Ухвала

від 03.07.2013 по справі 816/1603/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 816/1603/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

предстанвника відповідача Заєць С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 816/1603/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 15 листопада 2012 року №0013072301/1737, від 07 лютого 2013 року №0000092301/20.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 842,09 грн. /вісімсот сорок дві гривні дев'ять копійок/.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 44.6 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача у зв'язку з реорганізацією якого Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби приєднана до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та є її правонаступником, яке було задоволено.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Заєць С.І, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредмаш Сервіс" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21 серпня 2009 року, код ЄДРПОУ 36618647, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №016824 /а.с. 45-46/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17 липня 2012 року №200058131 серії НБ №567529, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 47/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що у період з 29 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку "Кредмаш Сервіс" (код ЄДРПОУ 36618647) по питанню взаємовідносин з ПП "Зовнішньо-торговельна компанія "Техекспорт" (код ЄДРПОУ 34792909) за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 30 жовтня 2012 року №4500/22-714/36618647 /а.с. 14-21/, у якому зафіксовано, порушення:

- пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 45042,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 45042,00 грн.;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2., підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 201 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 39167,00 грн., у тому числі за червень 2011 року у сумі 39167,00 грн.

Згідно Акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ було отримано та використано при проведенні перевірки Акт "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Зовнішньо-торговельна компанія "Техекспорт" з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з січня 2011 року по 31 грудня 2011 року" від 15 травня 2012 року №1227/22-113/34792909, яким було знято податкове зобов'язання ПП "Зовнішньо-торговельна компанія "Техекспорт" на суму ПДВ 37500,00 грн. /а.с. 16-18/

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що договори, укладені між контрагентом позивача ПП "Зовнішньо-торговельна компанія "Техекспорт" та ТОВ "Монолітбудкомплект", на думку податкового органу, є нікчемними. Усі операції надання товарів (робіт, послуг), ПП "Зовнішньо-торговельна компанія "Техекспорт" не спричиняють реального настання правових наслідків /а.с. 18/.

У зв'язку з цим, за результатами перевірки, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39167,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 45042,00 грн., у тому числі 45042,00 грн. за основним платежем.

На підставі Акту перевірки, з урахування адміністративного оскарження, відповідачем повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року №0000092301/20, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39167,00 грн. /а.с. 12/, від 15 листопада 2012 року №0013072301/1137, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 45042,00 грн., у тому числі за основним платежем45042,00 грн. /а.с. 11/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суду висновки перевірки про завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39167,00 грн. та заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 45042,00 грн., у зв'язку з віднесенням до їх складу сум з отриманих товарів від ПП ЗТК "Техекспорт" є необґрунтованими та відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пункту 139.9.1 пункту 139.1. статті 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

На підставі вищезазначених положень Податкового кодексу України відповідач фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових суму понесених ТОВ "Кредмаш Сервіс" витрат у зв'язку з придбанням у ПП ЗТК "Техекспорт" товарів (електроприладів).

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.1. статті 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП ЗТК "Техекспорт" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу фільтра рукавного.

Так, судовим розглядом встановлено, що 22 березня 2011 року між ТОВ "Кредмаш Сервіс" та ПП ЗТК "Техекспорт" укладено договір купівлі-продажу №12/063 /а.с. 23-24/, згідно пункту 1.1. умов якого Продавець зобов'язується відпустити Покупцеві фільтр рукавний ДС-18567 4901690 в асортименті згідно заявки і виставлених рахунків до цього Договору, а Покупець -сплатити і прийняти товар.

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна на товар, що постачається, складає 235000,00 грн. з ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП ЗТК "Техекспорт", позивачу виписано:

- рахунок-фактуру від 23 червня 2011 року №23/06-1 (назва - фільтр рукавний, кількість 1 шт.) на загальну суму 235000,00 грн., у тому числі ПДВ 39166,67 грн. /а.с. 28/;

- видаткову накладну від 23 червня 2011 року (товар - фільтр рукавний, кількість 1 шт.) на загальну суму 235000,00 грн., у тому числі ПДВ 39166,67 грн. /а.с. 26/;

- податкову накладну від 23 червня 2011 року №1 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - фільтр рукавний, кількість 1 шт.) на загальну суму 235000,00 грн., у тому числі ПДВ 39166,67 грн. /а.с. 27/.

Зазначена податкова накладна оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ПП ЗТК "Техекспорт" (код ЄДРПОУ 34792909), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 49/ та було зареєстровано платником ПДВ /а.с. 48. 50/, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 25 червня 2011 року №1054 на загальну суму 235000,00 грн., копії якого наявна в матеріалах справи /а.с. 25/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні суду першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що товар було отримано директором ТОВ "Кредмаш сервіс" Шаповаловим С.О.

Доставка товару здійснювалась вантажним автомобілем Юджин д.н. ВІ 1047 АС який належить ТОВ "Кредмаш сервіс" на правах оренди, що підтверджується копією договору оренди транспортного засобу від 10 листопада 2009 року /а.с. 32-33/.

На транспортування товару було виписано товарно-транспортну накладну від 23 червня 2011 року №23/06-1 /а.с. 29/ та подорожній лист від 23 червня 2011 року №535830 /а.с. 30/.

Представником позивача у судовому засіданні суду першої інстанції надано пояснення, що після отримання товару (рукавний фільтр) його було оприбутковано на підприємстві та доукомплектовано асфальтнобетонну установку ДС-185637, що підтверджується роздруківками карток рахунків 281, 631 /а.с. 36-38/ та комплектацією від 23 червня 2011 року №КД-0000075.

У подальшому, вказана асфальтнобетонна установка була реалізована КП "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" /а.с. 40/.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем валові витрати за ІІ квартал 2011 року та від'ємне значення ПДВ за червень 2011 року по фінансово-господарській операції з ПП ЗТК "Техекспорт" (код ЄДРПОУ 34792909) сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що податковий орган, крім іншого, посилається на порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2., підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виникли внаслідок здійснення позивачем господарських операцій у червні 2011 року.

Так, станом на момент здійснення позивачем спірної господарської операції з ПП ЗТК "Техекспорт" коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Податковим кодексом України та саме відповідно до приписів вказаного Кодексу мала б надаватися правова оцінка правовідносинам щодо формування позивачем від'ємного значення з ПДВ.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Однак, у Акті перевірки від 30 жовтня 2012 року №4500/22-714/36618647 відповідач посилається, крім іншого на порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2., підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач не заперечує той факт, що спірні господарські операції відображено у бухгалтерському обліку ТОВ "Кредмаш сервіс" та деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень було прийняття до уваги відповідачем даних Акту перевірки "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Зовнішньо-торговельна компанія "Техекспорт" з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з січня 2011 року по 31 грудня 2011 року" від 15 травня 2012 року №1227/22-113/34792909, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення з ПДВ та збільшення суми податкового зобов'язання за платежем та податок на прибуток.

Посилання відповідача в Акті перевірки та запереченнях проти позову не підтверджені будь-якими доказами. На вимогу суду першої інстанції про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення відповідача як докази. Натомість, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ЗТК "Техекспорт" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою в ході судового розгляду.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Кредмаш Сервіс" та ПП ЗТК "Техекспорт" /а.с. 20/ колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Фактичність поставки товарів від ПП ЗТК "Техекспорт" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом у ході судового розгляду /а.с. 23-39/.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновки перевірки про завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39167,00 грн. та заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 45042,00 грн., у зв'язку з віднесенням до їх складу сум з отриманих товарів від ПП ЗТК "Техекспорт".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 44.6 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 816/1603/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.