Рішення
від 09.07.2013 по справі 901/1764/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.2013 Справа № 901/1764/13

За позовом Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад «Керченський професіональний будівельний ліцей», м. Керч

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД», м. Сімферополь

про стягнення 23405,84 грн

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Краснов В.Ф., наказ №521-к від 27.08.2008, директор,

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Кримський Республіканський професійно - технічний навчальний заклад «Керченський професіональний будівельний ліцей» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД» суми заборгованості за отримані послуги за договором із урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 21646,50 грн, а також суми судового збору у розмірі 1720,50 грн та поштових витрат у розмірі 38,80 грн.

У ході розгляду справи представником Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Керченський професіональний будівельний ліцей» було надано суду письмові пояснення (а. с. 63-64), в яких позивач повідомляє про технічні помилки зроблені при складанні позову та просить прийняти до розгляду не суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а суму боргу та пені у розмірі 4138,50 грн, нарахованої відповідно до п. 3.2 договору №0106/186-2823 від 01.01.2011. Також у поясненнях позивача повідомляється про допущення у позовній заяві технічної помилки - вказано договір від 01.01.2011 №0295/186-2707 замість вірного договору від 01.01.2011 №0106/186-2823, укладеного між Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом «Керченський професіональний будівельний ліцей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД». Також позивач просить суд поштові витрати прийняти до розгляду у сумі 38,84 грн на підставі договору від 01.01.2011 №0106/186-2823 п.7 та відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Судом прийнято вказану заяву до уваги.

У судовому засіданні 09.07.2013 директором підприємства позивача надано суду заяву про зменшення суми позовних вимог на суму 13050,00 грн у зв'язку зі сплатою її відповідачем, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4458,00 грн, пеню у розмірі 4138,50 грн, судовий збір у розмірі 1720,50 грн та поштові витрати у розмірі 38,80 грн.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки позивач скористався своїм правом на зменшення розміру позовних вимог з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки таке процесуальне право є невід'ємним правом позивача, не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав та відповідає повноваженням представника позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №0106/186-2823 від 01.01.2011 щодо повної та своєчасної оплати послуг з надання місць короткочасного проживання, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 4458,00 грн та пеню у розмірі 4138,50 грн.

Відповідач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомляв, відзиву на позов суду не надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією за вказаною у позовній заяві адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у наявному в матеріалах справи свідоцтві про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД» (а. с. 12). Факт отримання відповідачем судової кореспонденції підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 40).

Отже відповідач належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи судом, однак не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення директора підприємства позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 між Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом «Керченський професіональний будівельний ліцей» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД» (Замовник) укладено договір №0106/186-2823.

Згідно п. 1.1 вказаного договору Виконавець зобов'язується надати згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 код 55.23.1 послуги місць короткочасного проживання (проживання робітників ТОВ «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД») у кімнатах гуртожитку Керченського професіонального будівельного ліцею з розрахунку 18 гривень на добу за людину - для тих, хто мешкає у кімнатах гуртожитку та 30 гривень на добу за людину - для тих, хто мешкає у кімнатах люкс, однак не більш 3 чоловік у місяць.

Пунктом 6 договору встановлено, що строк його дії починається з моменту підписання до 31.12.2011.

Позивачем на виконання умов договору №0106/186-2823 від 01.01.2011 було надано відповідачу послуги з надання приміщення для проживання робітників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД» у гуртожитку Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Керченський професіональний будівельний ліцей», що підтверджується наявними у матеріалах справи та підписаними обома сторонами без заперечень актами прийому-передачі наданих послуг з проживання №30 від 03.10.2011 на суму 7668,00 грн, №31 від 03.10.2011 на суму 396,00 грн, №33 від 31.10.2011 на суму 450,00 грн, №34 від 31.10.2011 на суму 6624,00 грн, №37 від 30.11.2011 на суму 2286,00 грн, №42 від 29.12.2011 на суму 360,00 грн, №43 від 29.12.2011 на суму 144,00 грн, №2 від 29.02.2012 на суму 350,00 грн. Факт проживання робітників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД» також підтверджується відповідними табелями проживання у гуртожитку за вересень - грудень 2011 року та лютий 2012 року (а. с. 15-31).

Як вказується позивачем у розрахунку позовних вимог (а. с. 13-14) та підтверджується матеріалами справи (а. с. 71), відповідачем у рахунок оплати отриманих послуг за договором №0106/186-2823 від 01.01.2011 було здійснено часткову оплату у загальному розмірі 13820,00 грн.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не в повному обсязі оплачено вартість отриманих послуг з проживання, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 4458,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення директора підприємства позивача та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 4458,00 грн такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом «Керченський професіональний будівельний ліцей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль - строй ЛТД» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір про надання послуг.

Відповідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором №0106/186-2823 від 01.01.2011 виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної оплати отриманих послуг у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 4458,00 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді не представив доказів повного погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення 4458,00 грн заборгованості за договором №0106/186-2823 від 01.01.2011 підлягають задоволенню.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором №0106/186-2823 від 01.01.2011 (загалом з 04.10.2011 по 17.05.2013) позивачем, відповідно до умов договору, за кожним актом прийому-передачі окремо, нарахована пеня, яка складає 4138,50 грн.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2 договору визначено, що у разі несвоєчасного внесення плати Замовник сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за надані послуги за кожен день прострочки включаючи день оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з проживання, а відтак вимоги позивача про стягнення пені за загальний період з 04.10.2011 по 17.05.2013 є обґрунтованими.

В той же час, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що у розрахунках допущено помилку - позивачем не враховано той факт, що з 23.03.2012 показник облікової ставки НБУ змінився з 7,75 на 7,5, у зв'язку з чим судом зроблено перерахунок пені, який виглядає наступним чином:

заборгованість за актом прийому-передачі наданих послуг з проживання №30 від 03.10.2011 у розмірі 6898,00 грн

з 04.10.11 по 22.03.2012 (171 день прострочки),

(7,75 х 2) : 365 х 171 х 6898:100=500,91