Рішення

від 20.06.2013 по справі 911/1419/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2013 р. Справа № 911/1419/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» про стягнення 17 625 307,84 грн.

за участю представників учасників провадження:

від позивача :Свистун С.Я. (довіреність №115 від 06.11.2012 року)

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

16.04.2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 08.04.2013 року (вх.№1301) до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» (далі - відповідач) про стягнення 17 625 307,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором кредиту №К-01/11 від 28.03.2011 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача:

- 14 012 500,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом,

- 576 409,66 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами;

- 61 482,65 грн. простроченої заборгованості за нараховану комісію;

- 40 044,93 грн. пені за порушення строку повернення кредиту;

- 15 205,74 грн. пені за порушення строку сплати процентів;

- 1 882,92 грн. пені за порушення строку сплати комісії;

- 2 802 500,00 грн. штрафу за порушення строку повернення кредиту;

- 115 281,93 грн. штрафу за порушення строку сплати процентів,

а разом 17 625 307,83 грн. При цьому позивачем у при визначенні ціни позову помилково вказано 17 625 307,84 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2013 року порушено провадження у справі № 911/1419/13 та призначено розгляд справи на 23.05.2013 року.

23.05.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 22.05.2013 року (вх. №11864) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття представника у судове засідання.

У судове засідання 23.05.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.04.2013 року не виконав.

У судовому засіданні 23.05.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 23.05.2013 року представників відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи відкладено на 20.06.2013 року.

19.06.2013 року від відповідача надійшло клопотання вих.№19/АА від 19.06.2013 року (вх. №13754) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача прибути у судове засідання. Подане клопотання прийнято судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 20.06.2013 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши подане відповідачем клопотання вих.№19/АА від 19.06.2013 року (вх. №13754) про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України та вже продовжений на 15 днів ухвалою господарського суду від 23.05.2013 року, закінчується 02.07.2013 року.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У зв'язку з тим, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів, як на підтвердження перебування свого представника на лікарняному, так і доказів, що підтверджували б неможливість забезпечити участь у судовому засіданні 20.06.2013 року іншого представника, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем повторно на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Господарським судом у судовому засіданні 20.06.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

28.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (Банк за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфір» (Позичальник за договором, відповідач у справі) укладено договір кредиту №К-01/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк надає позичальнику кредит у сумі 14 435 000,00 грн.

Термін повернення кредиту 26 березня 2012 року . Середньорічна процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 13,3% річних, а саме: в березні 2011 року - червні 2011 року - 5% річних, в липні 2011 року - 6,8% річних, в серпні 2011 року - 15% річних, в вересні 2011 року - грудні 2011 року - 25% річних, в січні 2012 року - 10% річних, лютому 2012 року - 8% річних, в березні 2012 року - 5% річних (далі - проценти). Кредит надається для здійснення господарської діяльності підприємства (п. 1.2 - п. 1.4 договору).

Пунктами 2.1, 2.2 договору сторони визначили, що повернення кредиту, виданого банком, забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами, на які може бути накладене стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором є наступна іпотека цеху нетканих матеріалів, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1. Договір іпотеки посвідчується нотаріально. Договір іпотеки позичальник зобов'язується укласти з банком в день підписання цього договору.

Згідно п. 3.4.4 договору позичальник зобов'язується забезпечити щомісячне перерахування процентів за користування кредитом на рахунок процентів банку №20687106698001 в АТ «КБ «Експобанк», МФО 322294 відповідно до встановлених процентних ставок у останній банківський день поточного місяця . Проценти за користування кредитом нараховуються за розрахунковий період з першого по останнє число поточного місяця. Остаточний розрахунок по процентах провадиться одночасно з погашенням кредиту у строки, що зазначені в цьому договорі. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у році - 365 (366) днів.

Відповідно до п. 3.4.9 договору позичальник зобов'язується протягом дії договору щомісяця до 28 числа сплачувати комісію за кредитне обслуговування у сумі 11 981,05 грн. та в останній місяць до 26 числа в сумі 12 558,45 грн. на рахунок банку №35780106698001 в АТ «КБ «Експобанк», МФО 322294.

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору (п. 6.1. договору).

В подальшому між банком та позичальником було укладено низку Додаткових угод до договору кредиту №К-01/11 від 28.03.2011 року, за якими, зокрема, змінювалась процентна ставка за користування кредитними коштами, здійснювалось перенесення погашення по кредиту на інші періоди, термін повернення кредиту та ін.

Зокрема, згідно додаткової угоди №12 від 26.03.2013 року сторонами було внесено наступні зміни.

Пункт 1.2. договору викладено в новій редакції,а саме: «термін повернення кредиту 26 березня 2013 року».

Згідно п. 1.3 в редакції додаткової угоди №12 від 26.03.2013 року середньорічна процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 10% річних, а саме: в березні 2012 року - квітні 2012 року - 5,3% річних, в травні 2012 року - 5,2% річних, в червні 2012 року - 5,3% річних, в липні 2012 року - 5,2% річних, в серпні 2012 року - 13,5% річних, в вересні 2012 року - 17,4% річних, в жовтні 2012 року - 17% річних, в листопаді 2012 року - 17,5% річних, в грудні 2012 року - 17% річних, в січні 2013 року - 5,3% річних, лютому 2013 року - 6% річних, в березні 2013 року - 5,3% річних (далі - проценти).

Пунктом 3 додаткової угоди №12 від 28.03.2012 року сторони доповнили договір кредиту пунктом 1.7 наступного змісту: « Погашення кредиту здійснювати 26-го числа поточного місяця згідно наступного графіку: в квітні - серпні 2012 року в сумі 37 500,00 грн., в вересні 2012 року в сумі 115 000,00 грн., в жовтні - грудні 2012 року в сумі 120 000,00 грн., в січні - лютому 2013 року в сумі 50 000,00 грн., 26 березня 2013 року в сумі 13 672 500,00 грн.»

Крім того, згідно вказаної додаткової угоди (п.4) сторони вирішили перенести погашення процентів по кредиту за період з 01.03.2012 року по 25.03.2012 року в сумі 49 299,86 грн. та комісії за розрахункове обслуговування за березень 2012 року в сумі 12 558,45 грн. з 26 березня 2012 року на 30 березня 2012 року.

Пункт 3.4.9 договору кредиту сторони виклали в новій редакцій, згідно якої протягом дії цього договору щомісяця до 28 числа сплачувати комісію за розрахункове обслуговування в сумі 11 981,05 грн. та в останній місяць до 26 березня 2013 року в сумі 12 558,45 грн. на рахунок банку №35780106698001 в АТ «КБ» Експобанк», МФО 322294».

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору кредиту №К-01/11 від 28.03.2011 року та укладених до нього додаткових угод, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «САПФІР» грошові кошти у сумі 14 435 000,00 грн ., шляхом їх перерахування на позичковий рахунок відповідача згідно п. 1.1 договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру №авт/450704 від 28.03.2011 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором свідчить також і відсутність з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення договору про надання кредиту № К-01/11 від 28.03.2011 року та укладених до нього додаткових угод, Товариство з обмеженою відповідальністю «САПФІР» не виконало взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «САПФІР» своїх зобов'язань, позивачем на адресу відповідача були надіслані листи (іпотечне повідомлення вих. №4/03 від 09.01.2013 року та вих.№58/03 від 01.02.2013 року) з повідомленням про порушення зобов'язань, наявність заборгованості та вимогою її погашення (копії листів та докази їх отримання відповідачем наявні в матеріалах справи).

Однак, вказані повідомлення були залишені без відповіді, а заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» не була погашена.

З огляду на те, що заборгованість за договором кредиту №К-01/11 від 28.03.2011 року так і не була погашена, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» 17 625 307,83 грн. , з яких (згідно наданого позивачем 2 розрахунку):

- 14 012 500,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом,

- 576 409,66 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами;

- 61 482,65 грн. простроченої заборгованості за нараховану комісію;

- 40 044,93 грн. пені за порушення строку повернення кредиту;

- 15 205,74 грн. пені за порушення строку сплати процентів;

- 1 882,92 грн. пені за порушення строку сплати комісії;

- 2 802 500,00 грн. штрафу за порушення строку повернення кредиту;

- 115 281,93 грн. штрафу за порушення строку сплати процентів.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем 2 та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти . До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду судом спору по суті відповідач не подав відзиву на позов з документальним запереченням існування заборгованості за кредитом, доказів погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі відповідно до умов договору та графіку її погашення, не надав.

З наявних в матеріалах справи копій меморіальних ордерів за період з 08.05.2012 року по 23.11.2012 року, а також банківської виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» за вказаний період вбачається, що відповідачем погашено заборгованість по кредиту частково, а саме у загальній сумі 422 500,00 грн.

Враховуючи встановлений сторонами у додатковій угоді №12 від 28.03.2012 року графік погашення заборгованості по кредиту та те, що доказів погашення заборгованості у повному обсязі сторонами суду не надано, господарський суд вважає, що стягнення 14 012 500,00 грн . (14 435 000,00 грн. - 422 500,00 грн.) простроченої заборгованості за кредитом є обґрунтованим та правомірним, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «САПФІР» також не виконало своїх зобов'язань за договором кредиту №К-01/11 від 28.03.2011 року щодо своєчасної сплати процентів та комісій за його користування.

Станом на 01.04.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем по процентам становить 576 409,66 грн. та заборгованість за комісією становить 61 482,65 грн., що підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості ТОВ «Сапфір» перед АТ «КБ «Експобанк» за договором №К-01/11 від 28.03.2011 року, що підписана головним бухгалтером та головою правління банку, підписи яких скріплені печаткою банку.

Частиною 3 ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Господарським судом встановлено, що позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитом у відповідності до умов договору (п.1.3, п. 3.4.4) з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до договору, а тому стягненню з відповідача підлягають 576 409,66 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.

У відповідності до п. 3.4.9. договору кредиту №К-01/11 від 28.03.2011 року, позивачем здійснено нарахування комісії за кредитне обслуговування у сумі 61 482,65 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості ТОВ «Сапфір» перед АТ «КБ «Експобанк» за договором №К-01/11 від 28.03.2011 року, що підписана головним бухгалтером та головою правління банку, підписи яких скріплені печаткою банку.

Доказів щодо сплати комісії за кредитне обслуговування у повному обсязі сторонами суду не надано.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 61 482,65 грн. заборгованості по сплаті комісії.

Зазначені суми заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та комісії відповідачем не оспорюються.

Крім цього, позивачем нарахована пеня за порушення строку повернення кредиту, за порушення строку сплати процентів за користування кредитом та порушення строку сплати комісії.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «САПФІР» не виконало своїх зобов'язань у встановлені договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.п. 4.1., 4.2. договору за несвоєчасне повернення кредиту та/або перерахування процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості за кредитом та/або по несплачених процентах за кожний день прострочки та штраф у розмірі 20% (двадцяти процентів) від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення. За несвоєчасне перерахування комісії за розрахункове обслуговування по кредиту (п. 3.4.9) позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ НБУ (діючої в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості по несплаченій комісії за кожний день прострочки.

Беручи до уваги вищенаведене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому розрахунку пені, господарський суд, перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» подані розрахунки, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 40 044,93 грн. пені за порушення строку повернення кредиту та 15 205,74 грн. пені за порушення строку сплати процентів.

Здійснивши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату комісії, господарський суд встановив, що він складає 1881,62 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 11981.05 29.10.2012 - 28.11.2012 31 7.5000 % 0.041 %* 152.22 23962.10 29.11.2012 - 28.12.2012 30 7.5000 % 0.041 %* 294.62 23962.10 29.12.2012 - 31.12.2012 3 7.5000 % 0.041 %* 29.46 23962.10 01.01.2013 - 04.01.2013 4 7.5000 % 0.041 %* 39.39 24962.10 05.01.2013 - 28.01.2013 24 7.5000 % 0.041 %* 246.20 36943.15 29.01.2013 - 28.02.2013 31 7.5000 % 0.041 %* 470.65 48924.20 01.03.2013 - 26.03.2013 26 7.5000 % 0.041 %* 522.75 61482.65 27.03.2013 - 31.03.2013 5 7.5000 % 0.041 %* 126.33 Таким чином, позовна вимога про стягнення пені за порушення строку сплати комісії підлягає задоволенню частково в сумі 1 881,62 грн. , що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 1,30 грн. пені (1 882,92 грн. - 1 881,62 грн.) суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 802 500,00 грн. штрафу за порушення строку повернення кредиту та 115 281,93 грн. штрафу за порушення строку сплати процентів.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Як вбачається з умов договору (п.4.1) сторони визначили, що крім пені за несвоєчасне повернення кредиту та/або перерахування процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20% (двадцяти процентів) від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення..

Господарський суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу за порушення строку повернення кредиту та штрафу за порушення строку сплати процентів, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 802 500,00 грн. штрафу за порушення строку повернення кредиту та 115 281,93 грн. штрафу за порушення строку сплати процентів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не подано доказів, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань, контррозрахунку заявлених до стягнення сум, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованими.

Однак, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунків, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 17 625 306,53 грн. , з яких:

- 14 012 500,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом,

- 576 409,66 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами;

- 61 482,65 грн. простроченої заборгованості за нараховану комісію;

- 40 044,93 грн. пені за порушення строку повернення кредиту;

- 15 205,74 грн. пені за порушення строку сплати процентів;

- 1 881,62 грн. пені за порушення строку сплати комісії;

- 2 802 500,00 грн. штрафу за порушення строку повернення кредиту;

- 115 281,93 грн. штрафу за порушення строку сплати процентів.

В задоволенні іншої частини позову, а саме в стягненні 1,30 грн. пені за порушення строку сплати комісії, господарський суд відмовляє.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ-го Інтернаціоналу, буд. 152, ідентифікаційний код 32240074) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, ідентифікаційний код 09322299) 14 012 500 (чотирнадцять мільйонів дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 576 409 (п'ятсот сімдесят шість тисяч чотириста дев'ять) грн. 66 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 61 482 (шістдесят одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн. 65 коп. простроченої заборгованості за нараховану комісію, 40 044 (сорок тисяч сорок чотири) грн. 93 коп. пені за порушення строку повернення кредиту, 15 205 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ять) грн. 74 коп. пені за порушення строку сплати процентів, 1 881 (одну тисячу вісімсот вісімдесят одну) грн. 62 коп. пені за порушення строку сплати комісії, 2 802 500 (два мільйони вісімсот дві тисячи п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу за порушення строку повернення кредиту, 115 281 (сто п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 93 коп. штрафу за порушення строку сплати процентів та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 11.07.2013 року