012 р. на суму 142 399,74 грн., оскільки у платіжних документах (виписках з банківського рахунку позивача) наявні посилання відповідача на спірні накладні.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 02/12-д від 30.01.2012 р. щодо оплати вартості товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати товару в повному обсязі в обумовлені договором строки не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 48 573, 57 грн., а відповідач наведені позивачем обставин не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги про стягнення 48 573, 57 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 877, 95 грн. - 3 % річних, 3 910, 66 грн. - пені, 11 845,70 грн. - штрафу та 208,47 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 13.10.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 14.04.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 3 910,66 грн.

Розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 13.10.2012 р. до 08.05.2013 р. становить 877, 95 грн. та 11 845,70 грн. - штрафу.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що визначені позивачем суми не перевищують розрахунок суду.

Разом з тим, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «ЄННІ ФУДЗ» допущено помилку в методиці її нарахування.

Згідно розрахунку суду, здійсненого у відповідності до положень чинного законодавства України розмір інфляційних втрат за період з 13.10.2012 р. до 08.05.2013 р. (з урахуванням проплат) становить 145, 72 грн.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЄННІ ФУДЗ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Фудсервіс» (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 60, код ЄДРПОУ - 36797448), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «ЄННІ ФУДЗ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 3, код ЄДРПОУ - 00374156) 48 573 (сорок вісім тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 57 коп. основного боргу, 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 95 коп. - 3 % річних, 3 910 (три тисячі дев'ятсот десять) грн. 66 коп. - пені, 11 845 (одинадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 70 коп. - штрафу, 145 (сто сорок п'ять) грн. 72 коп. - інфляційних втрат та 1 719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.